Полтавська Є. О.

Харківський національний економічний університет

Проблеми розвитку безготівкових розрахунків в Україні

Донедавна лише деякі банки насмілювалися розвивати послуги із застосуванням пластикових карток – стримували жорсткі вимоги платіжних систем до українських партнерів, значні витрати і недостача персоналу відповідної кваліфікації. Але в останні чотири роки інтерес к пластиковому бізнесу збільшився, і вже велика кількість банків віддають перевагу саме цьому засобу платежу. На сучасному етапі Україна характеризується високими темпами емісії платіжних карток, зростанням обсягів операцій населення з їх застосовуванням. У картковий бізнес прагне інвестувати кошти більшість українських банків. Перехід від оплати товарів і послуг готівкою до розрахунку банківськими платіжними картками сприяє поліпшенню економічної ситуації в країні, робить прозорішими фінансові операції і перешкоджає ухиленню від податків.

У вітчизняній спеціальній літературі, періодичних виданнях, широко освітлюються питання щодо високих темпів розвитку систем масових електронних платежів. Як правило мається на увазі розвиток Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП) і практично не приділяється увага розвитку інших внутрідержавних банківських і небанківських систем масових платежів в Україні.

За обсягами операцій у 2005 році частка платіжних систем склала: Visa – 46,4%, MasterCard – 36,9 %, НСМЕП – 7,9%, одноемітентні – 7,4%, Укркарт – 1,0%, інші – 0,4% [5]. Найкращі показники за середньорічними оборотами має НСМЕП. За підсумками четвертого кварталу 2006 року обсяг загальних оборотів за операціями з картками НСМЕП становив близько 4 млрд. грн., що є рекордним квартальним показником за весь період роботи системи. Усього на кінець четвертого кварталу 2006 року було емітовано 1 389 431 карток НСМЕП, працювало 3195 одиниць банкоматно-термінального обладнання з логотипом НСМЕП [1].

В останні роки Україна вийшла на новий рівень розвитку технологій у сфері інформаційної безпеки: прийнято закони про електронний цифровий підпис і електронний документообіг. Вітчизняні операційні системи відповідають міжнародним і національним стандартам, є конкурентоспроможними на міжнародних ринках і ні в чому не поступаються іноземним аналогам.

Проте не дивлячись на динамічних розвиток емісії платіжних карток, частка безготівкових платежів у загальному обсязі карткових операцій не перевищує 4-6%. Інтенсивно розвиваються лише карткові зарплатні проекти, що зовсім не означає розвиток безготівкових розрахунків. Не виконується основна функція карткових систем – переведення роздрібного грошового обороту в безготівкову форму. Для зняття готівки картки, емітовані українськими банками, використовуються більш як у 18 разів частіше, ніж для розрахунків за товари та послуги [3; 5].

Водночас на світовому картковому ринку картки міжнародних платіжних систем як засіб безготівкових платежів працюють досить ефективно. Слід зауважити, що правила й технології, розроблені для всіх банків світу, не можуть повною мірою задовольняти вимоги того чи іншого окремо взятого національного ринку [3].

Сегмент безготівкових платежів на національному картковому ринку нині знаходиться лише на стадії становлення. В Україні, на жаль, поки що не створено належних умов для істотного збільшення його частки. Серед негативних чинників розвитку безготівкових розрахунків, на думку автора, слід виділити чинники, що діють з боку користувача послуг, та з боку надавача послуг.

З боку користувача послуг можна виділити: недостатній розвиток інфраструктури обслуговування платіжних карток, невідповідність темпів росту емітованих платіжних карток темпам росту торгівельних терміналів, що означає практичну недоступність цих послуг; невисоку якість послуг, що надаються клієнтам по безготівковим розрахункам; низький рівень купівельної спроможності населення; відсутність мотивації у населення до здійснення безготівкових розрахунків; відсутність легкодоступної інформації про надавачів таких послуг та про вартість послуг. Це обумовлює також низьке використання можливостей карток з боку їх держателів.

З боку надавача послуг – незацікавленість торговців у впровадженні безготівкових форм розрахунків; відсутність кредитних історій фізичних осіб, що стримує розвиток кредитування з використанням платіжних карток; великі затрати для придбання відповідного устаткування; недостатній розвиток ринку споживчого кредитування (питома вага споживчих кредитів в загальному кредитному портфелі українських банків складає 24,9% у 2005 році [2]); збільшення в портфелі банків карток, які видаються під час відкриття депозитів і використовуються, як правило, для отримання нарахованих процентів.

На протязі 2006 року було запроваджено низку державних проектів та заходів Національного банку, що повинні сприяти інтенсифікації процесів розвитку безготівкових розрахунків, усвідомленню населення, банкірів, виробників та торговельників про зручність та ефективність впровадження безготівкових розрахунків за пластиковими картками. На нашу думку державної підтримки потребують умови розповсюдження інформації рекламного характеру, впровадження пільгових проектів для учасників карткових розрахунків, виграшних лотерей та ін.

Література: 1. Бердніков В. НСМЕП: огляд розвитку у 2006 році // Вісник НБУ. – 2007. – №2. – С. 23-25; 2. Даниленко А., Шелудько Н. Тенденції та наслідки активізації споживчого кредитування в Україні // Вісник НБУ. – 2006 – №5 – С. 36-39; 3. Кравець В. Місце та раль НСМП на картковому ринку України // Вісник НБУ. – 2007. – №3. – С. 14-17; 4. Татьянін В. Універсальна смарт-картка «УкрКОС» // Вісник НБУ. – 2007. – №3.– С. 18-19; 5. Харченко В. Підсумки діяльності банків України на ринку платіжних карток у 2005 році // Вісник НБУ. – 2006. – №4.– С. 8-16.

К.е.н., доцент кафедри банківської справи Є. О. Полтавська