Гутор Я.Г.

Вищий навчальний комунальний заклад «Львівський медичний коледж післядипломної освіти», Україна

Вязгіна К.К., Онищук Ю.І.

Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького, Україна

Соціальна і санітарна профілактика туберкульозу

Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. Згідно світової статистики щорік в усьому світі від туберкульозу гине 2 млн. людей. За оцінками даними ВООЗ у період між 2000 і 2020 роками, майже один мільярд людей буде інфіковано, 200 мільйонів захворіє та 35 мільйонів загине від туберкульозу, якщо контроль за епідемією не буде посилено.

Ситуація з туберкульозом в Україні дуже складна - починаючи з 1995 р. зареєстрована епідемія туберкульозу, вона невпинно прогресує та набуває загрозливих масштабів. Статистика свідчить про те, що в Україні щоденно реєструється 82 нових хворих на туберкульоз, з них 30 помирає, а загалом від цієї хвороби щороку гине 10 - 11 тисяч осіб.

Туберкульоз - це соціальна хвороба, яка значною мірою залежить і від наших умов життя. Жахливий екологічний стан довкілля, неповноцінне харчування, низький матеріальний рівень, неуважне ставлення до стану свого здоров’я, шкідливі звички – ось ті чинники, які досить сильно впливають на ймовірність ураження.

Актуальною проблемою на сьогоднішній день є профілактика захворювання на туберкульоз, тобто заходи соціально-економічного, організаційного, протиепідемічного та медичного характеру, які спрямовані на запобігання виникненню та масовому поширенню туберкульозу, а також на своєчасне виявлення інфікованих мікобактеріями туберкульозу дітей та підлітків і хворих на туберкульоз серед населення.

Важливе значення має соціальну профілактика, яка здійснюють шляхом проведення профілактичних заходів соціально-економічного характеру державного масштабу, головним завданням, якого є поліпшення соціально-побутових умов життя населення та його матеріального благополуччя. Направлена на: забезпеченість населення продуктами харчування, зміцнення здоров’я населення, розвиток фізичної культури і спорту, захист водоймищ і атмосферного повітря від токсичних речовин, підвищення матеріального добробуту населення, створення задовільних умов праці та житла, проведення заходів по боротьбі з алкоголізмом, наркоманією, палінням та іншими шкідливими звичками.

Необхідно відзначити, що кожен хворий туберкульозом має право: на окрему житлову площу, консультацію та лікування стаціонарно чи амбулаторно безплатно, на листок непрацездатності протягом 10-12 місяців та безкоштовне санітарне лікування протягом 2-3 місяців.

Повідне місце в профілактиці туберкульозу займає санітарна профілактика, тобто оздоровлення осередків туберкульозної інфекції, санітарний та ветеринарний нагляд, проведення санітарно-просвітньої роботи, а також раннє виявлення, ізоляція, лікування вперше виявлених хворих на туберкульоз.

Санітарна профілактика в проводиться в осередку туберкульозної інфекції. Таким осередком є житло, де мешкає хворий на активну форму туберкульозу, який виділяє мікобактерії туберкульозу (наявні клініко-рентгенологічні ознаки активності туберкульозного процесу, а мікобактерії туберкульозу знайдені одноразово будь-яким методом дослідження).

Осередки туберкульозної інфекції поділяються на три групи залежно від їх небезпечності.

До критеріїв, що визначають небезпечність осередку, належать:

- масивність бактеріовиділення (максимальне, мізерне, формальне);

- наявність в осередку дітей і підлітків;

- житлові умови і дотримання в осередку санітарно-гігієнічних умов.

Класифікація осередків туберкульозної інфекції:

І. група (епідеміологічно найнебезпечніша) - виявлення у хворого, який мешкає в осередку:

а) масивного (постійного чи періодичного) бактеріовиділення;

б) мізерного бактеріовиділення та якщо в осередку мешкають діти чи підлітки або при наявності в ньому обтяжливих факторів (незадовільні житлові умови, недотримання санітарно-гігієнічних правил, зловживання алкоголем).

Епідеміолог і дільничний фтизіатр повинні відвідувати такий осередок один раз в квартал, дільнична медсестра один раз на місяць.

ІІ. група (епідеміологічно менш небезпечна) - виявлення у хворого:

а) мізерного бактеріовиділення, коли в осередку мешкають тільки дорослі і відсутні обтяжливі фактори;

б) формального бактеріовиділення, якщо в осередку мешкають діти чи підлітки або наявний у ньому хоча б один з обтяжливих факторів.

Лікар має відвідувати такий осередок 1 раз в півроку, медсестра 1 раз на 2 місяці.

ІІІ. група (епідеміологічно потенційно небезпечна) - у хворого наявне формальне бактеріовиділення, а в осередку мешкають тільки дорослі і в ньому відсутні обтяжуючі фактори.

