Гордійченко Володимир Вікторович,
інститут історичної освіти Київського
педагогічного
університету
ім. М. П. Драгоманова
Річка Конка
(Топономічна
версія, або Споконвічна
геродотова
помилка)
Дуже цікавим
є визначення первинного топоніма річки Конка. Ще Геродот[1]
у своїй „Історії”[2],
даючи опис річок Скіфії, називає дві із них, які по ряду ознаків підходять до
місцеположення Конки.
Перщою з
таких є Гіпаніс, про яку Геродот каже, що вона „випливає [також] зі Скіфії і
пливе до великого озера. Навколо того озера пасуться дикі коні[3]
білої масті. Це озеро цілком правильно називається Гіпаніса, [бо] від із
нього витікає” (Геродот. Історії в дев’яти книгах.
К., 1993 // Книга IV. Мельпомена,52 вірш).
Правда, що опис течії Гіпаніса не співпадає з Конкою. Але тут суттєва
непередбачність Геродота, який записав ці дані від чужих слів[4].
Напевне тут можливі неточності й плутанина в описі річок і самих назв. „Гіпо” тут дійсно грецький корінь, що
означає, як відомо, „кінь”. Другий
же корінь „ніс”, мабуть, скіфський.
По аналогії з „Д-ніс-тром”, „Д-ні-пром”
можна уявити, що цей корінь означає „річку”.
Тоді
„Гіпаніс” можна перекласти як „річку коней”, „кінську річку”.
Якщо
звернутися до мап XVI-XVII століть, а
також за свідченням мандрівників того часу, то у них Конка називається не
іначе, як „Кінські води”. Причому, тут дуже цікава загадка Боплана про те, що
саме в районі цієї ріки пасуться величезні табуни великих коней (Боплан Гийом
Левассер де. Описание
Украины, К., 1990, с.12 ).
Друга ж
річка – Пантікапа, по опису своєї течії дуже нагадує Конку. „За ним йде
наступна, п’ята
річка, звана Пантікап. Він тече з півночі з озера. [Край] між ним і
Борисфеном заселений скіфами-хліборобами. Він ливе через Гілею, перепливає її і
впадає до Борисфена”. (Геродот. Історія. IV книга 54 вірш).
Може Геродот
переплутав чи невірно записав назву. Топонімом „Гіпаніс” він іменує Південниі
Буг, а дійсний Гіпаніс, котрий по всім ознакам характерний Конці, називає
Пантікапа.
Характерно,
що живучість топоніма „Гіпаніс” була такою сильною, як і назва Дніпра, в силу
чого, уже давнім слов’янам
він був скалькульованим і дожв до сьогодення.
[1] Геродот
турінець із Галікарнаса (~485 - ~425 р.р. до
Р. Х.)
[2] ιστορια (хісторіа) – розповідь про побачене
чи почуте.
[3] Дикі коні,
що жили на території нашого степового краю і північного Приазов’я,
називалися тарпанами. Це низькорослі коні з великою головою не піддавалися
прилученням. Під час колонізації півдня України у 18 столітті, ці коні надавали
великої шкоди посівам і їх почали нищити.Останнього коня забили у 1866 році.
[4] Геродот знав
тільки грецьку мову. Але при написанні своєї „Історії”, користувався через
перекладачів, але вони йому пояснювали просто нісенітницю, а той все записував.