УДК 81’243 Савченко Анатолій Петрович,

к.пед.н., доцент кафедри

сучасних європейських мов

Національного університету

державної податкової служби України

ФАХОВЕ СТАНОВЛЕННЯ МАЙБУТНЬОГО ЕКОНОМІСТА В ІНШОМОВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Завдання вищої школи – надати студентам можливість максимально оволодіти розмовною мовою, професійною термінологією для плідної творчої діяльності майбутнього економіста, оптимально використовуючи резерви навчальної роботи з іноземної мови.

Оскільки іноземна мова вивчається на економічних факультетах з метою її використання у майбутній професійній діяльності, то саме з цієї точки зору оволодіння іноземною мовою, як засобом задоволення фахових потреб економіста, складає професійний інтерес для студентів. Іноземна мова в системі навчальних дисциплін повинна служити засобом постійної передачі студентам професійно корисної інформації, оновлення та збагачення знань зі спеціальності, бути засобом досягнення, в першу чергу, цілі підвищення рівня освіченості, ерудиції в межах своєї спеціальності, адже робота на професійному рівні потребує постійного самостійного вдосконалення майстерності, поповнення професійних знань.

Аналіз наукової літератури свідчить про те, що проблема організації та оптимізації навчального процесу, удосконалення методів навчання завжди була однією з найбільш актуальних проблем освіти. Ці питання обговорювалися у наукових працях багатьох психологів та педагогів. Теорія навчальної діяльності розглядалась у роботах Д.Брунера, П.Гальперіна, В.Давидова, Д.Ельконіна, Г.Костюка, О.Леонтьєва, В.Ляудіс; С.Максименка; С.Рубінштейна, О.Сердюка. Питання оптимізації, активних методів та інноваційних технологій навчання знайшли відображення у наукових працях А.Алексюка, Ю.Бабанського, В.Беспалька, М.Гузика, І.Лернера, Н.Мойсеюк, Н.Ничкало, Л.Одерія, П.Олійника, В.Онищука, І.Підласого, О.Пометун, І.Прокопенка, Л.Романишиної, М.Скаткіна, М.Ярмаченка. Теорії інтенсивного навчання іноземних мов вивчалися Г.Китайгородською, Г.Тер-Саакянц; теорії мотивації О.Бандурою, Р.Гарднером, А.Маслоу, К.Платоновим, Г.Хекхаузеном. Питання наукового обґрунтування підвищення якості навчання іноземних мов розглядалось в роботах багатьох науковців, але більшість наукових досліджень проводилось у ракурсі психології та лінгвістики.

Проголошені орієнтири перебудови системи навчання іноземних мов стають чинниками впровадження різноманітних форм, методів та змісту навчання. Широкого розповсюдження набувають проблемні, інтерактивні методи, технологія навчання у співробітництві. Характерною рисою всіх цих технологій є фахове навчання на основі особистісно-орієнтованої взаємодії суб’єктів педагогічного процесу.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про значну увагу з боку науковців до теоретичного та практичного аспектів використання різних технологій навчання іноземних мов. У полі зору перебуває проблема групової навчальної діяльності суб’єктів навчального процесу.

Мета дослідження. Відтак перед сучасною лінгводидактикою постає завдання організувати процес навчання іноземних мов таким чином, щоб знайти можливості розв’язання зазначених вище потреб. У зв’язку з цим досить актуальною є проблема видів і форм навчання та їх місця в організації процесу навчання іноземних мов майбутніх економістів в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ). Запорукою успішного навчання іноземних мов, на нашу думку, можна вважати активне впровадження групового навчання та самовдосконалення студентів.

Сучасне заняття характеризується вже чотирма організаційними формами: колективною, груповою, парною та індивідуальною. Використання тієї чи іншої форми навчання залежить від етапів заняття та змісту навчального матеріалу. Усі ці форми навчання базуються на характері міжособистісної взаємодії учасників навчального процесу.

Необхідно створити систему фахового навчання іноземних мов, щоб “завдяки врахуванню універсальних психологічних закономірностей процесу засвоєння певного навчального матеріалу й універсальних дидактичних законів організації певного процесу навчання вона була б прийнятною для більшості людей незалежно від їхнього віку та здібностей” (С.Ю.Ніколаєва) [6].

