Филологические науки/3. Теоретические
и методологические проблемы исследования языка
К.ф.н. Суродейкіна Т.В., студентка Андрущак А.С.
Чернівецький національний
університет імені Юрія Федьковича, Україна
Проблеми визначення фразеологізму та
його лінгвістичні маркери
В
останні десятиліття інтерес лінгвістів стосувався функціональної сторони мови,
що обумовлює активний розвиток теорії комунікації й прагматики [2; 7; 10]. У свою
чергу, це сприяло виникненню й становленню нової наукової комунікативно-прагматичної
парадигми в сфері фразеології зі своїм термінологічним апаратом [5; 7]. У цьому напрямку досліджуються питання, пов'язані із
семантикою, структурою й складом фразеологічних одиниць, особливостями й
правилами їхнього функціонування, їхніми комунікативно-прагматичними
властивостями [6; 8; 9].
Актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми статті, полягає у
недостатньому дослідженні особливостей фразеологічних одиниць з компонентом “baby”, представлених в системі англійської мови.
Метою роботи
є вивчення структурно-семантичних особливостей фразеологізмів із компонентом “baby”, виявлення загальних
та індивідуальних рис фразеологізмів та їхніх лексичних домінант.
У
мові є чимало словосполучень, які використовуються в ній як готові словесні блоки.
Це так звані стійкі /невільні/ словосполучення або, як їх частіше йменують,
фразеологічні одиниці /звороти, сполучення/ або просто фразеологізми. Вони
надзвичайно різноманітні за своїми граматичними моделями й ознаками.
Фразеологізм
– це семантично пов’язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до
нього за формою синтаксичних структур (висловів або речень), не виникає в
процесі мовлення відповідно до загальних граматичних і значеннєвих
закономірностей поєднання лексем, а відтворюється у вигляді усталеної,
неподільної, цілісної конструкції [4, с. 215].
Фразеологізми,
з одного боку, мають ознаки, спільні зі словами, слово-сполученнями і
реченнями, а з іншого – відрізняються від них.
Як
і слова, фразеологізми:
1)
не використовуються щоразу, а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з
певним значенням;
2)
відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3)
часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки зі словами;
4)
виконують таку ж функцію, що й слова [4, с. 221].
На
відміну від слів, фразеологізми:
1)
складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують
окремо та мають відповідні форми;
2)
відрізняються більшою точністю значення, що частіше, ніж у словах, супроводжується
образною характеристикою;
3)
фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи
доповнення руйнує їх [4, с. 221].
У
фразеологізмах виражаються :
-
явища розумової діяльності: Empty (pour/throw) the baby out (away) with the bath (water) – Разом з
водою вихлюпнути і дитину, разом з непотребом відкинути і головне;
-
психічного стану: Be in one’s second childhood – Впасти
у дитинство;
-
взаємини між людьми: Look babies into smb’s eyes – Заглядати в очі коханого(ї), шукаючи там любові;
-
стан людського організму: Be big with child (= with child) – Бути на останніх днях (місяцях) вагітності;
- оцінка людей явищ, дій: As happy as a sandboy – Щасливий як дитина;
Baby-kisser – Політик, який здобуває популярність, цілуючи дітей виборців;
Cry like a baby – Гірко плакати.
Велику
цінність для фразеологічного фонду будь-якої мови становлять прислів’я і
приказки. Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу,
возвеличують духовні цінності, таврують ганебне, висміюють вади, висловлюють
співчуття, поради, вчать, наставляють і виховують людей.
Наприклад: Children and fools must not play with edged tools (proverb) – Діти і дурні не повинні гратися гострими інструментами.
Фразеологічні
звороти являють собою смислову і структурну єдність.
Ступінь
сполучуваності слів у складі ФО та співвідносність їх із значенням усього
звороту різні. За ступенем структурно-семантичної сполучуваності можна виділити
дві групи фразеологізмів: неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту
усталені звороти [4].
Значення
частини неподільних фразеологізмів не мотивується значенням складників – слів, наприклад: Skipper’s daughters – Капітанські доньки – високі хвилі з білими
гребінцями; значення інших ФО безпосередньо пов’язане із семантикою
слів, що входять до їхньогоскладу, наприклад: Problem child – Важка дитина.
Деякі
неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих, не
вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм та відсутністю
живого синтаксичного зв’язку між їх компонентами, наприклад:
He that has no
children knows not what is love (proverb) – Хто не має дітей, не знає що таке любов.
Розкладні
щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів, що зберігають певну
самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично
подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки,
прислів’я, афоризми [4], наприклад: The cobbler’s children usually go unshod (proverb) – Діти чоботаря зазвичай ходять босоніж; The priest (parson) always christens his own child first (proverb) – Своя
сорочка ближча до тіла; Child of the brain (W. Shakespeare) –
Породження фантазії, вигадка.
Отже, фразеологізми поєднують у собі розмаїття
семантико-синтаксичних структур, направлених на підсилення образності та
емотивності висловлювань.
Література:
1. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання
фразеології / М.Ф. Алефіренко. – Х.: Вища школа, 1987. – 136 с.
2. Бархударов Л. С. Язык и перевод /
Л.С. Бархударов //
Вопросы общей и частной теории перевода. – Москва, Междунар. отношения, 1975. – 240 с.
3. Гуменюк І.І. Класифікація фразеологічних одиниць за
типами переосмислення / І.І.
Гуменюк. // Актуальні проблеми германської філології: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції,
присвяченої 70-річчю від дня народження
професора, доктора
філологічних наук Левицького В.В. (10-12 квітня 2008 року). –
Чернівці: Книги-ХХІ, 2008. – С. 47-49.
4. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов / В.П. Жуков. – Москва: Просвещение, 1978. – 100 с.
5. Зернецкий П. В. Динамические аспекты семантики и прагматики дискурса / П.В. Зернецкий // Личностные аспекты языкового общения. – Калинин, 1989. – 234 с.
6. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н. Караулов. – Москва: Едиториал УРСС, 2002, – 264 с.
7. Красных В.В., Изотов А. И. Язык, сознание, коммуникация / В.В. Красных, А.И. Изотов: Сб. статей, – Москва: Макс Пресс, 2001. – Вып. 16. – 116 с.
8. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка /А.В. Кунин. – М., 1986. – 121 с.
9. Лузина Л.Г. Язык как средство идеологического воздействия / Л.Г. Лузина. Сборник образов. – М., 1983. – 152 с.
10. Сафина Р.А. Лингвокультурологический аспект – Семантическая моделируемость ФЕ немецкого и русского языков / Р.А. Сафина. – Казань: Казан. гос. ун-т, 2004. – 348 с.