ГЕОГРАФІЯ І ГЕОЛОГІЯ

Гідрологія і водні ресурси

Габчак Н.Ф.

Ужгородський національний університет

Закарпатський державний університет

Поселенське навантаження в межах адміністративно-територіальних одиниць Закарпатської області та його вплив на функціонування басейнових систем

Одним з найважливіших чинників, які впливають на еколого-геоморфологічний стан геоморфосфери Закарпатської області є поселенське навантаження [3]. Основою для його аналізу стали матеріали обласного управління статистики Закарпатської області та результати власних картографічних досліджень щільності поселень у вибраних репрезентативних басейнах, виконаних у масштабі 1: 100 000.

На території Закарпатської області станом на січень 2005 року нараховувалось 1257,1 тис. осіб, з них міське населення - 465,6 тис. осіб, що становить 37,04%, а сільське - 791,5 тис. осіб і відповідно 62,96% населення області. В області з 1994 року спостерігається тенденція зниження загальної кількості населення. За період з 1995 - 2005рр. [5,6,7,8] значно зменшилась кількість міського населення - з 535,8 тис. осіб до 465,6 тис. осіб, тобто на 70,2 тис. осіб. Таке зменшення міського населення в області зумовлене зменшенням природного приросту населення, міграцією жителів за межі області та України, а також поверненням частини населення у села, про що піде мова нижче.

Аналіз зміни чисельності населення за період 1989 - 2005 роки, зокрема загальної кількості, кількості сільських та міських жителів у межах адміністративно-територіальних районів досліджуваної території дозволив виявити три основні тенденції динаміки населення: 1) зниження частки міського населення та зростання частки сільського при загальній тенденції зменшення його чисельності; 2) незначне коливання частки сільського і міського населення протягом усього періоду, тобто тенденція „стабільності” жителів; 3) зниження загальної чисельності населення у районі за рахунок зниження кількості сільського населення при відносно незмінній кількості міського населення.

Коротко зупинимось на їх характеристиці. Перша тенденція динаміки населення чітко виражена у „гірських” районах, зокрема Воловецькому, Свалявському, Іршавському, Міжгірському, Перечинському та Рахівському. Слід зазначити, що на початку аналізованого періоду у вказаних районах кількість населення як сільського, так і міського практично залишалася незмінною, а потім, у певний рік, відбувається різке скорочення кількості міського та зростає сільське населення. Так, для Міжгірського району ця зміна відбулася у 1992 році, Рахівському - 1993 році, Іршавському і Перечинському районах - 1994 році, у Воловецькому, Свалявському - 1996 році. Таку тенденцію зміни кількості міського і сільського населення можна пояснити закриттям промислових та сільськогосподарських підприємств у районних центрах внаслідок економічної кризи в області.

До районів з вираженою другою тенденцією відносимо Мукачівський, Виноградівський та Ужгородський райони. Однією з головних причин існування тенденції протягом 1998-2005рр. є відносно стабільне функціонування у цей період промислової та сільськогосподарської інфраструктур.

Третя тенденція спостерігається у Великоберезнянському районі, де на фоні відносно стабільної частки міського населення відбувається поступове зменшення чисельності сільського населення, а отже і кількості населення у районі взагалі. Особливо ця тенденція проявилась в останні чотири роки досліджуваного періоду.

У Закарпатській області виокремлюється два адміністративно-територіальні райони - Тячівський та Хустський, де відбувається незначне зростання кількості населення за рахунок природного приросту населення. Як показав аналіз природної динаміки чисельності населення за 2000-2005 роки, тільки у Тячівському і Хустському районах протягом зазначеного періоду величина природного приросту населення була достатньою і станом на 2005 рік відповідно становила 462 та 52 особи. Високий приріст населення в 2005 році спостерігався у Рахівському (194 особи) та Іршавському (127 осіб) районах.

Значний вплив на динаміку населення мають і міграційні потоки [1,2]. Так, за даними обласного управління статистики, у 2005 році міграційний відтік населення складав 2542 особи, що на 3,4% більше, ніж у 2002 році. Міграційний відтік населення охопив усі райони Закарпатської області за винятком Ужгородського. Найбільшим він був у „гірських” районах - Міжгірському (332 особи), Рахівському (357 особи) і Тячівському (540 осіб).