Комплексне впровадження інновацій у процес підготовки висококваліфікованих економістів потребує не лише використання і вдалого поєднання новітніх технологій у роботі, а й радикальної зміни щодо позицій викладача. Особливо актуальною стає ця проблема у вивченні іноземної мови під час роботи студентів економічного профілю. Саме викладач організовує, керує, навчає. Як зазначає Н.П. Волкова [2, с.70], “дослідження загальних закономірностей професійної діяльності показали визначальний вплив на її ефективність і результативність “human factor” – людського фактору, а точніше, внутрішньої суб’єктної позиції по відношенню до себе. Особливо це чітко проявляється у професії вчителя – однієї з найбільш яскравих професій соціономічного типу”. Від його професійних і особистих якостей, ерудиції, педагогічної та методичної підготовки значною мірою залежить підвищення ефективності у вивченні іноземної мови студентами-економістами.

Основні матеріали дослідження. Ми провели анкетування 133 викладачів іноземної мови вищих навчальних закладів, які працювали зі студентами-економістами, з метою виявлення перспектив діяльності в майбутньому. 20% викладачів вказали на необхідність удосконалення системи контролю за самостійною діяльністю; 41% педагогів відчувають потребу більшою мірою урізноманітнити форми роботи, які збагачуватимуть знання студентів, підніматимуть їх на більш високий рівень іншомовного спілкування; 7% відчувають утруднення в роботі у зв’язку з недостатнім рівнем навичок практичної діяльності на економічному факультеті. Звідси виникає питання про необхідність самовдосконалення та саморозвитку самих викладачів для підвищення ефективності вивчення іноземної мови. 9% викладачів виділяють потребу більшої свободи вибору варіантів, новітніх педагогічних технологій, методів і прийомів роботи зі студентами. Свобода вибору надає діяльності педагога моральний вимір. Вона вимагає від учителя усвідомлення ціннісного аспекту своєї професійної діяльності. 8% акцентують увагу на тому, що студенти працюють на неналежному рівні у зв’язку з недостатнім рівнем знань, а звідси й відсутність інтересу до вивчення мови; 15% визначили неможливість встановлення емоційного контакту.

Такий показник свідчить про потребу максимально враховувати психологічні резерви студентів, оскільки їхній психічний стан може прямо чи опосередковано впливати на результат навчання. Адже моральний комфорт іноді набагато важливіший, ніж фізичний. Тому завдання педагога – створити такі умови, так організувати спілкування, щоб студент міг якнайкраще використати свій інтелектуальний потенціал, був впевнений у своїх силах. Викладач іноземної мови більше, ніж викладач будь-якого іншого предмета, зобов’язаний вмішуватися в емоційну сферу заняття, слідкувати за можливістю виникнення у студентів емоційних станів, що сприятимуть їх навчальній діяльності і фаховому зростанню.

Тому, враховуючи ці дані, викладачі, намагалися врахувати всі побажання колег і впровадити їх у своїй роботі, максимально використовуючи свої педагогічні здібності, які є сукупністю індивідуально-психологічних особливостей, а саме: комунікативні, перцептивні здібності, динамізм особистості, емоційна стійкість, оптимальне прогнозування, креативність.

Дійсно, уміння створити сприятливий психологічний мікроклімат, що має такі функції: пізнання особистості, обмін інформацією, організація діяльності, обмін ролями під час цієї діяльності, співпереживання й самоствердження, поглиблюватиме зв’язок викладача зі студентами, удосконалюватиме процес професійно-педагогічного спілкування. Відомий вчений В.А. Кан-Калик [5, с.34] до структури процесу професійно-педагогічного спілкування пропонує включати: моделювання педагогом майбутнього спілкування зі студентами – так званий прогностичний етап; організацію власне спілкування в момент початкової взаємодії – комунікативний етап; управління спілкуванням під час педагогічного процесу; аналіз реалізованої системи та її моделювання на економічну діяльність у майбутньому.

