История / 2. Общая история

Месь Д. С.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Ювелірні прикраси Київської Русі

Звичай прикрашати тіло з’явився ще на початку формування людського суспільства. Перші прикраси відомі з середини палеоліту і нараховують 135–100 тис. років. Спочатку оздобою слугували прості речі, які давала матінка-природа: квіти, пір’я, дерево, кістка, камінь або й часто малюнки на тілі тощо [3]. Українські жінки також вирізнялися витонченістю, вмінням гарно вдягатися та підкреслювати красу, зокрема за допомогою ювелірних прикрас. Тож мета роботи: порівняти, яким прикрасам у Київській Русі надавали перевагу жінки, а яким чоловіки, та розглянути спільні й відміні види прикрас за матеріалами та техніками виготовлення.

В ювелірному мистецтві східних слов’ян VI–XIII ст., можна виділити два етапи розвитку. Перший — давньослов’янський (VI–VIII ст.). Другий — давньоруський (ІХ–ХІІІ ст.), на який ми і звернемо увагу в роботі [8].

У X ст., з прийняттям християнства Київську Русь було втягнуто в могутній життєвий потік західноєвропейського та візантійського світу, в сферу християнської культури. З’явився новий тип виробів та прикрас — багаті, часто обшиті перлами, виготовленні з коштовних металів. Техніками, якими володіли в цей період, були кування, карбування, ритування, чеканка, зернь, лиття за восковою моделлю та в кам’яні форми, емалювання, чернення та ін. У другій половині X ст. ювелірне мистецтво збагатилося впровадженням техніки перегородчастої емалі, замість виїмчастої. Цією технікою оздоблено найвитонченіші предмети: діадеми, намиста, сережки, колти, хрести, гривни, різноманітні ланцюжки, образки і оправи книжок [7]. У XII ст. у ювелірному мистецтві України домінує оздоблення срібних речей черню, з XIII ст., зокрема техніка контурної черні [2].

У X–XIII ст. одними з найпоширеніших на Русі жіночих прикрас, які радували представниць усіх станів давньоруського суспільства, були скроневі кільця. Археологи вважають їх етнічно-визначальною ознакою. Наприклад, новгородські словенки носили ромбощиткові скроневі кільця; жінки Полоцької землі — браслетоподібні; предки сучасних москвичок — в’ятичі — семилопатеві тощо. Найпоширенішими були дротяні скроневі кільця, але трапляються й намистинні, і щиткові, і променеві. Способи кріплення кілець до головного убору або волосся були різноманітними. Кільця могли підвішуватися на стрічках, ремінцях або кісці, могли приколюватися до стрічки, утворюючи ланцюжок. Іноді просмикувалися в мочку вуха, як сережки [6]. Скроневі кільця були виключно жіночими прикрасами, чого не можна сказати про сережки, які носили й чоловіки, особливо так звані тринамистинні (але тільки в одному вусі).

Спільними прикрасами для чоловіків і жінок також були браслети, персні та шийні прикраси. Браслети носили переважно скляні, та були й бронзові (в формі змії), пластинчасті й пустотілі.

Персні надягали на праву або на ліву руку, а часом на обидві, водночас від одного — двох до чотирьох — п’яти, іноді — до десяти на обох руках. Сільські майстри виготовляли переважно мідні, рідше срібні персні з простим геометричним орнаментом. Найпростіші персні з гладкого дроту часом ускладнювались у профілі, прикрашалися щитками, вставками з каменів та кольорового скла. В Києві в ІХ–ХІ ст. користувалися більше рубчастими перснями, а в ХІІ–ХІІІ ст. чоловіки надавали перевагу персням-печаткам, а жінки — каблучкам. Популярність перснів серед чоловіків і жінок пояснюється також весільною обрядовістю [1].

Не менш популярними в жінок і чоловіків були шийні прикраси. Жінки надавали перевагу насамперед скляним, металевим намистам та різним за формою (круглим, овальним, хрестоподібним) підвіскам. Вони налічували сотні різновидів, кожний — зі своїм неповторним орнаментом, формою, та забарвленням. Виділяються чотири типи скляних намист, які носили давньоруські городянки: з синього, чорного, світло-зеленого скла зі складними «очками»; з багатошарових скляних паличок, які розрізали і проколювалися [1]. Ібн-Фад-лан, описуючи свою подорож на Волгу в X ст., Зазначив, що дружини русів особливо люблять зелене намисто. Він стверджував, що чоловіки розорялися, сплачуючи по 15–20 монет сріблом за кожну зелену намистину [6].

Та з часу введення на Русі християнства, крім прикрас, поступово почав поширюватися звичай носити невеликі хрести-натільники на ланцюжкові чи шнуркові. Такі хрести носили й чоловіки.

Ще однією спільною прикрасою була шийна гривна — обруч із коштовного металу. Відмінність полягала лише в тому, що така гривна для жінки була прикрасою, а для чоловіка — військовим атрибутом [4].

Якщо в прикрасах ранніх слов’ян переважала декоративна стихійність, неврівноваженість, то у виробах руських майстрів проступає більша впорядкованість, краса відчувається як організованість ритму, а благородна вишуканість, урочистість поєднуються з багатою творчою фантазією і вигадливістю [1].

Кінець яскравому розвитку ювелірного мистецтва Русі поклали монголо-татари, котрі зруйнували великих руських городів (включно з Києвом) та винищили багато працездатного населення [5].

Отже, можемо стверджувати, що за часів Київської Русі ювелірне мистецтво процвітало: з’являлися нові форми декоративно-прикладного мистецтва та технічні прийоми. Ювелірні прикраси були в широкому вжитку як у чоловіків, так і у жінок. Чоловіки й жінки носили сережки, шийні прикраси, браслети, персні, шийні гривни. Суто жіночою прикрасою були скроневі кільця, намисто та діадеми, суто чоловічих прикрас не було, можливо, це пов’язано з тим, що чоловік здавна вважався воїном і добувачем, а зайві прикраси могли заважати йому під час активної діяльності.

1. Історія розвитку жіночих прикрас в Україні IV-XVIII ст. [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://honchar.org.ua

2. Історія ювелірної справи в Україні : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki

3. Ковальчук А. Від амулета до прикрас : [Електронний Ресурс] / Ковальчук А. — Режим доступу : http://k-pvisnyk.in.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1640:2013-04-09-07-23-41&catid=51:2011-07-26-18-53-12&Itemid=98

4. Костюми Стародавньої Русі : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://swordmaster.org/2010/04/12/kostyumi-starodavnoyi-rusi-x-xiii-st.html

5. Міжнародний день ювелірів : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://novyny.ostriv.in.ua/publication/code-54084B4C5B03D/list-8A1ECE7326

6. Одяг і прикраси давньоруських жінок : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://bibliograph.com.ua/polk-11/21.htm

7. Ремесла Київської Русі : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://ua.convdocs.org/docs/index-52325.html

8. Ювелірне мистецтво східної Європи за доби Середньовіччя : [Електронний Ресурс]. — Режим доступу : http://miku.org.ua/yvelirne_mistectvo_shidna_evropa_3_14st.html