Нєізвєстна О. В.,

Криворізький економічний

інститут, ДВНЗ «Київський

Національний економічний

університет ім. Вадима Гетьмана»

Використання прогнозу руху грошових коштів на поточних рахунках при складанні бюджету банку

На нашу думку, в умовах України найбільш оптимальним і ефективним на сьогоднішній момент є метод бюджетування діяльності банку на основі відповідних бюджетів клієнтів - юридичних осіб. Взаємодія підприємств, установ і організацій з банком передбачає перш за все забезпечення розрахунково-касового обслуговування клієнтів та ведення їх поточних рахунків. Тобто бюджетування в банку за даного методу базується, насамперед, на аналізі руху грошових коштів на поточних рахунках юридичних осіб – клієнтів банку. Надходження коштів на рахунки та їх використання залежать від господарської діяльності підприємства. Тому для прогнозування цієї статті бюджету банк має дослідити специфіку діяльності даного клієнта, наявність сезонних коливань залишків на рахунку, періоди дефіциту та надлишку коштів, тощо. На основі цієї інформації здійснюється планування можливого розміщення тимчасово вільних коштів юридичної особи чи навпаки - кредитування підприємства у разі їх нестачі.

Дослідження цього питання передбачає розгляд процесу управління грошовими коштами на двох рівнях: клієнта – юридичної особи та банку.

Щодо концепції управління грошовими потоками підприємством, то вона передбачає:

1. Ідентифікацію грошових потоків за окремими видами діяльності підприємства.

2. Визначення загального обсягу грошових потоків окремих видів у досліджуваному періоді.

3. Розподіл загального обсягу грошових потоків окремих видів за інтервалами часу та у просторі.

4. Аналіз та оцінку зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на формування грошових потоків.

Ключовою метою управління грошовими потоками є забезпечення фінансової стабільності підприємства у процесі його господарської діяльності шляхом узгодження надходжень і виплат грошових коштів та їх синхронізації у часі та просторі (бюджетування). Важливим при цьому є визначення достатності грошових коштів, виявлення причин дефіциту (надлишку) цих коштів та встановлення джерел їх надходження і напрямів використання.

З метою оптимізації обсягу грошових коштів, потрібних підприємству, доцільно оцінити:

· загальну величину грошових коштів та їх еквівалентів;

· яку їх частку слід тримати на розрахунковому рахунку в банку, а яку – у формі високоліквідних цінних паперів;

· коли і в якій сумі здійснювати взаємну трансформацію грошових коштів та оборотних активів.

Для управління грошовими коштами в практиці західних корпорацій найбільшого розповсюдження набули математичні моделі Баумоля, Міллера - Орра, Стоуна, а також моделювання за методом Монте-Карло [4].

Згідно моделі Баумоля оптимальну величину грошових коштів (С оптим), яка може бути отримана в результаті продажу ліквідних активів (цінних паперів) чи в результаті позики, визначають за формулою:

С оптим =, (1)

де F – постійні трансакційні затрати на купівлю-продаж цінних паперів чи по обслуговуванню отриманої позики;

T – загальна сума додаткових грошових коштів, необхідних для підтримки поточних операцій протягом всього періоду (року);

K – відносна величина альтернативних витрат (отриманого доходу) приймається в розмірі ставки доходу по ліквідним цінним паперам чи відсотка від надання існуючих коштів в кредит.

Дана модель передбачає, що підприємство намагається зберігати незначні середні залишки грошових коштів, якщо відсоткова ставка висока, і навпаки – якщо компанія використовує значний обсяг грошових коштів чи якщо великими є витрати на продаж ліквідних цінних паперів, то вона вимушена зберігати значні середні залишки грошових активів. Модель Баумоля, як правило, функціонує до тих пір, доки компанія стабільно використовує свої запаси грошових коштів. Проте на практиці подібна стабільність дуже часто відсутня, тому більш реалістичною є модель Міллера - Орра. Згідно неї менеджер підприємства має контролювати верхній і нижній ліміти грошових коштів. Дана модель передбачає наступні етапи розрахунку :

Встановлення мінімального розміру готівки, який необхідний для нормального функціонування компанії.

Розрахунок інтервалу між верхнім і нижнім лімітами розраховують за формулою:

Розрив між верхнім та нижнім лімітами залишку грошових коштів =

Операційні витрати Величина щоденних

3 на продаж ЦП * коливань готівки = 3 * ( --- * ---------------------------------------------------------- ) (2) 4 Щоденна відсоткова ставка

Розраховують оптимальний рівень запасу готівки:

Оптимальний Нижній Інтервал

рівень запасу = ліміт + ------------- (3)

готівки готівки 3

Безпосереднє застосування даних моделей в Україні викликає певні труднощі через нерозвиненість ринку корпоративних цінних паперів, нестабільності облікової ставки та інших факторів.

