Економіка/11. Логістика

Д-р геогр. наук Смирнов І.Г.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, м. Киів

ЛОГІСТИКА РЕСУРСНОЇ БАЗИ ТУРИЗМУ ЯК ЗАПОРУКА ЙОГО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Особливістю туристичної галузі, на відміну від інших, є її жорстка прив’язка до рекреаційно-туристичних ресурсів. За [10, 167] ємність туристичного ринку залежить від пропускної спроможності туристичного об’єкту (ресурсу) та ступеню розвитку відповідної інфраструктури. Таку особливість туризму в повній мірі враховує новий науково-практичний напрямок – логістика туризму, в структурі якої логістиці рекреаційно-туристичних ресурсів належить важливе місце, зокрема в складі компонентної структури (рис. 1). Логістична оцінка рекреаційно-туристичних ресурсів базується на визначенні їх логістичного потенціалу, тобто максимально можливого для даного туристичного ресурсу (об’єкту) потоку туристів, який: а) не зашкодить стану самих ресурсів; б) не зашкодить самопочуттю та стану здоров’я туристів; в) не зашкодить екології місця знаходження ресурсу (об’єкту); г) не порушить «показник гостиності»*; д) не зашкодить безпеці туристів.

Визначення логістичного потенціалу рекреаційно-туристичних ресурсів є важливою складовою логістичної моделі сталого розвитку туризму, поряд з логістичним потенціалом матеріально-технічної бази туризму та логістичним потенціалом вхідного потоку туристів в місцевість, регіон, країну (рис. 2). Отже, початковою та програмуючою ланкою розвитку туризму мають бути рекреаційно-туристичні ресурси, відповідно до логістичного потенціалу (пропускної спроможності), яких повинні визначатися потоки туристів, а їхні потреби в комплексі необхідних послуг (проживання, харчування, перевезення, інформаційно-програмне забезпечення) мають забезпечуватися розвитком відповідної матеріально-технічної бази туризму.

* Це припустиме співвідношення числа туристів та постійних мешканців, за якого зберігається атмосфера гостиності; оптимальним вважається співвідношення не вище 1:3

Необхідною умовою сталого розвитку туризму в регіоні, країні є менший обсяг логістичного потенціалу матеріально-технічної бази (ЛП МТБ) по відношенню до логістичного потенціалу туристичного ресурсу (об’єкту), тобто рівняння 1 моделі. Це рівняння виступає запобіжником першого рівня щодо збереження туристичних ресурсів регіону країни. Друге рівняння моделі сталого розвитку туризму, яке вимагає, щоб ЛП МТБ був більшим (або рівним) ЛП вхідного потоку туристів, окрім того, що виступає запобіжником другого рівня щодо збереження рекреаційно-туристичних ресурсів, ще й забезпечує бізнесову ефективність їх використання. Інформаційні потоки в даній моделі теж бувають двох видів: перші – це інформація щодо максимально допустимого потоку туристів (на нашу думку цей показник слід обов’язково вказувати в рекреаційному паспорті ресурсу (об’єкту)), друге – це інформація, яка надається тур операторами (які звичайно володіють МТБ туризму в регіонах) фірмам-турагенціям – скільки і яких путівок пропонується на продаж.

Логістичну оцінку рекреаційно-туристичних ресурсів слід здійснювати з урахуванням їхньої класифікації, яка найбільш повно представлена в працях О.О. Бейдика (виділяються природно-географічні, природно-антропогенні, суспільно-історичні ресурси, інфраструктурні об’єкти та суперточка-тур [1, 45]) та І.В. Смаля (виділяє природно-географічні та суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси, з подальшим поділом перших – на геологічні, геоморфолого-орографічні, ландшафтні, флоро-фауністичні, кліматичні і погодні, водні; других – на археологічні, архітектурні, подієво-інформаційні, науково-пізнавальні, героїко-виховні, літературно-мистецькі [7, 64, 75]).

Щодо методики визначення логістичного потенціалу ресурсної бази туризму, то із врахуванням вищенаведених класифікацій, можна, виділити принаймні чотири підходи: 1) рекреалогічний (В.І. Стафійчук [9], В.І. Мацала [5], В.Ф. Данільчук [3]); 2) порогового аналізу (Смирнов І.Г., В.Г. Шубаєва [8]); 3) кількісних характеристик (В.Г. Гуляєв [2]); 4) рекреагеографічний (Н.С. Мироненко та І.Т. Твердохлєбов [6], Л.М. Донченко [4]). Слід зауважити, що всі названі методи застосовуються в основному до природно-рекреаційних ресурсів, у той час як суспільно-історичні ресурси розглянуті значно менше і неконкретно. Як приклад визначення логістичного потенціалу морської пляжної зони скористаємося алгоритмом розрахунків Л.М. Донченко щодо пляжів Запорізького Приазов’я [4]:

	6. Метарівень (логістика світового туризму ) 5. Мегарівень (логістика туристичних макрорегіонів світу) 4. Мікрорівень (логістика тургалузі країни) 3. Мезорівень (логістика турзони, регіону) 2. Мікрорівень (логістика турфірми) 1. Локальний рівень (логістика туру)

Регіональна структура логістики туризму

Компонентна структура логістики туризму

1,Постачання 2,Виробництво 3,Збут

	Функціональна структура логістики туризму

Рис. 1. Комплексна структура логістики туризму

1) Показник забезпеченості берегової лінії пляжами

З_п = L _п/ L _заг , де З_п - забезпеченість пляжами; L _п– довжина пляжів; L _заг – загальна довжина берегової лінії.