На прогностичному етапі діяльності виникає питання врахування індивідуальних і психологічних особливостей студентів, вміння побачити проблеми у перспективі та уявити вимоги, які поставить перед студентами життя в майбутньому. Матеріали, що пропонуються студентам для самостійного опрацювання, викладач іноземної мови має уявити в ситуації майбутньої взаємодії і подумки опрацювати в якомога більшій кількості варіантів. Адже під час самостійної діяльності у студентів можуть виникати різного роду ускладнення, пов’язані з недостатнім, на їхню думку, рівнем знань, браком часу, нерозумінням необхідності працювати над матеріалами з іноземної мови для вдосконалення знань зі спеціальності тощо.

Важливою причиною пасивного ставлення до вивчення мов є та, що для більшості іноземна мова в період її вивчення є потенційною, а не реальною цінністю. Студенти досить часто, особливо на початковому етапі вивчення іноземної мови у вищому навчальному закладі, недостатньо розуміють важливість і необхідність володіння мовою для їх майбутньої професійної діяльності. Іноді вони відчувають невпевненість у власних знаннях, що також впливає на рівень засвоєння інформації. Сьогодні все ще існує невідповідність між вимогами суспільства до молодого спеціаліста і неготовністю випускника вищої школи до реалізації цих вимог.

За умов вільного вибору майбутньої економічної професії молода людина часто розгублюється, не вміє вичленити головне, втрачає самостійність. Тому виникає потреба в наданні допомоги таким студентам, щоб, таким чином, активізувати їх діяльність, спрямувати навчальний процес на особистість, посилити увагу до самостійної роботи.

Врахування цих аспектів, формування прогнозу дозволить педагогу ефективно розпочати комунікативний етап, тобто організувати самостійну роботу так, щоб в результаті її виконання студенти відчували задоволення й спостерігали за ростом їх умінь і навичок з іноземної мови, які автоматично впливатимуть і на поглиблення знань зі спеціальності, оскільки оригінальна іноземна література зі спеціальності є невичерпним джерелом пізнання нового.

Викладач під час самостійної роботи виконує роль консультанта, організатора діяльності студентів, у завдання якого входить вірне планування роботи студентів, вміння на високому кваліфікаційному та науково-теоретичному рівні надати посильну методичну й практичну допомогу, забезпечити адекватний контроль рівня знань студентів. Особливу увагу слід звернути на роль педагога, який не тільки організовує і спрямовує процес навчальної діяльності, але й стає певною частиною групової композиції, повнокровним учасником навчального процесу. Але розуміння цілей та завдань навчання, критерії оцінки досягнутих результатів у викладачів та студентів різні. Тому досить часто суб’єктивні точки зору студентів і педагогів стосовно структури навчального процесу, вибору оптимальних методів та прийомів, які сприятимуть і підвищенню ефективності під час вивчення іноземної мови, можуть не співпадати. Плани, прогнози та цілі викладача, реально існуючі умови навчання відбиваються через призму суб’єктивного навчального пізнання студента, трансформуються в суб’єктивні моделі умов діяльності студента, в його самооцінку. Ось чому студентам необхідно створити такі максимально сприятливі умови, так зацікавити їх, щоб сформувати стійкі знання, навички і вміння з іноземної мови, достатні для розв’язання фахових завдань, для розвитку творчих здібностей.

Уміння зацікавити молодих людей, передати їм не лише свої знання, а й своє ставлення до предмета визначається особистістю і майстерністю педагога. Педагогічна майстерність у сучасній науці трактується як уміння оптимізувати всі види навчальної діяльності на високому професійному рівні, спрямувати їх на всебічний розвиток та вдосконалення особистості студента, що, в свою чергу, забезпечуватиме високий рівень організації процесу навчання. Вона характеризується значним розвитком спеціальних узагальнених умінь і її суть полягає в особистості викладача, його здатності кваліфіковано керувати діяльністю студентського колективу. Володіння високою технікою впливу визначається вмінням перетворювати на апарат сильного педагогічного впливу свої емоції, своє ставлення до предмета і студентів. Тому ми знову звертаємо увагу на необхідність врахування викладачами іноземної мови такого фактору як викликання та формування в студентів стійкого інтересу до вивчення мови завдяки професійно орієнтованим завданням, що пропонуються їм для роботи.