Іншим способом оцінки достатності грошових коштів є визначення періоду обернення грошових коштів. Для цього користуються формулою:

ЗКсер * Д

ПОгк = ------------------------ (4)

Оборот за період

де ПОгк – період обернення грошових коштів;

Д – кількість днів у розрахунковому періоді;

ЗКсер – середній залишок грошових коштів за розрахунковий період;

Оборот за період - кредитовий оборот на рахунку за період.

Коефіцієнт оберненості грошових коштів за розрахунковий період:

Оборот за період

Когк = ------------------------ (5)

ЗКсер

де КОгк – коефіцієнт оберненості грошових коштів за період, кількість оборотів.

Ці показники аналізують, як правило щоквартально і роблять висновки про ефективність використання грошових коштів.

На рівні банку визначення та прогнозування залишків коштів на поточних рахунках клієнтів набуває неабиякого значення. Це пов’язано з тим, що у банківській системі поточні пасиви становлять 61% від усіх ресурсів комерційних банків, що дуже істотно. При цьому 79,3% - становлять кошти юридичних осіб, а 20,7% – фізичних осіб. До основних найважливіших характеристик даного виду ресурсів можна віднести :

1) Незначна вартість для банку (за поточними пасивами не нараховують відсотки або нараховують до 2% річних);

2) Нестабільність залишків коштів на рахунках до запитання. Особливістю режимів роботи всіх видів рахунків, які формують поточні пасиви, є право їх власників розпоряджатися коштами на свій розсуд без обмежень щодо сум і термінів і без попереднього узгодження своїх дій з банком. Тому прогнозування залишків на кожному поточному рахунку є дуже проблематичним, а використання для ефективного розміщення в дохідні активи потребує знання закономірностей їх формування.

З огляду на випадковий характер зміни залишків на кожному з рахунків і неможливість „обнуління” одночасно всіх рахунків при роботі банку поточні пасиви в сукупності створюють постійну, незнижувану частину коштів, яка використовується банками як стабільна складова ресурсів. Так частина „коротких” коштів до запитання трансформується в „довгі” ресурси. Звісно, стабільність постійної складової поточних пасивів є відносною і залежить від кількості клієнтів, від рівня ділової активності в державі й конкретному регіоні, від оборотів на рахунках, сезонності та інших факторів. Однак грамотний банківський менеджмент забезпечує не лише підтримку рівня стабільної частини рівня стабільної частини поточних пасивів, а й прогнозування динаміки обсягів поточних пасивів та можливих змін їх стабільної частини, що прирівнює цю складову банківських коштів до керованих, але дешевих ресурсів, здатних формувати значний прибуток.

Вітчизняні економісти в останній час багато уваги приділяють дослідженню процесу формування та змін поточних пасивів. Так, Вожжов А. стверджує, що у високодохідні активи можуть бути розміщена як умовно постійна їх частина, так і змінна, або „пульсуюча” [1]. При цьому банк не може заздалегідь визначити конкретну величину „пульсуючих” пасивів, яка фактично складеться на кінець кожного банківського дня. Проте у разі непередбаченої появи в розпорядженні банку на кінець банківського дня змінних ресурсів понад рівень, необхідний для підтримання ліквідності, він може розмістити їх на міжбанківському короткостроковому ринку як кредити овернайт і одержати відповідний дохід. І навпаки, за тимчасової відсутності чи при дефіциті коштів у межах необхідного рівня їх можна поповнити або перекрити дефіцит за рахунок відповідних запозичень на ринку міжбанківського кредиту.

Таким чином можна забезпечити певну стабільність „пульсуючої” частини поточних пасивів банку. Щоб отримати додаткові доходи при використанні частини „пульсуючих” пасиві як керованих ресурсів, необхідно вдосконалювати управління короткостроковими ресурсами, прогнозувати їх величину, постійно робити оцінку одержуваної процентної маржі. Ця діяльність у процесі банківського менеджменту повинна мати безперервний характер і потребує наявності кваліфікованого персоналу.

Перелік використаної літератури:

1. Вожжов А. Використання змінної частини поточних пасивів банків як інвестиційних ресурсів/ Вісник НБУ – 2003 - №12 – с.18.

2. Вожжов А. Депозити до запитання у формуванні стабільної і керованої ресурсної бази банків/ Вісник НБУ - 2002 - №11 – с.5.

3. Коммерческое бюджетирование/ Бочаров В.В. – СПб.: Питер, 2003. – 368с.

4. Брігхем Є. Ф., Основи фінансового менеджменту. – К.: Молодь, 1997. – 1000 с.

Заявка на участь у конференції

П. І. Б., посада	Нєізвєстна О. В, старший викладач
Назва доповіді:	Використання прогнозу руху грошових коштів на поточних рахунках при складанні бюджету банку
Обраний напрямок:	Економічні науки /1. Банки та банківська система
Адреса організації учасника:	Криворізький економічний інститут, ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана», вул. Карла Маркса, 64, м. Кривий Ріг, Україна, 50000
Домашня адреса учасника:	50050, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Косіора буд. 3, кв. 3
Телефон	8-0564-92-75-28