Враховуючи, що довжина берегової смуги Азовського моря і його лиманів у межах Запорізького Приазов’я складає 365,5 км, а довжина пляжів, придатних для рекреації (крім природоохоронних територій) – 120 км, З_п = 120 / 365,5 = 328 м/км.

2) Показник максимально можливої ємності пляжів:

Є _п = L _п/С _н, де Є _п – це максимально можлива одноразова ємність пляжів, чол.; С _н – санітарна норма довжини пляжу на 1 чол. (0,2 м/чол.).

Є _п =120000/0,2=600000 осіб.

3) Показник ступеню використання пляжних ресурсів:

В_{п =} Є _р / Є _{п, де} В_п –ступінь використання пляжних ресурсів організованими туристами, %; Є _р – ємність рекреаційних підприємств, чол.

Ємність рекреаційних підприємств Запорізького Приазов’я у 2004 році склала 59 300 місць, отже В _п = 59 300 / 600 000 = 9,8 %.

4) Показник максимально можливої річної ємності пляжів:

Є _мр = Є _{п *} Т , де Є _мр – максимальна річна ємність пляжів, чол.-днів,

Т – тривалість періоду з сприятливими кліматичними умовами, днів.

Сприятливий період для літнього відпочинку на узбережжі Запорізького Приазов’я триває 110 днів, причому цей період коротший за період з температурою води придатною для купання, бо в даному випадку враховуються обмежуючі кліматичні чинники (дощ, сильний вітер, шторм).

Є _мр = 600 000 * 110 = 66 000 000 чол.-днів.

5) Показник максимального річного туристопотоку*:

П _мр=Є_мр/Т_ст, де П_мр –максимальний річний туристопотік, чол.;

Т_ст-середня тривалість туру, днів.

* Додано автором.

Враховуючи, що тури в Запорізьке Приазов’я (курорти Бердянська, Приморська тощо) порівняно недорогі, то їхня середня тривалість складає 15-25 діб. Отже, якщо прийняти Т_ст=20 днів, то

П _мр=66000000/2-=3300000 осіб.

Саме таку максимальну кількість туристів може прийняти в рік Запорізьке Приазов’я. Але для цього необхідна відповідна розбудова матеріально-технічної бази туризму в регіоні, насамперед, готельного господарства. Поки що ж район приймає в рік 59300*110/20=326150 туристів, або 9,9% від максимально можливого туристопотоку, який визначається логістичним потенціалом рекреаційно- туристичних ресурсів Запорізького Приазов’я.

Таким чином, логістичний потенціал пляжної смуги Запорізького Приазов’я, як рекреаційно-туристичного ресурсу оцінюється такою без перебільшення вражаючою величиною (співставною з можливостями Південного Берегу Криму), на базі якої можна розробляти перспективні плани подальшого туристичного освоєння території та розвитку МТБ туризму. Щоправда при цьому слід врахувати, що подальшому рекреаційному освоєнню прибережної смуги перешкоджають несприятливі геологічні та природні явища серед яких найбільш руйнівними є зсуви, розмив берегів, періодичне підтоплення та затоплення окремих ділянок території, що потребує коштовних робіт із стабілізації берегової лінії та збереження пляжної смуги.

1.Інформація,що надається 2.Інформація, що надається

державним органам управління турорганізаціям (турагенціям)

туризмом

Рис.2. Логістична модель сталого розвитку туризму в регіоні, країні

Список літератури

1. Бейдик О.О. Рекркаційно-туристські ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2001. – 367 ст.

2. Гуляєв В.Г. Туризм: Экономика и социальное развитие. – М.: Финансы и статистика, 2003. -304 с.

3. Данильчук В.Ф. и др. Методы оценки рекреационных территорий. – Донецк: ДИТБ, 2003.

4. Донченко Л.М. Оцінка пляжних ресурсів для рекреаційного використання на прикладі Запорізького Приазов’я // Географія і сучасність: Зб. наук. пр. НПУ імені М.П. Драгоманова. – Вип. 13. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2005. С.129-135.

5. Мацала В.І. Рекреаційно-туристичний комплекс України. – Львів, 1997.

6. Миро ненко Н.С., Твердохлебов Н.Т. Рекреационная география. – М.: Узд-во МГУ, 1981. – 280 с.

7. Смаль І.В. Основи географії рекреації і туризму: Навч. пос. - Ніжин: Вид-во НДПУ імені Миколи Гоголя, 2004. – 264 с.

8. Смирнов І.Г. Логістика туризму: мезорівень (на прикладі регіонів України)//Туристично-краєзнавчі дослідження: Зб. наук. пр. – Вип.6. – К., 2005. – С. 414-416.

9. Стафійчук В.І. Рекреалогія: Навч. пос. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.

10. Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник/Под. ред. Л.П. Воронковой, - М.: Аспект Пресс, 2002. – 367 с.