«Економічні науки» №10

Самкова Е. Р ,Шевчук С. А

Факультет економіки та фінансів Дон ДТУ

Особливості планування на підприємствах в сучасних умовах ринкової економіки

Однією з найважливіших характеристик поточного трансформаційного періоду є нестабільність політичної ситуації в Україні, у зв'язку з чим достатньо важливим постає рішення питання забезпечення стійкої діяльності вітчизняних підприємств і захисту їх економічних інтересів, особливо в умовах жорсткої конкурентної боротьби на світовому ринку.

Реальне ринкове середовище, в якому доводиться функціонувати вітчизняним господарюючим суб'єктам, характеризується крайньою нестабільністю і непередбачуваністю розвитку подій, недостатньо ефективним економічним законодавством, відсутністю розвиненої ринкової інфраструктури. Ці, а також цілий ряд інших економічних, фінансових і соціальних чинників, роблять украй скрутне стабільне функціонування українських підприємств і перешкоджають формуванню ефективних ринкових відносин в країні. Недооцінка планування підприємницької діяльності в умовах ринку, зведення його до мінімуму, ігнорування або некомпетентне здійснення часто призводять до невиправданих економічних втрат і в результаті до банкрутства.

Для поліпшення ситуації та забезпечення сталого розвитку українським підприємствам необхідно формувати більш досконалу систему планування на підприємствах, яка б могла краще враховувати невизначеність зовнішнього середовища, що забезпечить підприємствам досягнення певної глобальної мети свого розвитку, а також пошук більш ефективних методів організації і управління в умовах макроекономічних чинників, що постійно змінюються.

Планування є особливою формою діяльності, направленою на розробку і обґрунтовування програми економічного розвитку підприємства і його структурних підрозділів на певний (календарний) період відповідно до мети його функціонування і ресурсного забезпечення.

Впровадження системи планування на підприємстві створює наступні важливі переваги:

- робить можливою підготовку до використовування майбутніх сприятливих умов;

- дозволяє максимально використовувати конкурентні переваги
підприємства;

- відстежує нові тенденції в економіці, техніці і технології та використовує їх в своїй діяльності;

- визначає потребу в капіталі і грошових коштах;

- дозволяє своєчасно вживати захисні заходи проти різного роду ризиків;

- визначає методи і способи виконання поставленої мети виходячи з наявних ресурсів;

- дає змогу повніше використовувати інновації в своїй діяльності;

- аналізує підсумки роботи в цілях підвищення ефективності мети і корегування планів на наступний період;

- запобігає помилковим діям та обґрунтовує економічну доцільність напрямку розвитку підприємства;

- стимулює менеджерів до реалізації своїх рішень в подальшій роботі та створює передумови для підвищення їх освітньої підготовки;

- покращує координацію дій на підприємстві та збільшує можливості в забезпеченні його необхідною інформацією;

- сприяє більш раціональному розподілу ресурсів;

- покращує контроль на підприємстві.

Призначення планування полягає в прагненні максимально врахувати всі внутрішні і зовнішні чинники (економічного, організаційного, психологічного, соціологічного і технічного характеру), що забезпечують оптимальні умови для розвитку підприємства. До перших слід віднести систему мотивації, організаційну структуру підприємства, стиль управління, технічний рівень виробництва, профіль продукції, що випускається, рівень кваліфікації персоналу, інноваційну активність менеджменту. Зовнішні чинники — це умови ринку, фінансово-економічна і правова системи, соціально-економічне і політичне положення країни, її традиції і загальнокультурний рівень. Кажучи про зовнішні чинники, варто особливо підкреслити значущість стабільності системи податків, кредитів, що надаються виробникам продукції. Відсутність такої стабільності або прагнення з розрахунку на досягнення найближчих цілей надмірно посилити податки, крім інших негативних наслідків, спричиняє за собою підрив економічно ефективної діяльності підприємств.

В умовах ринкової економіки, вітчизняні підприємства, плануючи виробництво, продажі і прибутки, не повинні покладаються на просте екстраполювання досягнутих темпів розвитку підприємства. На зміну традиційному довгостроковому плануванню прийшло стратегічне планування. Основна задача стратегічного планування - вибір напрямків і організація діяльності підприємства, які дозволяють йому добиватися поставлених цілей навіть у разі виникнення непередбачених обставин, негативно впливаючих на його бізнес. Сучасний темп зміни і збільшення знань є настільки великим, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву засіб створення плану на тривалий термін. Стратегічне планування дає також основу для ухвалення рішення. Знання того, чого організація хоче досягти, допомагає уточнити самі відповідні шляхи дій. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Ухвалюючи обґрунтовані і систематизовані планові рішення, керівництво знижує ризик ухвалення неправильного рішення через помилкову або недостовірну інформацію про можливості організації або про зовнішню ситуацію. Планування допомагає створити єдність загальної мети усередині організації.

Таким чином, неувага до вивчення ринкового середовища призводить до виникнення кризової ситуації та необхідності прийняття негайних рішень без орієнтації на перспективний розвиток. Виходячи з цього планування дозволяє підприємству моделювати численні можливі зміни підприємства не тільки потім, щоб вибрати з них найкращі, але і щоб мати в особистому розпорядженні запасні рішення, забезпечуючи швидку і раціональну реакцію у разі, коли непередбачені події не дозволять слідувати ухваленому рішенню. Головним результатом системи планування є визначення цілей, стратегій і програм, а також розподіл ресурсів, що дозволяють підприємству успішніше всього зустріти невизначене майбутнє і вплинути на нього. Планування діяльності стало в даний час економічною основою ринкових відносин різних підприємств і організацій. В процесі планування забезпечується необхідна рівновага між виробництвом і споживанням продукції, величиною платоспроможного попиту на товари і послуги і об'ємом їх пропозиції підприємствами.

Науково обґрунтоване планування повинне створити необхідні умови розширення, прискорення і підвищення ефективності реалізації різних інновацій — продуктових, технологічних, економічних, соціальних і інших, направлених на розробку конкурентноздатної продукції і отримання прибутку. Це повинне дозволити в найближчій перспективі створити високорентабельні промислові виробництва, у тому числі орієнтовані на експорт.

Наук. р – ктн. Самкова Е. Р

Студент – Шевчук С. А