Значне антропогенне навантаження на рельєф несуть поселення. Станом на 2005 рік сумарна площа поселень Закарпатської області становила 166155га, що складає 13,03% від загальної площі області. Максимальний відсоток сумарної площі населених пунктів зафіксовано у Хустському (22,57% від загальної площі району), Виноградівському (27,13%), Берегівському (19,74%) та Ужгородському (17,18%) адміністративно-територіальних районах, а мінімальний - у Рахівському (4,09%), Міжгірському (7,35%) та Перечинському (7,63%).

За матеріалами обласного управління статистики Закарпатської області нами проведений аналіз динаміки площ населених пунктів адміністративних районів за 2000р. та 2005 рік. Він дозволив виявити: 1) зменшення у 2005 році частки площ міст у Рахівському, Свалявському, Хустському, Ужгородському та Берегівському районах; 2) зростання частки площ селищ міського типу та зменшення частки площі сіл для Рахівського району; 3) зростання частки площі сіл у Великоберезнянському, Міжгірському, Свалявському, Хустському районах.

Виявлені результати переплітаються з описаними вище тенденціями динаміки населення у межах адміністративно-територіальних районів області за період 1998-2005рр.

Населені пункти зумовлюють певну еколого - геоморфологічну напругу на басейнові системи Закарпатської області. За розміщенням у рельєфі населені пункти можна розділити на: 1) долинні; 2) долинно-схилові; 3) схилові.

Для їх порівняльного аналізу та оцінки густоти населених пунктів у межах басейнових систем Закарпатської області нами створена база даних щільності площ населених пунктів басейну Ужа. Щільність площі населених пунктів є нерівномірною у басейні і змінюється від 0 до 1,0 км²/ км².

Максимальна щільність площі населених пунктів характерна для долинного типу розселення і варіює в межах від 0,01 км²/ км² до 0,9 км²/ км². Найбільшими показниками забудованості характеризується населення Ставне, Кострина, Перечин, Великий Березний та інші. У гірській частині басейну найбільш поширені схилові та долинно-схилові типи розселення. Схилові типи мають найменшу величину щільності забудованих площ (0,01 км²/ км² - 0,33 км²/ км²). Вони приурочені до верхньої частини басейну - району Верховинського середньогірного вододільного хребта. Ці поселення часто мають „хутірний” тип розміщення господарства і займають великі площі, але несуть незначне площинне навантаження на рельєф. До долинно-схилових віднесемо села Вишка, Люта, Чорноголова, Забродь, Кам’яниця та інші. В цілому у басейні Ужа нараховується 19 населених пунктів, що розміщені у долині ріки вздовж русла на високій заплаві і терасах.

У зв’язку з цим максимальне навантаження на рельєф у басейнових системах створюють долинні та долинно-схилові типи поселень, що розміщені вздовж основних русел річок і мають максимальну щільність забудови. Висока щільність забудови зумовлює зміни співвідношення поверхневої і ґрунтової складових стоку, спричинює попадання у поверхневий схилів і річковий стік побутових і господарських стічних вод, міняє швидкість стікання дощових і талих вод, активізує прояв ерозійно-акумулятивних процесів, зумовлює деградацію ґрунтів і рослинного покриву. Зазначене свідчить про необхідність врахування параметрів поселенського навантаження при інтегральному оцінюванні масштабів трансформаційних процесів у басейнових системах Закарпатської області.

Література:

1. Інформаційно-статистичний збірник “Зовнішньоекономічна діяльність Закарпаття”. -Ужгород,2000. – С.7-33.

2. Інформаційно-статистичний збірник “Стан і перспективи розвитку зовнішньоекономічної та інвестиційної діяльності Закарпаття”. -Ужгород,2003. – С.29-43.

3. Ковальчук І.П. Екологічні наслідки господарського освоєння території Стратегія екологічної безпеки (регіональний контекст)- Львів,1999. – С. 169-179.

4. Статистичний щорічник Закарпатської області. - Ужгород, 1991. –С.32-37.

5. Статистичний щорічник Закарпатської області. - Ужгород, 1995. –С.19-20.

6. Статистичний щорічник Закарпатської області. - Ужгород, 2002. –С.32-37.

7. Статистичний щорічник Закарпатської області. - Ужгород, 2005. –С.34-36.