Економічні науки / 2. Зовнішньоекономічна діяльність
К.е.н. Кринська Л.І., Хлопов Д.О.
Особливості
міжнародного маркетингу
Міжнародний маркетинг слід
розглядати як складову всієї системи знань у галузі маркетингу. Його генетичною
основою є чинники просторового й географічного порядку, які пов'язані з
діяльністю підприємств на ринках інших країн. Він ніби доповнює
національно-державний, "домашній" маркетинг.
Міжнародний маркетинг може бути
охарактеризований як маркетинг на зовнішніх ринках. Вся робота з маркетингу,
орієнтована на зарубіжні інтереси фірми, належить саме до його сфери.
Міжнародний маркетинг - це маркетинг товарів і послуг за межами країни, де
знаходиться організація.
Поняття "міжнародний
маркетинг" слід відрізняти від поняття "експорт". Традиційний
експорт полягає в тому, що вітчизняні виробники обмежуються поставкою своєї
продукції фірмам іншої країни, тобто імпортерам. Постачальників не турбує або ж
мало турбує те, що з їхньою продукцією відбувається, наскільки задоволені нею
споживачі. Якщо ж мова йде про міжнародний маркетинг, то він передбачає
систематичну, планомірну та активну обробку міжнародних ринків на різних
ступенях просування до покупця.
Міжнародний маркетинг виражає масштабність
зарубіжної діяльності фірми. Він може мати білатеральний (двобічний) характер,
коли підприємство, яке освоїло ринок своєї країни, виходить на ринок іншої
держави. Однак часто використовуються і системи мультилатеральної
(багатобічної) дії. Вони бувають досить гнучкими й характеризуються тим, що
компанія, яка присутня на одному або багатьох ринках, шукає можливість
потрапити на один ринок або ж одразу на декілька [1].
Міжнародний маркетинг значною
мірою має сприйматися через призму мотивів, притаманних підприємствам, що
виходять на світовий ринок, їх необхідно знати, конкретизуючи поняттєві основи
проблеми. Можна виділити такі напрями:
–
розвиток
внутрішнього ринку (насиченість ринку товарами, посилення тиску конкурентів,
зростання залежності від посередницької торгівлі, особливо в питаннях якості,
цін, капіталовіддачі й розширення виробництва), через
який вигідно вкладати капітал за кордоном,
–
активність
зарубіжного конкурента і його успіхи на внутрішньому ринку змушують шукати
власний ангажемент. Не в останню чергу це пов'язано з необхідністю підтримання свого
іміджу на належному рівні,
–
переборення
залежності від внутрішнього ринку і "розсіювання" ризику шляхом
завоювання іноземних ринків,
–
розв'язання
проблеми залежності фірми від сезонних коливань попиту на внутрішньому ринку,
–
поліпшення
завантаження наявних і додатково створюваних потужностей,
–
зниження
витрат на заробітну плату, сировину, транспорт, зменшення податкових виплат,
зокрема шляхом використання різних форм виробництва продукції за кордоном,
включаючи навіть реімпорт із відповідними ціновими пільгами для внутрішнього
ринку,
–
використання
державних програм сприяння, які прийняті в своїй країні або країні перебування,
–
підвищення
ефективності збутової діяльності шляхом посилення ринкових позицій, наприклад
на основі створення відділень, філіалів і дочірніх підприємств, розширення
мережі сервісних пунктів,
–
компенсація
коливань валютного курсу шляхом організації часткового виробництва і збуту у
відповідних країнах,
–
отримання
доступу до ноу-хау, який можливий за умови тривалого ангажементу на відповідних
закордонних ринках, наприклад у формі партнерства з інофірмами,
–
потреба в
тому, щоб обійти тарифні й адміністративні перешкоди імпорту за допомогою форм
прямого ангажементу на закордонному ринку,
–
забезпечення
довгострокового успішного збуту і відповідно економічного зростання,
–
зниження
загального ризику шляхом віднесення його на більший обсяг продукції у штуках,
частина якої виробляється на своїх закордонних фірмах,
–
вивільнення
висококваліфікованого кадрового персоналу для вирішення більш складних завдань
у своїй країні шляхом перенесення за кордон виробництва окремих виробів або
комплектуючих до них,
–
стабілізація
ділової політики або розширення рамок для її здійснення на внутрішньому і
закордонному ринках із застосуванням дегресії відносно кількості продукції [2].
Особливості міжнародного
маркетингу полягають у тому, що його організація та методи проведення мають
враховувати такі чинники, як незалежність держав, національні валютні системи,
національне законодавство, економічну політику держави, мовні, культурні,
релігійні, побутові та інші звичаї. Це означає, що міжнародний маркетинг ширший
від національного, оскільки він охоплює більшу гаму чинників.
Для порівняння наведемо групу
особливостей маркетингу на закордонних ринках, які необхідно враховувати нашим
підприємствам.