Зацікавленість предметом, бажання й готовність працювати творчо, які формуються у вищих навчальних закладах і є невід’ємною складовою економічної підготовки молодого спеціаліста, значно залежить від рівня професіоналізму педагога, який знає предмет не лише в обсязі навчальної програми, а значно ширше, абсолютно вільно володіє матеріалом, уміє, в разі необхідності, творчо переробляти його, сам займається науковою діяльністю. Для того, щоб завжди бути на належному рівні, володіти достатнім арсеналом знань, форм і методів роботи зі студентами, викладачу необхідно постійно працювати над собою, вдосконалювати свою майстерність. Високий рівень професійної майстерності передбачає повсякчасне вивчення свого предмета та вдосконалення техніки його викладання, особливо це стосується вищих закладів освіти, де іноземна мова не є профілюючим предметом і у зв’язку з цим значно складніше підтримувати інтерес студентів на належному рівні. Адже здатність до професійного саморозвитку майбутніх економістів зумовлюється наявністю потреби в професійному самопізнанні та самовдосконаленні.

Важливе значення, виходячи з результатів опитування, має здатність педагогів стимулювати ініціативу студентів до пошуку нових знань, високий рівень інтелекту викладача, його вміння створювати сприятливі умови для творчості, самореалізації майбутніх фахівців. Правильний психологічний вплив на колектив групи з боку педагога також допомагає створити сприятливі умови для активізації пізнавальної діяльності студентів.

На етапі управління самостійною роботою студентів викладач повинен пам’ятати, що у процесі навчання органічно пов’язані саме два види діяльності – діяльність викладача та діяльність студента. Діяльність педагога спрямована на здійснення керування навчально-пізнавальною діяльністю студентів, які, в свою чергу, проявляючи активність і свідомість, здійснюють свою діяльність, що проявляється в різних формах. Завдання педагога на етапі управління, яке визначається в науці як “об’єктивний процес упорядкування систем, суть якого – у забезпеченні їхньої цілісності, підтримці заданого режиму діяльності і досягнення мети шляхом обміну інформацією між їхніми підсистемами (керуючою і керованою системами) по каналах прямого й зворотного зв’язку, – максимально реалізувати своє вміння підтримувати інтерес, ініціативу та творчість тих, хто навчається, коригувати діяльність, враховуючи реальні умови, забезпечити реалізацію конкретних практичних завдань. Факторами творчості можна вважати внутрішні сили, тобто якості, властивості розуму, почуттів, волі, потреб, мотивів. Ми погоджуємося з В.І. Андрєєвим [2, с.68], що аналізуючи складові творчості викладачів і студентів, доцільно виділити мотиваційно-творчу активність і спрямованість особистості, яка є однією з важливих компонентів їх творчих здібностей. Мотиваційна сфера є основою творчої діяльності як студентів, так і викладачів. Викладач вищої школи для молодих інтелектуалів завжди є прикладом шукача істини. Його роль у навчальному процесі полягає в тому, щоб зробити працю студентів цілеспрямованою, полегшити їм шлях оволодіння матеріалом. Полегшити, але не підмінити своєю активністю вольову, зосереджену, наполегливу працю студента, без якої оволодіння мовою неможливе. Зокрема, викладач має вирішити досить важливу педагогічну проблему: поліпшити керівництво навчальною діяльністю студентів шляхом забезпечення належного зворотного зв'язку в процесі її реалізації.

Управління самостійною роботою студентів передбачає її правильний та своєчасний контроль, що спрямований на виявлення, зіставлення знань, умінь і навичок та приведення їх у відповідність з результатом, що був запланований раніше. Адже не проконтрольований навчальний матеріал вестиме за собою низку проблем, а саме: студенти можуть нерегулярно виконувати запропоновані їм завдання, що викличе певні прогалини в знаннях; недостатній рівень знань може спричинити утруднення або й неможливість виконання наступних; безсистемність роботи призведе до небажання працювати самостійно. А звідси – поступово зникне інтерес до вивчення мови взагалі.

