К.Е.Н., професор Петрика О.М., Хармишев А.В.
Дніпропетровський інститут МАУП.
Рентабельність комерційного банку
та фактори, що впливають на її рівень.
Основним показником здійснення ефективної діяльності
комерційного банку є розмір отриманого прибутку і рівень прибутковості за
звітний період.
Вони є мірилом успіху установи і досягнення нею
кінцевої мети. Мета акціонерів, інвесторів, апарату управління банку та
позичальників різна.
Акціонери прагнуть
отримати хороші дивіденди чи наростити потужність установи, щоб отримувати
високі дивіденди в майбутньому, отже, їх більше цікавить норма прибутку на
капітал.
Інвестори, які формують
ресурсну базу установи, зацікавлені в належній компенсації за ризик вкладення
своїх капіталів, тобто в отриманні доходів на внесені депозити і гарантії
повернення цих коштів при потребі. Отже, їх більше цікавить процентний доход та
банківські зобов’язання - ціна залучених коштів.
Позичальники прагнуть
позичати кошти в необхідних їм обсягах під низькі проценти з відстрочкою
погашення боргів. Їх цікавить ціна і обсяги покупок коштів у банку. А це ціна
продажу банком своїх ресурсів.
Управлінський апарат
намагається задовольнити акціонерів, позичальників, інвесторів, щоб досягти
взаємної вигоди. Мірилом цієї вигоди є рівень отриманого прибутку на одиницю
понесених витрат – рівень рентабельності.
На рівень рентабельності
діяльності банку впливають такі чинники:
1.структура активів,
тобто співвідношення між продуктивними і непродуктивними активами;
2.ефективність
управління доходністю кредитного портфелю і портфелю цінних паперів;
3.розміри комісійних з
одиниці продуктивних активів;
4.покриття отриманими
доходами процентних і управлінських витрат, тобто ефективність контролю над
ними в по елементному розрізі (операційні видатки і витрати, видатки на оплату
праці...), та ін.:
В результаті проведення
нами аналізу рентабельності відділення «Сонячне» АКБ УКРСОЦБАНК по нашим
розрахункам норма прибутку на капітал за 2006р. 21,7%, що є для комерційних
банків достатньо високою. Рівень рентабельності активів банку становить 21,8%,
у структурі становили дуже велику частину 91,9%. Віддача робочих активів
становила лише 12,9%, що не можна назвати високою. Про що свідчить також чиста
операційна маржа в доходах, яка становила 43,7%. Це свідчить про недостатню
активність керівництва банку при формуванні портфелю активів.
Наявні робочі активи
слід переглянути або трансформувати їх для збільшення прибутковості.
Ефективність управління дохідністю кредитного портфелю і портфелю цінних
паперів становила на рівні 11,6%, що свідчить про не досить високу ефективність
вищезгаданих банківських портфелів. Тому слід переглянути правлінню банку свої
позиції при вирішенні питань такого роду: щодо непроцентних доходів, то за
аналізуємий період основну роль відіграли комісійні доходи за операціями з
клієнтами. Тому активізувати роботу щодо отримання комісійних доходів за
операціями з іншими банками і торговельними операціями.
В процентних витратах
переважали процентні витрати фізичних осіб. Серед непроцентних витрат переважали
інші небанківські операційні витрати - витрати на утримання персоналу, які
становили 0,92. Цей показник свідчить про те, що валова маржа сильно впливає на
прибутковість банку, а також про великий рух коштів на рахунок фізичних осіб,
що загалом для банку не є дуже добрим. Показник непроцентних витрат на
утримання персоналу становить 0,62. досить високе значення цього показника
свідчить про великий вплив їх на рентабельність банку. Ці витрати слід уважно
вивчити і їхню адекватність.
Отже, з точки зору грошової
позиції банку, оптимізації його прибутковості і ліквідності , як на нашу думку
правлінню банку слід визначити параметри рентабельності та обсягу коштів, які
необхідно резервувати відповідно до вимог законодавства або спрямувати на
фінансування того чи іншого виду активів з метою поліпшення доходності і
зменшення ризиків.
Література
1.
Аналіз фінансового
стану виробничої та комерційної діяльності підприємства. Навч.посіб. С.Б.Ільїна
К.Кондор, 2005р.
2.
Банківські
операції.підручник. Ф.М.Мороз.- КНЕУ, 2005р.