По-перше, для успішної діяльності
на зовнішніх ринках необхідно докладати більш значних цілеспрямованих зусиль,
ретельніше дотримуватися принципів і методів маркетингу, ніж на внутрішньому
ринку. Зовнішні ринки висувають високі вимоги до товарів, їх сервісу, реклами
тощо. Це пояснюється гострою конкуренцією, переважанням "ринку покупця",
тобто помітним перевищенням пропозиції продукції над попитом.
По-друге, відправним моментом у
експортній маркетинговій діяльності є вивчення зовнішніх ринків та їхніх
можливостей, яке більш складне і трудомістке, ніж вивчення внутрішнього ринку.
Звідси - необхідність створення підприємствами-експортерами відповідних
дослідних підрозділів і/або пошук в країні, куди спрямовується або
передбачається експорт, спеціалізованих фірм-консультантів, які надають за
відповідну плату інформацію про товарні ринки.
По-третє, для ефективної
діяльності на зовнішньому ринку необхідно творчо й гнучко використовувати
маркетингові методи. Стандартних підходів тут немає. Підтримувати прямі зв'язки
із закордонними покупцями або діяти через агентські фірми, вести експорт
товарів або ліцензій на право їх виробництва, брати участь у торгах самостійно
або у складі консорціумів, використовувати лізинг як засіб стимулювання
експорту або обмежитися традиційним продажем товарів - усі ці й багато інших
форм експорту застосовують з урахуванням кон'юнктури і прогнозів розвитку
ринків, практики, що там склалася, характеру експортованих товарів і т.д.
По-четверте, дотримуватись вимог
світового ринку (а точніше, вимог покупця) означає не лише необхідність
дотримання прийнятих там умов збуту товарів. Вирішальне значення мають розробка
й виробництво таких експортних товарів, які навіть через кілька років після
виходу на ринок відрізнялися б високою конкурентоспроможністю.
Важливим аспектом міжнародного
маркетингу є його роль у менеджменті. Він використовується для розробки
концепції інтернаціоналізації діяльності підприємства, яка є основою управління
цим процесом. Маркетинг зовнішньої торгівлі полягає у свідомому і
цілеспрямованому комбінуванні інструментів управління міжнародним
підприємством. Взагалі під маркетингом розуміється основоположна філософія
управління підприємством, відповідно до якої приймаються всі рішення на
підприємстві. Отже, і маркетинг зовнішньої торгівлі має бути спрямований на обґрунтування
цільових позицій управління діяльністю підприємства на світовому ринку [3].
Управлінський аспект міжнародного
маркетингу пов'язаний з тим, що він покликаний відобразити особливості відносин
купівлі-продажу та інвестиційні напрями діяльності у нетрадиційних для
підприємства типах культур. З цього випливає специфіка роботи в галузі
маркетингу, що особливо стосується дослідження ринку і реклами. В даному
випадку можна було б вказати на такі аспекти, як упередженість і довіра.
Мається на увазі, що на ринках західних країн у покупця часто виникатиме питання,
чому підприємство країни X пропонує свої товари нам, коли у нас є свої
виробники. З такою упередженістю нерідко зустрічаються підприємства Східної
Європи на ринках розвинених країн. З іншого боку, на ринках Східної Європи
західні фірми мають справу із ситуацією, яку можна було б назвати гіпнозом,
коли досить, щоб продукт мав західну марку для миттєвого завоювання довіри.
Наведений типовий для сьогодення
приклад - лише невеличкий штрих до того розмаїття нетрадиційних для
внутрішнього ринку явищ, з якими доводиться зустрічатися за його межами. Якщо ж
зробити спробу узагальнення, то можна було б виділити три аспекти, які привели
до виділення міжнародного маркетингу в самостійний напрям:
- велика, порівняно з внутрішнім
маркетингом, потреба в інформації;
- значна складність отримання
інформації;
- нетрадиційні й більш високі
ризики.
Отже, підприємство, що працює на
зовнішньому ринку, зустрічається з фактом різкого зростання потреби в
інформації, яка виникає в результаті збільшення параметрів для прийняття рішення.
Тож слід підкреслити те, що підприємство не може дозволити собі знехтувати
якимось інформаційним напрямом або недостатньо глибоко аналізувати дані,
оскільки це призводить до великих, іноді навіть згубних втрат. Для нього
ризиковані ситуації виникатимуть несподівано і, якщо не вироблена система їх
прогнозування, менеджери не зможуть вчасно вжити заходів для подолання
труднощів.
Література:
1. Кириченко О , Кавас І., Ятченко А. Менеджмент
зовнішньоекономічної діяльності. - К.: Фінанси, 2000. – 345 с.
2. Мазаракі
А., Чаюн Т., Мельник Т. Міжнародний маркетинг: Підручник.
- К.: Київ. держ. торг.-екон.
ун-т, 2004. – 304 с.
3. Циганкова
Т.М. Міжнародний маркетинг: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 2004. – 297 с.