Право/9.Гражданское право
Здобувач
Боржемська О.М.
Інститут
приватного права і підприємництва
Академії
правових наук України
Захист права
інтелектуальної власності на виконання малолітніх артистів - виконавців в
Україні
Українське законодавство закріпило термін «виконавець» за акторами (театру, кіно тощо),
співаками, музикантами,
танцюристами або іншими
особами, які виконують роль, співають, читають,
декламують, грають на музичному інструменті, танцюють чи будь-яким іншим
способом виконують твори літератури, мистецтва чи твори народної
творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а
також диригенти музичних і музично-драматичних творів.
У зв'язку з тим, що виконавцем, так само як і автором, може бути тільки
фізична особа, існує гостра і невирішена до теперішнього часу проблема,
пов'язана з виконаннями малолітніх у віці до 14 років. Ні Цивільний кодекс України,
ні Закон України «Про авторське право та суміжні права» [1], ні
КЗпП України [2]
не регулюють умови укладання договорів з ними. На практиці ця прогалина
створює проблеми укладення договорів на виконання малолітніми виконавцями і
грунт для зловживань як з боку наймачів, так і з боку батьків.
Статті 31 ЦК [3] регулюють здійснення часткової дієздатності
малолітніми особами з приводу вже створеного результату інтелектуальної,
творчої діяльності. Виконання артиста - виконавця пов'язано із вчиненням певних
дій (танець, гра, спів, виконання на музичних інструментах і т.д.), тому
укладення договору на використання творчої праці малолітніх викликає труднощі у
кваліфікації договірних відносин: договір укладається законними представниками,
але дії виконує дитина.
Отже, українське законодавство не
допускає прийняття на роботу осiб молодше 16 років. Але за згодою одного з
батьків (опікуна, піклувальника) та органу опіки та піклування трудовий договір
може бути укладений з учнем, що досягли віку чотирнадцяти років, для виконання
у вільний від навчання час легкої праці, що не завдає шкоди їх здоров'ю і не
порушує процесу навчання. При укладанні цього договору виникають труднощі, які ст.
188 КЗпП України не вирішила, і, можливо, в рамках трудового законодавства
рішення цієї проблеми неможливо, оскільки самостійне укладення малолітніми
подібних угод не допускається цивільним законодавством, а укладення трудового
договору через представника не передбачається КзпП України [2].
За трудовим договором працівник зобов'язується особисто виконувати
визначену цією угодою трудову функцію, дотримуватися діючих в організації
правила внутрішнього трудового розпорядку (ст. 21 КЗпП України). По-перше,
складно уявити собі, що малолітня дитина може в чомусь зобов'язуватися, а,
значить, нести відповідальність за неналежне виконання ним трудових обов'язків,
і, по-друге, ще складніше уявити, яким чином дитини у віці 5-8 років можна
примусити ознайомитись з правилами внутрішнього трудового розпорядку і
підкоритися їм. У малолітніх повинні бути особливі умови праці, і внутрішній
розпорядок може не відповідати цим умовам.
Використання праці малолітніх вимагає підвищеного контролю з боку державних
органів. В Україні захист майнових і особистих немайнових прав і охоронюваних
законом інтересів дитини покладено на органи опіки та піклування на підставі
ст. 56, ст. 63 ЦК України, ст.243 Сімейного кодексу [4],
при цьому вони наділяються усіма необхідними правами. Однак відповідальність наймачів
малолітніх за порушення ст. 21 КЗпП України не встановлена.
Кзпп України надає певні гарантії неповнолітнім, оберігаючи моральне та
фізичне здоров'я дітей. Однак цих гарантій недостатньо для малолітніх
виконавців.
Отже, потрібне спеціальне регулювання правовідносин з цією групою
артистів-виконавців. Має бути принципово вирішене питання про можливість
використання у виконавській діяльності праці недієздатних, а також введені
врегульовані нормами закону необхідні вимоги, що застосовуються для укладення
таких договорів і умов найму неповнолітніх у віці до 14 років та недієздатних
артистів-виконавців.
Подібні норми в українському законодавстві відсутні. У Рекомендаціях про
становище творчих працівників, прийнятих Генеральною конфедерацією ЮНЕСКО на XXI
сесії в Белграді 27 жовтня 1980 р.2, з огляду на специфіку дитини-артиста,
державам-членам було рекомендовано брати до уваги положення Декларації ООН про
права дитини (п. 3 розділу VI). Українському законодавцю варто було б розробити
норми, що регулюють творчу діяльність малолітніх артистів-виконавців, керуючись
рекомендаціями ЮНЕСКО.
Література:
1.Закон України «Про авторське право та суміжні права» від 11 липня 2001 року № 2627-III.
2. Кодекс Законів про працю від
18.09.73 № 2048-08.
3. Цивільний кодекс України
від 16 січня 2003 р.
4. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року № 2947-III.