Для того, щоб забезпечити комплексний розвиток усіх видів мовленнєвої діяльності, важливо здійснювати постійний контроль за ефективністю організації та проведення навчального процесу. Контроль є необхідною складовою педагогічного процесу. А одним з необхідних видів контролю є оцінка. Важливо не забувати про те, щоб оцінювання не носило формальний характер. Потрібно залучати студентів до процесу оціночної діяльності, формуючи у них, таким чином, здатність до самооцінювання й стимулювання до кращого засвоєння навчального матеріалу. За цих умов, як зазначає Б.Г. Ананьєв [1, 17], оцінка перестає виконувати лише карно-заоохочувальну функцію, а стає засобом визначення рівня розвитку тієї чи іншої навички, зони відставання і найближчого розвитку, а також інструментом організації навчально-пізнавальної діяльності. Оцінка має стимулювати студентів до активної творчої діяльності, бути показником реальної якості знань. Тільки в цьому випадку повністю розкриється творчий потенціал особистості, максимально реалізуються життєві прагнення молодої людини. Це, на наш погляд, допоможе вихованню в студентів вільного від стереотипів мислення, які здатні приймати самостійні рішення для вирішення проблем фахового рівня.

Тому завдання викладача, який безпосередньо організовує й керує навчальним процесом і від успішної діяльності якого цілковито залежить ефективність та результативність цілісного навчального процесу, полягає в налагодженні чіткої системи контролю за рівнем підготовки студентів, яка відіграє стимулюючу роль, завдяки якій вони зможуть продемонструвати свої уміння і навички поглибленого вивчення іноземної мови. Особливо це стосується молодих викладачів, які не мають досвіду практичної роботи й інколи проводять заняття на недостатньо складному рівні завдань, відносяться формально до контролю знань, часом використовують надто складні або спрощені для даного етапу завдання. К.Д. Ушинський [7, с.544] вказував, що методи викладання можна вивчити з книги чи слів викладача, але набути навичку використання даних методів можна лише довготривалою практикою. Недостатній рівень вивчення методичної літератури, передового педагогічного досвіду, професійної орієнтації у вивченні іноземної мови призводить до різкого зниження якості знань студентів, знижує інтерес та бажання поглиблено, творчо співпрацювати для просування від нижчих до вищих рівнів розумової діяльності. Іноді для викладачів бути творцями, керівниками та організаторами діяльності студентів незвично, вони не здатні, використовуючи ефективні форми й методи роботи, навчити студентів сприймати нові ідеї, активно спілкуватися, осмислено висловлювати свої думки. Викладачі-початківці, не маючи достатньої методичної підготовки, досить часто використовують на заняттях застарілі методи і прийоми роботи. Контроль над засвоєнням знань, в основному, зводиться до пасивного відтворення матеріалу, тому в їх роботі немає творчості, студенти не проявляють інтересу до вивчення іноземної мови. Основний акцент робиться на механічне запам’ятовування матеріалу, переписування текстів. Виконуючи функцію ініціатора, “диригента” самостійної діяльності студентів, викладач матиме змогу вдало керувати нею і спрямовувати у необхідне русло, використовуючи сучасні дієві види контролю, які націлені на результат. Отже, студенти з власного досвіду матимуть змогу переконатися в тому, що результативність і якість їх роботи залежить не лише від рівня складності матеріалу, що пропонується для засвоєння, а й від раціональних способів вивчення мови.

Висновки. Працюючи зі студентами та набуваючи досвіду викладацької роботи або вдосконалюючи його, викладачі, як творчі особистості, аналізують її результати та моделюють свою діяльність на майбутнє. Співпраця педагогів і студентів повинна перерости у співтворчість, яскравим свідченням якої мають бути нові нестандартні підходи до розв’язання навчальних завдань, що диктуються як потребами сьогодення, так і самої особистості. Викладач повинен прагнути засобами іноземної мови підготувати висококваліфікованих економістів, які здатні конструктивно мислити, пропонувати оригінальні шляхи вирішення педагогічних проблем, чинити опір рутинному підходу до справи, брати безпосередню участь у розв’язанні важливих , бізнесових проблем, бачити й оцінювати дійсність під різними кутами зору. Для досягнення ефективних результатів навчання надзвичайно важливого значення набуває особистісна активність, цілеспрямованість та творча взаємодія викладачів і студентів.

