Економічні
науки / 15. Державне регулювання економіки
Брюшкова Н.О.
Аспірант
Донецького державного університету управління
Державний бюджет як інструмент реалізації стратегії соціально-економічного
розвитку країни
Забезпечення системного взаємозв'язку
бюджетного механізму і соціально-економічного рівня розвитку суспільства
реалізується в рамках процесу стратегічного державного управління.
В цьому контексті О. Блінов стверджує,
що бюджет є головним інструментом державного стратегічного планування [1]. У
загальному вигляді можна представити два варіанти взаємозв'язку
соціально-економічних процесів і державного бюджетування.
Перший із зазначених
варіантів є системним, тому що ґрунтується на об'єктивному стані суспільства. В
реалізації цього варіанта функція бюджетного планування випереджається
аналітичною і прогнозною функціями, що дозволяють поставити бюджет у строгу
відповідність соціально-економічній динаміці розвитку суспільства і простежити
зворотний зв'язок як ступінь реальної реалізації поставлених цілей. Цей метод передбачає
визначення дерева цілей, формування ресурсів для забезпечення його напрямків і
координацію цих ресурсів шляхом відстеження їх динаміки в часі.
Другий варіант є функціональним, тому що бюджетний
процес реалізується в рамках, заданих вузько спеціалізованою областю знань -
фінансовим управлінням. Цей метод є індуктивним по суті і спрямованим скоріше
на задоволення потреб різних частин суспільства (еліти, регіональних груп,
інших соціальних спільнот, об'єднаних за різними критеріями), чим на досягнення
загальносистемних цілей.
Наближення бюджетного процесу до першого варіанта
вимагає доповнення принципів його формування наступними:
1. принципом системності бюджету як механізму в
системі державного управління, що забезпечує ефективність досягнення
поставлених цілей і політики, яка проводиться державою;
2. принципом відповідності бюджету стратегії
розвитку суспільства, розробленої, згідно з положеннями Конституції України,
Верховною Радою України, і реалізованої Кабінетом міністрів України;
3. принципом гуманізму, який передбачає, що збір і
розподіл бюджетних коштів не може відбуватися шляхом знищення певних соціальних
груп. (Під знищенням можна розуміти зниження доходів соціальної групи нижче
реального значення прожиткового мінімуму).
Враховуючи характеристики
системного варіанту взаємозв’язку бюджету та соціально-економічних процесів,
процес формування державного бюджету в загальному вигляді можна візуалізувати
так (рис. 1).
Рис. 1. Процес формування державного бюджету на вищому
рівні деталізації
Державний бюджет, таким
чином, як план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення
завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, повинний
забезпечити досягнення поставлених цілей у рамках певних обмежень. Ці цілі й
обмеження визначаються на етапі стратегічного планування розвитку суспільства в
цілому.
На практиці ж, найчастіше спостерігається картина
ідеологічно вірно поставлених цілей, несуперечливих по своїй природі і бюджетів,
безпосередньо незв'язаних з реалізацією цих цілей. Це відбувається через посилення
індуктивного підходу в бюджетному плануванні, тобто домінуванні "бюджетування
знизу", чи посиленні суб'єктивних чинників у процесі розподілу коштів. Більш
коректною з погляду менеджменту і з
урахуванням системного підходу є, як було відзначено раніше, жорстка взаємодія
стратегії розвитку і бюджету.
При цьому, процес визначення
стратегічних цілей в масштабі держави вимагає деталізації.
Г.Мінцберг, визначаючи
поняття "стратегія", конкретизує різні властиві йому аспекти. Він,
зокрема, стверджує, що якщо стратегії можуть бути заздалегідь продуманими,
значить вони можуть бути також і реалізованими. Іншими словами, розуміння
стратегії як плану явно недостатнє: необхідно таке визначення, що включало б у
себе відразу і результативне поводження.
Більш детально: стратегії
можуть бути результатом дії людини, але не її намірів. Тому Г.Мінцберг
запропонував розрізняти стратегії свідомі, у яких реалізується задумане раніше,
і спонтанні, коли патерн розвивається без усякого попереднього обмірковування
чи навіть всупереч йому (у таких випадках попередньо обмірковані дії так і
залишаються нереалізованими).
Здійснення в повному обсязі
свідомої стратегії (коли схема реалізується в точній відповідності із задумами)
- завдання непросте. Необхідно, щоб менеджмент заявив про свої наміри ще до
початку дій, проголошені задачі повинні бути прийняті усіма без винятку учасниками
процесу, а потім реалізовані незалежно від зовнішніх впливів.
В залежності від домінуючого
параметра, що визначає поводження системи в кінцевому рахунку, Г.Мінцберг
виділяє планові стратегії, підприємницькі, ідеологічні, зонтичні, процесуальні,
незв'язані, нав'язані ззовні і стратегії консенсусу. У цілому, стратегічний
континуум Г.Мінцберга варіюється від гранично свідомих до максимально
спонтанних стратегій [3].
Стратегія, яка реалізується за допомогою бюджетного
процесу, в значній мірі впливає на його характеристики. Тому бюджет також може
бути реалізованим в повній відповідності із задумами, а може декілька разів
коригуватися по мірі виникнення нових, непередбачених витрат.
Ю.В.Пасічник виділяє суб'єктивні й об'єктивні чинники,
що впливають на формування державного бюджету [4]. Доповнюючи його
класифікацію, можна виділити також зовнішні та внутрішні чинники, передбачувані
та непередбачені.
Безпосередня структура чинників за цією
класифікацією залежить саме від типу стратегії, що реально реалізується
державою. Чим ближче реальна стратегія до планової, тим більшою є кількість
передбачених чинників впливу на бюджетний процес. Якщо ж домінуюча стратегія
розвитку країни є нав’язаною ззовні, то превалюють зовнішні чинники впливу. В
ситуації, коли стратегія не розробляється, або не пов’язується з бюджетом
країни, вона реалізується спонтанно. Тобто неусвідомлення стратегії держави не
означає її відсутності, що можливо виявити апостеріорно.
В цілому, відповідність
бюджетного процесу стратегії соціально-економічного розвитку дозволить підвищити
його прозорість та результативність.
Література
2.
Бюджетний Кодекс України // Відомості Верховної Ради (ВВР). - 2001. - №37-38. - С. 189.
3.
Минцберг Г., Куинн Дж. Б., Гошал С.
Стратегический процесс / Пер. с англ. под ред. Ю.Н. Каптуревского. – СПб.:
Питер, 2001. – 688 с.
4.
Пасічник Ю.В. Бюджетна система України
та зарубіжних країн. – К.: Знання-Прес, 2003. – 523 с.