Секція «Економічні науки», підсекція «Облік та аудит»

Демченко І.О., Назаренко О.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім.Туган-Барановського

Проблеми розвитку національної системи аудиту

За період незалежності в Україні створено національну систему аудиту, покликану сприяти розвиткові національного господарства та демок­ратизації суспільного життя країни. Структура, забезпечення й функціонування цієї системи про­довжують удосконалюватися. Протягом багатьох років розвивається незалежний аудит. Сьогодні відбувається інтенсивне становлення державного фінансового аудиту.

Вдосконалення національної системи аудиту значною мірою пов'язується з передбачу­ваними змінами чинної Конституції України. Йдеться не стільки про трансформацію моделі державного правління, скільки про здійснення широкомасштабної суспільно-політичної реформи, не реалізованої в Україні впродовж попередніх 16 років. Вона має охоплювати насамперед рефор­му громадянського суспільства як найменш розбу­дованої сфери буття нації, а також державно-правову та муніципальну реформи.

Аудит покликаний стати засобом незалежного контролю та неупередженої оцінки тих аспектів функціонування держа­вної влади, місцевого самоврядування та їх еконо­мічної бази, які є визначальними із загально­суспільних позицій.

Реформування слід брати до уваги, що аудит як функція загальносуспільних інтересів, відрізняється від інших форм контролю і мотиваційними чинниками, і специфікою підходу до діяльності господарюючих суб'єктів, що підля­гають перевіркам. Тому набувають дедалі більшо­го значення його економіко-правові цілі та функ­ції, що полягають у захисті інтересів користувачів фінансової звітності Сьогодні, особливо у най­ближчій перспективі, зафіксована у преамбулі За­кону України «Про аудиторську діяльність» мета аудиту переміщується у площину загальнонаціо­нальної безпеки.

Особливого значення набуває аудит активів, тобто контрольованих підприємствами ресурсів, використання яких забезпечує отримання майбут­ніх економічних вигід. Важливість аудиту активів обумовлена тим, що втілена в них вигода являє собою економічний потенціал господарюючих суб'єктів. З огляду на те, що кожна із його скла­дових має сприяти отриманню економічних вигід, аудит активів включає з'ясування ефективності використання економічного потенціалу, що не завжди передбачає проведення державного фінан­сового контролю.

Внутрішній аудит являє собою той елемент системи управління підприємствами, відсутність якого унеможливлює та руйнує внутрішньо-корпоративний менеджмент. Постає невідкладна необ­хідність поширення внутрішнього аудиту на акці­онерні товариства, холдингові компанії, інвести­ційні фонди та інші корпоративні структури.

Відповідних змін потребує також стратегія здійснення зовнішнього аудиту на мікроекономічному рівні. На відміну від державного фі­нансового контролю, який має виразно імператив­ний характер, спрямовуючись на виявлення пору­шень та дедалі жорсткіше покарання за їх допу­щення, аудит здійснюють, як правило, із запобіж­ними намірами. В умовах необхідності виведення багатьох підприємств із кризового стану набува­ють вагомості діагностичний, профілактичний, са­наційний та інші види аудиту, що мають запобіж­ний, превентивний характер. Щодо мікроекономічного рівня фінансів дер­жави, ці форми контролю є уособленням індукти­вного підходу. Водночас дотримання системності управління потребує, щоб організація контролю ґрунтувалась і на засадах дедуктивного підходу, охоплюючи макроекономічний рівень функціону­вання державних фінансів.

Цим вимогам найбільшою мірою відповідає та­ка новітня форма контролю, як державний фі­нансовий аудит. Його становленню в нашій країні сприяло ухвалення у 2001 р. Бюджетного кодексу України, положеннями якого передбачено здійснення аудиту фінансової та господарської ді­яльності бюджетних установ. Як повноцінна фор­ма контролю державний фінансовий аудит набув легітимності після внесення наприкінці 2005 р. змін до чинного законодавства з питань запобіган­ня фінансовим порушенням, забезпечення ефектив­ного використання бюджетних коштів, державного і комунального майна

Постає невідкладна потреба інкорпорованого вбудовування незалежного та державного фінан­сового аудиту в інфраструктуру контролю, здійс­нюваного у загальнодержавних масштабах. Розбу­дова цієї інфраструктури, з одного боку, має спи­ратися на досвід становлення аудиту, а з іншого - сприяти його подальшому розвиткові. Тому потрі­бно зосередити зусилля на вирішенні кількох су­спільно-політичних проблем, найважливішими з яких є такі:

1.     Започаткування діалогу й налагодження вза­ємодії інститутів незалежного та органів держав­ного і муніципального контролю з метою створення відповідних координаційних структур, покли­каних узгоджувати діяльність контролюючих суб'єктів.

2.     Закріплення   інкорпорованої   незалежного та державного фінансового аудиту в загальнодер­жавну контролюючу систему ухваленням Верхов­ною Радою України законопроекту «Про фінансо­вий контроль в Україні».

3.     Підвищення значущості та зміцнення стату­су національної системи аудиту в процесі рефор­мування Конституції України.  

Отже, аудит в Україні являє собою цілісну, ефективно діючу систему з сучасним кадровим, нормативно-правовим, інформаційно-правовим, інформаційно-методичним та програмно-технологічним потенціалом, який динамічно оновлюється. Її подальший розвиток потребує підвищення професійної компетентності фахівців з аудиту відповідно до сучасних вимог.