Бєлоусова І.М., Редько І.А.

Донецький національний університет економіки і торгівля

імені Михайла Туган-Барановського

РОЗВИТОК НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНСЬКИХ ВНЗ У КОНТЕКСТІ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ

Освіта – це стратегічний ресурс соціально-економічного і культурного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені.

Процес перетворень у системі управління вищою освітою України є достатньо складним та багатоступеневим, але він є вкрай необхідним. Саме цим проблемам присвячена останнім часом значна кількість досліджень та публікацій, веред яких можна виділити праці Ю.М.Алексєєва, В.А.Вісящева, В.Вікторова В.П.Семашенко, Г.К.Ткач, А.А.Сбруєву, В.Д. Мороз, Г.Г.Поберезьку, А.Г.Кирду, А.Д.Ятченко та ін.

Процес наближення України до Європи відбувається за кількома напрямами, один із яких – освітянський. У 1999 р. міністерства освіти 29 країн підписали Болонську декларацію [2, с.67]. Цим актом країни-учасниці вирішили створити до 2010 р. єдиний європейський освітньо-науковий простір. 19 травня 2005 року на конференції у норвезькому місті Берген Україна офіційно приєдналася до «Болонського процессу» [1, с.92]. Приєднання нашої країни надає можливість здійснити структурні перетворення вищої освіти за узгодженою системою критеріїв, стандартів і характеристик, що дозволить Україні стати визнаною частиною європейського освітнього і наукового простору.

З огляду на стан української системи вищого освіти, головним напрямом Болонського процесу стане лібералізація вищої школи, навчання студентів принципів свободи й одночасно відповідальності за свій вибір. Адже тільки внутрішньо вільна людина, котра опанувала мистецтво прийняття рішень і відповідальності за них, може бути по-справжньому свідомим громадянином, а також конкурентоспроможним, мобільним професіоналом. Західна практика показує: студент, який вибрав курс на основі особистого інтересу, і навчається зовсім інакше.

Згідно з цілями БП до 2010 року освітні системи країн-учасниць Болонського процесу повинні бути змінені, щоб сприяти:

§ полегшеному переїзду громадян з метою подальшого навчання чи працевлаштування у Зоні європейської вищої освіти;

§ зростанню привабливості європейської вищої освіти;

§ розширенню Європи та забезпеченню її подальшого розвитку як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Слід зазначити, що БП не передбачає створення повністю ідентичних систем освіти у різних країнах, він призначений лише для зміцнення взаємозв'язків та покращення взаєморозуміння між різними освітніми системами. Найбільшим досягненням Болонського процесу є створення умов кожній країні порівняти свої освітні системи і можливість кожній країні зрозуміти, що її освітня система унікальна, самобутня, глибоко національна. Заради цього варто включатися в Болонський процес і бути його активним учасником. Болонський процес — це інтеграція заради самоідентифікації і самоусвідомлення себе в європейському контексті

Важливим завданням, яке стоїть перед українською вищою школою, є її широке інтегрування в міжнародну систему освіти. Для ефективного управління реформуванням вищої освіти України потрібно не сліпо копіювати інші освітні системи, а ретельно переглянути переваги і недоліки попередньої системи освіти, знайти перехідні конструктивні форми до ефективних і прогресивних систем і технологій освіти. Кожна країна повинна зберігти національну самобутність та надбання у змісті освіти і підготовці фахівців, гармонійно поєднуючи їх з інноваційними підходами до організації вищої освіти.

Таким чином, підбиваючи підсумок, можна сказати, що участь України у Болонському процесі потребує системної реорганізації національного простору вищої освіти з акцентуванням уваги на проблемних стратегічних напрямках.

Література:

1. Бабкіна О. Проблеми підвищення якості вищої освіти в Україні у контексті Болонських реформ// Освіта і управління. – 2006. - №1.Т9. – с. 91-95.

2. Основні засади розвитку вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу. Документи і матеріали. Травень-грудень 2004 р. – Частина 2/ Упор.: Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В. – Тернопіль: ТНПУ, 2004. – 2002 с.

3. Товажнянський Л.Л. та ін.. Болонський процес: цикли, ступені, кредити: Монографія. – Харків: НТУ «ХПІ», 2004. – 144 с.