Крамарева О.С.

Тимченко М.О

Харківський національний економічний університет

ВПЛИВ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Головними ознаками кінця минулого сторіччя стали глобальні трансформації в політичній, економічній, науково-технічній сферах сучасного світу: руйнація двополярного світу з його двома протилежними соціально-економічними системами, двома ворогуючими військово-політичними блоками, ідеологічною непримиренністю, глобальною конфронтацією, нескінченою «холодною війною», поява глобальних проблем, від розв'язання яких залежить саме виживання людства, конвергенція ідеологій розвитку, зокрема, майже загальне визнання цінностей ринкової економіки, посилення взаємозалежності світового співтовариства, створення інформаційно-комунікаційних систем, що дозволяють складати економічні угоди в реальному режимі часу незалежно від місцезнаходження агентів угод, і багато чого іншого.

Метою дослідження є з’ясування переваг та недоліків інтеграції економіки України до світового господарського простору та надання відповідних рекомендацій щодо забезпечення високих темпів економічного зростання з метою входження України у світове співтовариство в якості повноцінного партнера.

Означені питання детально викладені у працях вітчизняних науковців З. Варналія, Л. Яремка, С. Тігіпка, Д. Лук’яненка та інших.

Початок процесу глобалізації більшість дослідників відносять до епохи великих географічних відкриттів і починають відлік від 1492 року (дата відкриття іспанським мореплавцем Христофором Колумбом “Нового Світу” - Америки). Одним з наслідків придбань європейськими державами нових колоній стала необхідність розвитку торгівлі, що викликало необхідність у нових засобах транспорту і комунікації, а також поширення західноєвропейських мов і культури. Однак процес глобалізації почав активно розвиватися внаслідок розвитку світової економіки в другій половині ХХ століття. За данними ООН, за період з 1950 по 1998 рік світова економіка зростала, у середньому, на 3,9% у рік. Для порівняння, у 1820-1950 роках цей показник дорівнював 0,9%, а за період з 1500 до 1820 року – 0,05% [3, с.42].

За своєю сутністю глобалізація – це процес територіальної і галузевої перебудови національних господарств з огляду на формування єдиної моделі “ядро – напівпериферія - периферія” [4, с.25]. Взагалі глобалізація це суперечливий процес, котрий має як позитивні так і негативні сторони. Зокрема, серед позитивних слід виділити нові можливості більш ефективного розміщення та вільного доступу до світових мобільних ресурсів і загальне зростання світового виробництва та доходу. Негативні сторони пов’язані з нерівномірним розподілом зростання світового доходу між різними країнами; економічна, фінансова та політична експансія розвинених країн; поглиблення диференціації між країнами за економічним розвитком; тенденції до зникнення національних особливостей народів та етносів. Серед загальнонаукових підходів, які дають змогу розкрити внутрішню сутність та зміст глобалізації, основними є діалектичний та системний. Процеси сучасної глобалізації пов’язані зі значною кількістю протиріч – відбувається протиставлення держави і ринку, розвинених країн та країн, що розвиваються, тенденції інтеграції і регіоналізму [2, с.36].

З метою оптимізації та інтенсифікації розвитку національної економіки у економічній середі, яка глобалізується, постає необхідним забезпечити динамічний розвиток та розширення інноваціоного позиціювання тих секторів виробництва, де Україна зберігає та у перспективі може наростити конкурентні переваги перед іншими країнами.

Важливим компонентом глобалізаційного процесу й одним із основних джерел глобалізації є феномен транснаціоналізації, у рамках якої визначена частка виробництва, споживання, експорту, імпорту і доходу країни, яка залежить від рішень міжнародних центрів за межами даної держави. Провідними силами тут виступають транснаціональні компанії (ТНК), що самі є одночасно і продуктом, і головними дійовими особами інтернаціоналізації.

Суть сучасної форми глобалізації полягає саме в тому, що сьогодні більше, ніж раніше, окремі групи, організації, фірми та компанії в різних країнах світу навпряму пов’язуються між собою (інтегруються), не обов’язково залучаючи в цей процес безпосередньо. Слід визначити, що теоретично глобалізація має сприяти більш швидкому зростанню, високому рівню життя, створенню нових можливостей для всіх людей у світі.У Декларації, прийнятій ООН на саміті тисячоліття у вересні 2000р., відзначалось, що головний виклик, з яким стикається сьогодні людство, - забезпечення того, щоб глобалізація стала позитивною силою для всіх людей планети. Водночас, коли вона може надати величезні можливості, сьогодні її блага розподіляються вкрай нерівномірно. Також нерівномірно розподіляється ціна, за допомогою якої реалізується глобалізація. Країни, що перебувають на етапі свого розвитку в стані перехідного періоду, повинні брати активну участь у формуванні та проведенні глобальної політики [1, с. 15].

Література

1. Бутко М. Передумови трансформації та механізми регулювання регіональних економік//Економіка і право. – 2003. - №5. – С. 10-18

2. Василенко В.М. Оцінка впливу глобалізації на економічне зростання країни//Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: Економічна. – 2004. - №69. – с.35-42

3. Варналій З. Регіональний розвиток України: проблеми та пріоритети//Економіст – 2005. - №6. – С. 24-26

4. Гафуров И. Инвестиционная привлекательность региона//Управление риском. – 2005. - №1 – С.2-6