Андрієнко О.В.

Старший викладач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Кобза А.Г., Афанасьєва Н.О., студентки

Донбаський державний технічний університет, Україна, м. Алчевськ

ДЕЯКІ АСПЕКТИ СУЧАСНОГО УЗГОДЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ І ІНТЕРЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Україна є органічною частиною Європи. Зважаючи на її геополітичне становище, розміри, багатство природних ресурсів, кількість населення, економічні можливості і науково-технічний потенціал Україна - один з ключових елементів сучасної Європи. Її розвиток як держави тісно пов'язаний з сучасними світовими процесами і, особливо, з європейськими інтеграційними процесами. Поглиблення інтеграційних процесів Європи в межах Європейського Союзу - це стратегічний напрямок подальшого розвитку всіх держав Європейського континенту. Ще більшого значення ЄC набуває в наші дні, коли швидко зростають масштаби глобальних проблем сучасності і тільки єдина інтегрована Європа спроможна їх найбільш оптимально вирішити.

Ефективність вирішення складних економічних, політичних завдань, глобальних проблем, вихід України з кризи значною мірою залежить від оптимального узгодження національно-державних інтересів України і інтересів Європейського Союзу, а також пошуку нових форм і методів інтеграції України в ЄС. Важливим аспектом стабілізації української держави є, також, поширення взаємовигідних стосунків з Росією, Білорусією, Казахстаном, кавказькими та середньо азійськими державами.

Стратегічний напрямок розвитку світового співтовариства на сучасному етапі - це глибинні процеси глобалізації. Зростає взаємозалежність держав світу, поглиблюються торгові, технологічні, інвестиційні обміни, утворюється єдиний інформаційний простір, спрощуються контакти між людьми. Глобалізація - це не просто зближення і інтеграція економік різних держав - змінюються найважливіші якісні характеристики національних економік. Із відносно замкнутих економічних систем вони перетворюються в елементи світової економіки. Основним економічним елементом стають транснаціональні корпорації. Вони розміщують свої виробництва, продають свої товари там, де їм вигідно, незважаючи на кордони держав. Економічна міць транснаціональних корпорацій у XXI сторіччі буде переважати можливості навіть розвинутих держав.

Зменшується спроможність держав по своєму розумінню керувати суспільством, вирішувати внутрішні проблеми, все більш широке коло проблем виноситься на міжнародний рівень. Набувають планетарного характеру екологічні та техногенні катастрофи. Зміни клімату, озонові діри, наступ пустель, епідемії, некерованість мегаполісів, нелегальна міграція потребують якісно нових шляхів вирішення цих проблем.

Зростаюча в результаті глобалізації взаємозалежність держав світу вносить нові аспекти в поняття національна і міжнародна безпеки. Збільшується кількість зовнішніх факторів, які впливають на стабільне функціонування суспільства. Стан міжнародної безпеки все більше впливає на забезпечення національної безпеки. Процеси глобалізації змінюють міжнародні відносини, формують нові світові інформаційні мережі, нове світорозуміння.

Процеси глобалізації мають як позитивні так і негативні аспекти. Такі позитивні в цілому явища, як зближення країн, культур, переміщення капіталів, товарів, послуг, формування єдиного інформаційного простору, ефективно використовується різними терористичними угрупованнями і режимами. Міжнародний тероризм, маючи велику фінансову спроможність й порівняну легкість придбання зброї масового знищення, вдається до шантажу цілих країн. Терористичні акти в містах СІЛА, в Росії, в деяких інших регіонах світу - яскравий приклад зростання небезпеки міжнародного тероризму і необхідності міжнародних зусиль боротьби з ним. Країни світу після подій, пов'язаних з активізацією міжнародного тероризму вносять суттєві корективи в свою політику.

Глобалізаційні процеси суттєво змінюють сучасні міжнародні відносини, внутрішню і зовнішню політику окремих держав і регіонів. Потребують підвищених вимог до якості державного управління. В цих умовах Україні конче потрібно виробити свою політичну і економічну позицію, яка б відповідала її національно-державним інтересам, а також відображала сучасні тенденції світового і європейського розвитку. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі с стратегічною метою України. Це один із засобів реалізації національно-державних інтересів, реальний шлях модернізації і реформування економіки, підвищення рівня її міжнародної конкурентоздатності, залучення новітніх технологій. Кількість держав - членів Європейського Союзу в найближчі роки збільшиться до тридцяти. Це означає спільні органи влади, кордони, валюта, скоординована внутрішня і зовнішня політика.

У перші роки незалежності нашої держави часто висувалися амбіційні, позначені привабливим оптимізмом, але мало обґрунтовані економічно програми подальшого розвитку. Проекція України на майбутнє має спиратися не лише на традиції української історії, а бути прагматичною, ставити цілі, яких можна досягти й неодмінно враховувати контексти сьогоднішнього світу.

Україна сьогодні не являється членом ЄС, навіть асоційованим членом ЄС. Це пояснюється цілим рядом факторів, які стримують динаміку просування України в Європу, взагалі погіршують міжнародний імідж держави. Україна ще не відповідає політичним, економічним і соціальним стандартам, які висуває ЄС.

Сучасні процеси глобалізації вносять свої корективи в політику ЄС. Стосовно України Європейська Рада визначила такі стратегічні цілі: підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, спільне вирішення проблем європейського континенту, підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС. Європейські країни будують свою політику відносно України не самостійно, а на рівні відповідних європейських структур, тобто ЄС, Ради Європи, НАТО, тощо.

Україна повинна будувати свою європейську стратегію орієнтуючись на ці структури. Інтеграція України в Європу повинна відбуватися не за будь яку З

ціну, а на рівні партнерства. ЄС розглядає стратегічне партнерство з Україною як особливі відносини, що базуються на спільних цінностях і інтересах сторін. Шлях України до Європейського Союзу знаходиться в царині внутрішніх соціально-економічних і політико-адміністративних перетворень. Європейська інтеграція має стати не тільки пріоритетом для владних структур, а й свідомим вибором суспільства в цілому.

Основними формами співробітництва України та Європейського Союзу сьогодні є технічна допомога, торгівля та інвестиційна діяльність. Україна співробітничає в Комісії Україна - НАТО. Не будучи членом НАТО, Україна приймає участь майже у всіх миротворчих акціях альянсу.

Співробітництво України з НАТО набуває нових рис у спільній боротьбі з піратством, з міжнародним тероризмом. Планується перепідготовка військових, що виходять у відставку в зв'язку із скороченням збройних сил України, до цивільних професій за допомогою НАТО.

Для України стратегічним напрямком є поступове еволюційне входження в інтегровану Європу. Треба визначитися в послідовності і в конкретних головних напрямках входження в європейські структури як рівноправний партнер. Діалог с ЄС може значно активізувати вирішення внутрішніх проблем України, зокрема перебудови збройних сил нашої держави за допомогою країн-членів НАТО, які мають певний досвід таких перебудов, і наблизити Україну до європейських стандартів.