Таким чином, особистість педагога займає особливе місце в процесі вивчення студентами іноземних мов, а особливо під час поглиблення знань у позааудиторний час. Від його особистих якостей, уміння створити доброзичливий психологічний мікроклімат, вибрати раціональні форми, засоби й методи роботи з урахуванням сприятливих факторів, спланувати, організувати та провести вдале керування самостійною діяльністю студентів залежить ефективність вивчення іноземних мов, а значить – результат їх діяльності. Проведений аналіз дав змогу виявити залежність результатів вивчення іноземної мови від стилю педагогічного керівництва. Відповідність змісту й напряму діяльності викладачів пізнавальним мотивам і потребам студентів і вимогам до майбутньої економічної професії розкриває резерви їх творчості, поглиблює професійну компетентність.

Установлено, що необхідною є така технологія підготовки фахівця, яка б спонукала викладачів до створення педагогічних умов для ефективного впливу на ставлення студента економічного профілю до майбутньої професії, на його готовність самостійно поглиблювати свої спеціальні знання, визначати додаткові навчальні цілі.

Summary. The article tells us about a foreign language in the educational system and how it should serve as a means of permanent transfer of professionally useful information to students, updating and enriching the knowledge of economics. It should be a means of increasing the level of erudition. The work at a professional level requires permanent improvement of skills. It shows the guidance of students original work, which provides the correct and timely control. The presented analysis has given the opportunity to form the results dependence of studing foreign languages from pedagogical style of supervision.

Аннотация. Статья рассказывает о том, как иностранный язык в системе образования должнен служить средством постоянной передачи студентам профессионально полезной информации, обновления и обогащения знаний по экономике. Она должна быть средствoм самостоятельного повышения уровня образованности. Работа на профессиональном уровне требует постоянного совершенствования мастерства. Показано управление самостоятельной работой студентов, которая предусматривает правильный и своевременный контроль. Представленный анализ дал возможность определить зависимость результатов изучения иностранного язика от стиля педагогического руководства.

Анотація. В статті йдеться про те, як іноземна мова в системі навчальних дисциплін повинна служити засобом постійної передачі студентам професійно корисної інформації, оновлення та збагачення знань зекономіки. Вона має бути засобом самостійного підвищення рівня освіченості. Робота на професійному рівні потребує постійного вдосконалення майстерності. Висвітлено управління самостійною роботою студентів, яка передбачає правильний та своєчасний контроль. Представлений аналіз дав змогу виявити залежність результатів вивчення іноземної мови від стилю педагогічного керівництва.

Кey words: economist, method, content, independence, professional terminology, level, creative language initiative.

Ключевые слова: экономист, метод, содержание, самостоятельность, профессиональная терминология, уровень, творческая языковая инициатива.

Ключові слова: економіст, метод, зміст, самостійність, професійна термінологія, рівень, творча мовна ініціатива.

Література

1. Ананьєв Б.Г. К психофизиологии студенческого возраста / Б.Г. Ананьев // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. – Л.: Просвещение.– 1974. – Вып.2. – С. 122.

2. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности / В.И. Андреев – Казань: Просвещение, 1988. – С.68.

3. Волкова Н.П. Педагогіка: Навч. Посіб / Н.П.Волкова. – К.: Академвидав, 2007. – 616с.

4. Давыдова М.А. Деятельностная методика обучения инностранным языкам / М.А. Давыдова. – М.: Высш. шк., 1990 – 175 с.

5. Кан-Калик В.А. Педагогическое творчество / В.А.Кан-Калик, Н.Д. Никандров. – М.: Педагогика, 1990. – 141 с.

6. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах: Підруч./кол. авторів під керівн. С.Ю. Ніколаєвої. – К.: Ленвіт, 1999. – 320 с.

7. Ушинский К.Д. Собрание сочинений: В 11 т. / АПН РСФСР. / К.Д. Ушинский – М., 1948-1952. – Т. 8. – С. 90.