Лікар має відвідувати такий осередок 1 раз на рік, медсестра 1 раз на півроку.

До першочергових заходів, що проводяться в осередку туберкульозної інфекції, належать:

- госпіталізація хворого;

- проведення поточної та заключної дезінфекції (силами СЕС);

- ізоляція дітей від бактеріовиділювачів (госпіталізація хворих чи розміщення дітей в дитячих закладах);

- вакцинація новонароджених чи ревакцинація неінфікованих вакциною БЦЖ;

- регулярне обстеження осіб, які перебувають у контакті, і проведення хіміопрофілактики;

- санітарно-гігієнічне виховання хворих та членів їх сімей;

- поліпшення житлово-побутових умов;

- інтенсивне лікування хворого в стаціонарі з наступною контрольованою хіміотерапією на амбулаторному етапі.

Заключна дезінфекція проводиться в квартирі після госпіталізації хворого, в разі виїзду його в іншу місцевість, зміни квартири або смерті. Здійснюють її працівники санітарно-епідеміологічних та дезінфекційних станцій. Підлогу, стіни, меблі (за винятком полірованих) обробляють деззасобом (бланідас, медікарін, неохлор та ін.). Вікна, двері вентиляційні канали зачиняють на 2 год. Після цього помешкання провітрюють, прибирають та просушують. Ефективним методом знезараження приміщення є ультрафіолетове опромінення за допомогою кварцової лампи. Коштовні речі, які псуються від дезрозчину, ретельно протирають або чистять та опромінюють бактерицидними лампами. Некоштовні предмети спалюють. Після заключної дезінфекції у приміщенні бажано зробити ремонт.

Поточна дезінфекція - проводиться постійно під час перебування бактеріовиділювача в осередку (самим хворим або членами його сім'ї).

При цьому особливу увагу належить звертати на знезаражування харкотиння і забруднених ним предметів. Хворі повинні точно дотримуватись правил відкашлювання харкотиння, не забруднювати харкотинням руки, одяг, постільні речі, носові хустинки, взуття, приміщення, де вони перебувають, ґрунт, водоймища, продукти харчування, предмети загального користування. Плювати слід тільки в плювальницю, після використання обов’язково замочують в дезрозчині (1 % р-ні «Бланідас» на 120 хв). А також хворий повинен дотримуватися елементарних правил гігієни: користуватися окремим посудом, використаний посуд, звільнений від залишків їжі, без попереднього миття – знезаражувати деззасобом (1,0 % розчином «Бланідас» на 120 хв.) потім мити в 2 % содовому р-ні, в 1 % содовому р-ні прополоскати і сушити. Витирати посуд категорично заборонено. Користуватися окремим рушником та білизною, мати окрему кімнату, ліжко, якщо у хворого немає окремої кімнати, то його ліжко відгородити ширмою. Житло і кімнату хворого щоденно прибирати вологим способом (2р. на добу), відчиняти квартирку в будь-яку пору року, а взимку якомога довше. Температура в кімнаті має бути нижчою за 16–18 ° С, влітку спати на відкритому повітрі.

Очікуваний результат: зниження рівня захворюваності, хворобливості та смертності від туберкульозу та багатьох інших хвороб. Таким чином, туберкульоз як соціальна хвороба здебільшого залежить від соціальних умов, поліпшення яких сприятиме ліквідації епідемії туберкульозу, а в подальшому й зниженню епідеміологічних показників цього захворювання.

Виходячи з усього сказаного, профілактика туберкульозу — річ досить проста. І як відзначили вчені, людина мінімізує свої шанси захворіти на туберкульоз, якщо вона вестиме здоровий спосіб життя, регулярно харчуватиметься збалансованою і якісною їжею й уникатиме великого скупчення людей.

Література:

1. Голубев Д.Н. // Новее информационные технологии и мониторинг туберкулеза. - М, 2000. - С. 68 - 70.

2. Петренко В.І., Москаленко В.Ф., Фещенко Ю.І. Фтизіатрія. Підручник/ За редакцією Петренка В.І. – Віниця: нова книга, 2006. – 504с.

3. Белиловский Е.М., Борисов С.Е., Дергачев А.В., Гордина А.В., Марьина Н.С., Матвеева М.В. Заболеваемость туберкулезом в России: ее структура и динамика у Пробл. туб. - 2003. - № 1. - С. 4 - 8 .

4. Фещенко Ю.І., Мельник В.М. Сучасна стратегія боротьби з туберкульозом в Україні: (Виробниче видання) / Ю.І. Фещенко, В.М. Мельник. – К.: Здоров’я, 2007р. – 664с

5. Кучеров А.Л., Ильичева Е.Ю. Пути повешения эффективности противотуберкулезных мероприятий и сокращение затрат на их проведение у Пробл. туб. - 2002. - № 3. - С.7 - 10.