Самореалізація
як важлива складова індивідуалізації професійно орієнтованого навчання на
немовних спеціальностях у вищих педагогічних закладах
УДК 378.147: 8020 к.п.н.,
доц. Мелікова С.О.
Криворізький державний педагогічний університет
Важливою індивідуально-психологічною особливістю
студента, яка сприяє індивідуалізації професійно орієнтованого навчання на
немовних спеціальностях у вищих педагогічних закладах, є самореалізація.
Самореалізація – це «шлях до особистості» (за К. Г. Юнгом). В умовах професійно орієнтованого навчання у вищому педагогічному закладі необхідно, перш за все, усвідомити, а потім і створити умови для розв’язання суперечності між вже існуючими умовами для самореалізації майбутнього вчителя і можливістю створення нових умов самою особистістю, що потребують більш напруженої внутрішньої роботи над собою, над своєю професійною сутністю.
Таким чином, особистісну самореалізацію майбутнього вчителя слід розуміти як співвідношення зовнішніх впливів та вимог з комплексом внутрішніх умов особистості («хочу», «можу», «потрібно» тощо). Творчі можливості реалізуються, насамперед, за допомогою активної навчальної діяльності, і вони є результатом впливу самосвідомості на саморегуляцію та самореалізацію.
Особистісна самореалізація майбутнього вчителя передбачає його активну життєву позицію і може ефективно формуватися лише в тісному взаємозв’язку самовиховання з постійним прагненням самої особистості до швидкого досягнення високих рівнів самореалізації в процесі саморозвитку.
Кожний студент, який навчається у вищому навчальному закладі, повинен розвивати професійну сферу своїх інтересів. Але є чимало студентів, для яких навчання – неприємний обов’язок, і це свідчить про те, що в них не відбулася самореалізація.
Багатогранність знань і вмінь, ерудованість, різнобічна обдарованість – це те, що є основою кожного професіонала і завжди цінується в суспільстві. Навчання професійно орієнтованої іноземної мови на немовних спеціальностях у вищих педагогічних закладах повинно бути націлено на розвиток саме цих рис, які є основою професійного комплексу. Потрібно, щоб студент у системі вищого навчального закладу ніколи не задовольнявся існуючим рівнем фахово-педагогічних знань, ознайомлювався з інноваційними технологіями, досягненнями сучасної науки тощо. Необхідно, щоб вивчення професійно спрямованої іноземної мови було не тільки засобом отримання актуальних знань, а й засобом самореалізації. Адже здатність до самореалізації є важливою складовою індивідуалізації, розвитку особистості, становлення індивідуальності, а індивідуалізація включає ще й процеси розвитку і формування індивідуальності особистості, її самореалізації в житті. [2]
Успішність навчальної діяльності студента обумовлюється вмінням так організувати процес свого навчання, щоб максимально повно сприймати та засвоювати програму, а також позапрограмовий матеріал, за допомогою оптимальних засобів переробки певної інформації, тобто від здатності до самонавчання. Самонавчання – це оволодіння самою особистістю знаннями, здатність обирати предмет і джерело пізнання, встановлення часу діяльності, а також форм задоволення пізнавальних потреб і інтересів [3].
Протягом навчання в вищому педагогічному навчальному закладі в студентів формуються погляди, інтереси, відношення, потреби тощо. Для всебічного розвитку особистості необхідним є задоволення її пізнавальних інтересів. Саме здатність до самонавчання допомагає в розширенні та поглибленні цих інтересів на основі сформованої потреби в пізнанні.
Як вказують науковці, потреба в самостійному оволодінні знаннями за своєю природою багато спільного має з потребою в самоосвіті, оскільки «у психічному плані обидві виражаються в тому, що людина відчуває потребу у пізнанні для свого нормального існування і розвитку» [1].
Індивідуалізація професійно орієнтованого навчання іноземних мов на немовних спеціальностях у вищих педагогічних закладах стимулює в студентів бажання отримувати повну та різноманітну інформацію з різних джерел, сформованій потребі в новітній інформації та наявності індивідуальних засобів задоволення пізнавальних потреб. Разом із цим, нові факти потребують встановлення індивідуальних прийомів пізнавальної діяльності, що дозволяє студенту розвивати свої індивідуальні пізнавальні можливості.
1.
Буряк В. К. Методологічні
засади педагогічної освіти / В. К. Буряк
// Вища школа. – 2008. – № 1. – С. 35–46.
2. Гончаренко С. У. Проблеми індивідуалізації процесу навчання / С. У. Гончаренко, В. М. Володько // Педагогіка і психологія. – 1995. – № 1. – С. 63–72.