Селезньова Ю.А., Редько І.А.
Донецький національний
університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
ПРАВОВЕ
РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН В СФЕРІ ОХОРОНИ ПРАЦІ
За умов становлення ринкових відносин в державі, переходу від
адміністративно-командних методів управління суспільними відносинами в сфері
застосування праці до ринкових, плюралізму форм власності на засоби
виробництва, правове регулювання охорони праці потребує нового концептуального
підходу. В наш час існує необхідність наповнення правових норм конкретним
змістом, який враховує потреби правового регулювання економічних відносин
демократичного суспільства і який реально забезпечує реалізацію конституційного
права громадян на здорові та безпечні умови праці.
Проблеми у сфері охорони праці висвітлені в роботах М.Г.Александрової, Барабаш
А.Т., Бару М.І., Гоца В.Я., Жернакова В.В., Кондратьєва Р.І. ,
Кисельова А.Я., Лазор Л.І., Процевського
О.І., Прокопенко В.І., Ротаня В.Г., Седишева А.Г., Смирнова
О.В. та ін.. Але деякі питання правового
регулювання охорони праці в Україні досі не вирішені.
Правовому регулюванню піддаються тільки найважливіші для
життєдіяльності громадян та функціонування держави суспільні відносини. Саме
такими відносинами є відносини з охорони праці. Правове регулювання охорони
праці базується на факті визнання державою обов'язку забезпечити захист
працівника, як сторони фактично більш слабкої в трудовому правовідношенні, з
метою збереження його життя, здоров'я й високого рівня працездатності протягом
тривалого часу.
Існують наступні проблеми
правового характеру: природи і значення
охорони праці за умов ринкових відносин; юридичного змісту і соціального
призначення правовідносин в сфері охорони праці; вдосконалення відповідальності
сторін трудового право відношення за порушення своїх обов’язків в сфері охорони
праці.
Успішне регулювання відносин в сфері охорони праці на сучасному етапі
передбачає вдосконалення обов’язків власника з забезпечення охорони праці, для
чого слід передбачити норми, які встановлюють
зобов’язання власника враховувати всі пропозиції працівника з покращення умов
праці. З
метою покращення стану охорони праці в
Україні і підвищення рівня соціального захисту осіб, постраждалих на
виробництві, необхідно нормативно закріпити відповідальність власника не тільки
за винне, але й за випадкове заподіяння шкоди здоровлю працівника та відзначити змішану відповідальність стосовно розміру
одноразової виплати постраждалому працівнику.Для стимулювання відповідальності працівників в сфері
охорони праці слід передбачити в Кодексі законів про працю додаткову підставу
усунення працівника від виконання трудових обов’язків, а також притягнення
працівників (посадових осіб) до матеріальної від повільності. Для підвищення рівня захищеності працівників за
сучасних умов технологічного розвитку виробництва правове регулювання
промислової безпеки має стати складовою частиною регулювання охорони праці на
сучасному етапі. Для цього необхідно здійснити залучення міжнародно-правових норм в сфері охорони праці в
українське трудове законодавство. Тож слід розробити
і нормативно закріпити поняття небезпечного промислового об’єкту, а також
процедуру класифікації небезпечних промислових об’єктів і декларування їх
безпеки.
Таким чином, можна зробити
висновок, що охорона праці, як інститут трудового права представлений
сукупністю правових норм, що регулюють відносини по забезпеченню безпечних та
здорових умов праці, а також спеціальних умов праці жінок, неповнолітніх,
інвалідів та осіб, які працюють на роботах зі шкідливими, важкими і
небезпечними умовами праці. Покращення цих норм призведе до успішного регулювання відносин в сфері охорони праці.
Література:
1.
Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 року N 2694-XII ( ВВР 1992, N 49, ст.668 ) Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України від 15 травня 1996 року N196/96-ВР;
2.
Костюк В. Міжнародні акти як джерело трудового права // Право України.–
1999.– № 11.– С. 97-100.
3.
Пилипенко П. Право соціального забезпечення у системі соціального права //
Право України.– 2004.– № 10.