Тодерич М.Н.

Формування творчої особистості учня в процесі навчання математики

Проблема творчості в наші дні стала настільки актуальною, що вона по праву вважається проблемою століття.

Школа покликана виявити якості творчої особистості в учнів, і розвивати їх у всіх школярів, зважаючи, звичайно, на те, що діти народжуються з різними задатками творчості. Водночас більшою мірою потрібно дбати про розвиток творчої особистості у здібних та обдарованих учнів.

Для того, щоб формувати творчу особистість у процесі навчання математики були виділені такі основні властивості творчої особистості:

Ø сміливість думки, схильність до ризику;

Ø фантазія;

Ø уявлення і уява;

Ø проблемне бачення;

Ø здатність виявляти суперечності;

Ø вміння переносити навчальні досягнення і досвід у нові ситуації;

Ø незалежність;

Ø альтернативність;

Ø гнучкість мислення;

Творча особистість, - це такий тип особистості, для якого характерна стійка, високого рівня спрямованість на творчість, мотиваційно-творча активність, що проявляється в органічній єдності з високим рівнем творчих здібностей, які дозволяють їй досягти прогресивних, соціально та особисто значущих результатів у одній або кількох видах діяльності.

Творчі здібності особистості - це синтез її властивостей і рис характеру, які характеризують ступінь їх відповідності вимогам певного виду навчально-творчої діяльності і які обумовлюють рівень результативності цієї діяльності.

Творчі здібності самі по собі не гарантують творчих здобутків. Для їх досягнення необхідний «двигун», який запустив би в роботу механізм мислення, тобто необхідні бажання і воля, потрібна «мотиваційна основа».

Учитель склався як спеціаліст тоді, коли він хоче йти на роботу і, незважаючи на альтернативу, не змінює професію, коли він бачить у дітях, яких навчає і виховує, результат. Кожен учитель має нести відповідальність за те, якими учні вийшли з його уроку. Тобто після уроку в учнів не повинна згаснути жага до знань і любов до життя. На уроці учень має здобувати знання і вчитися ними оперувати, витрачаючи на це лише частку своїх сил. Якщо учень протягом уроку працював - вчився встановлювати взаємозв'язки між явищами та предметами, пояснювати, аргументовано відтворювати засвоєне, публічно захищати свою думку, гідно відповідати опоненту, і при цьому не втрачати віру в себе, то урок не пройшов для неї даремно.

Діти йдуть до школи за спілкуванням з друзями, з учителем. Найбільшу радість і задоволення вони отримують від роботи на уроці, що дозволяє відкрити себе і свої задатки, здібності тощо.

Розкрити особистість учня можливо, якщо учитель йтиме на урок не тільки зі знанням навчального матеріалу, методів і прийомів навчання, набором красивих задач і вмінням їх майстерно розв'язувати, а й із різноманітними і цікавими способами і прийомами організації праці учнів.

Навчально-ігрове спілкування виконує наступні функції:

Ø виховну - розкривається почуття колективізму, сміливості, рішучості, виховуються морально-етичні якості;

Ø пізнавальну - розвиток пізнавальної активності,

Ø збагачення навчальних досягнень новою інформацією;

Ø гедонічну - переживаються раніше невідомі почуття, формується оптимальний життєрадісний настрій;

Ø компенсаторну - через гру знімається психогенне і фізичне напруження, підвищується загальний тонус, з'являється почуття розкутості.

Тому ділові та імітаційні ігри знаходять широке застосування у найрізноманітніших сферах діяльності: економіці, політиці, екології, міському плануванні, освіті.

Що стосується незвичайних творчіх вправ на уроках математики то серед них можна виділити такі:

Ø Пошук нових способів розв'язування задач. Складання своїх задач, їх розв'язування.

Ø Написання «математичних» творів.

Ø Математичні диктанти складає найчастіше вчитель, але можна запропонувати скласти їх учням.

Ø Залік за домашнім завданням.

Ø Самостійне вивчення нової теми.

Ø Розв'язування творчих задач.

Ø Пошук цікавих математичних загадок і логічних задач.

Ø Організація персональних виставок творчих робіт
учителя й учнів.

Ø Створення учнями власних тематичних картотек.

Математика є одним із опорних предметів загальноосвітньої школи, які забезпечують вивчення дисциплін, перш за все предметів природничого циклу.

Інтеграція природознавчих наук направлена на координацію зусиль різних учених спеціалістів для пізнання єдиного наукового предмета.

Міжпредметні зв'язки - це дидактична умова, яка сприяє підвищенню науковості та посильності навчання, значному посиленню пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості їх знань.

Зв'язки математики та фізики, хімії, біології, географії мають місце у тому випадку, коли на уроках математики вивчають поняття, які потім застосовуються в конкретних ситуаціях на уроках з цих предметів. Зв'язки математики і природознавчих наук відбуваються у таких напрямках:

-деякі поняття цих наук ілюструють закономірності, які вивчають у курсі математики;

-на уроках фізики, хімії та інших предметів з'являється потреба в математичних знаннях;

-у вивченні фізики, хімії, біології, географії здійснюється закріплення математичних знань, з'являється можливість застосування їх на практиці.

Доцільно вже в 5-6 класах проводити підготовчу роботу, направлену на знайомство учнів з цими науками: повідомити, що такі науки взагалі існують, що саме вони вивчають, що їх об'єднує.

Ще більше можливостей реалізувати міжпредметні зв'язки з'являється в старших класах, коли учні вже вивчають фізику, хімію і на власному досвіді переконуються, що інколи на уроках з різних предметів розглядаються однакові поняття.

Література

1.Барко В.І., Тютюнникова А.М. Як визначити творчі здібності дитини. - К.: Україна, 2008.

2.Слєпкань 3.І. Методика навчання математики. - К.: „Зодіак-Еко",. 2007.

3.Пометун О.І., Пироженко Л.В. Сучасний урок: Інтерактивні технології навчання. - К.: „Видавництво А.С.К.", 2004.

Козира В.М. Технологія кроку з математики. - Тернопіль: Астон, 2002.

4. Кульневич С.В. Не совсем обычный урок. - Ростов-на-Дону: Творческий центр „Учитель", 2007.

---