Современные информационные технологии/ 2. Вычислительная техника и программирование

Гайдило Валентин

Науковий керівник к.ф-м.н, професор Бєлов Ю.А.

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Україна

Побудова математичної структури колективного безсвідомого

За психологічною теорією К.Г. Юнга психіка особистості ділиться на свідоме та безсвідоме, причому свідома частина набагато менша по своєму розміру, значенню та психічній енергії від безсвідомої. Безвідоме буває особистісним та колективним. Особистісне свідоме представляє собою в переважній більшості набір комплексів. Колективне безсвідоме - є фундаментом психіки і складається із архетипів.

Архетип – пояснювальний опис платонівських ідей. Він означає, що в контексті колективного безсвідомого, ми маємо справу зі старовинними, початковими типами. Це безсвідомі образи інстинктів. Аретипів – рівно стільки, скільки існує типових життєвих ситуацій. Коли виникає типова ситуація, то через психіку індивіда починає активізовуватися відповідний архетип.

Схематична структура психіки буде такою:

Більш відомо архетипи виражаються через міфи та казки. Але і тут мова йде про специфічні форми, які передаються на протязі тривалого відрізку часу. Архетипічні образи проявляють себе через певні символи в снах, фантазіях, художньої і наукової творчості. Цей процес, виявлення архетипів через образи з математичної точки зору можна зобразити за такою схемою:

де на сенсорний вихід(органи чуттів) приходять відомі образи, притаманні архетипам.

Завдяки відомій вхідній типовій ситуації та відомим вихідним образам можна дослідити і відтворити структуру архетипа. Отже є можливість відтворити структуру всіх відомих архетипів і таким чином побудувати блок колективного безсвідомого.

Блок колективного безсвідомого містить в собі як архетипи, так і типові ситуації для активації останніх. Кожну типову ситуацію можна представити кортежем S. При цьому в організації структури колективного несвідомого можливі такі варіанти:

1)

тоді, F(S) = Ai = X

X – образ архетипа

Окремо кожен блок(архетип) видає інформацію пов‘язану із своїм значенням. Хоча сни, фантазії, міфи представляються як сума переживань, в яких беруть участь багато органів чуттів, структура даних яких є досить важкою і запутаною, але на даному етапі результатом роботи блока(архетипа) буде кортеж.

2)

V(A1(S), A2(S), ..., An(S)) = X,

де V – функція обробки образів, що генеруються блоками архетипів.

Таким чином, кортеж, що характеризує типову ситуацію йде на вхід кожного архетипа. При цьому узагальнюється вся множина образів, що утворюється в наслідок останньої дії. Варто зауважити, що другий варіант є узагальненням першого.

Архетипів доволі багато, але достатньо використати такі: Самість, Я, Персона, Тінь, Аніма/Анімус. Ці архетипи не лише є найвпливовішими в колективному несвідомому, але також впливають на психіку особистості взагалі – як на особистісне несвідоме, так і на свідомість. Причому Самість – виступає як інтегруюче начало психіки. Вона в собі об‘єднує всі протиріччя взаємодії психічної структури, виражає психічну цілісність особистості і забезпечує її реалізацію в якості суб‘єкта.

Для моделювання кожного блоку можна використовувати різні математичні підходи. В даному випадку, ефективніше застосувати нейронні мережі. Такий вибір пояснюється тим, що процес побудови математичної структури колективного несвідомого передбачає наявність вхідних і відповідних ним вихідних значень( типова ситуація, відповідний вихідний образ). Це дозволить проводити навчання нейронних мереж з учителем.

Висновки. В даній роботі була проведена математизація структури колективного безсвідомого, намічені основні принципи побудови математичної моделі, що дозволить використання цього психологічного об‘єкта для дослідження. Побудова і дослідження моделі колективного несвідомого – крок на зустріч комп‘ютерного моделювання людини, її психіки.

Література:

1. Юнг К.Г. Аналитическая психология: Прошлое и настоящее,— М.: Мартис 1995.

2. Юнг К.Г. Психологические типы / Пер. с нем.; Под общ. ред. В.В. Зеленского. – Минск: ООО «Попурри», 1998.

3. Юнг К.Г. Человек и его символы,— М.:Серебряные нити, М.:Медков С. Б., 2006.

4. Нойманн Э. Происхождение и развитие сознания, – М.: Рефл-бук; К.:Ваклер, 1998.