История

1. Отечественная история

Москалюк М. М.

Тернопільський національний педагогічний університет

імені Володимира Гнатюка

Організація збуту української промислової продукції на внутрішніх та зовнішніх ринках у другій половині XIX – на початку XX ст.

Розвиток ринкових (капіталістичних) відносин у промисловості й сільському господарстві, побудова залізниць, збільшення кількості робітничих селищ і міст – усе це сприяло розвитку торгівлі. Одним з найважливіших засобів у посилені міжрайонних економічних зв’язків була внутрішня торгівля, яка в пореформений період зазнала суттєвих змін. Зростаючи в обсязі товарообігу, вона охоплювала все нові райони, досягала найвіддаленіших пунктів. Виникло багато нових торгових центрів, а чимало старих втратили своє попереднє значення. Головна причина цього полягала в корінних змінах, що відбулися в розміщенні продуктивних сил, а також у знаходженні міст і селищ від залізничного сполучення і річкових пароплавних магістралей. Поглиблення суспільного поділу праці, господарська спеціалізація Правобережної, Лівобережної і Південної України обумовила злиття окремих територіальних ринків у загальноукраїнський ринок. В Україні створилася нова мережа ярмарків і базарів, які нерозривно були зв’язані з місцевою стаціонарною торгівлею.

Проте до середини XIX ст. розвивались ринкові відносини, внутрішня і зовнішня торгівля, відбувався процес формування єдиного національного ринку, в той час знижувалось виробництво, засноване на кріпосній праці.

Важливу роль з зміцненні економічних зв’язків України з всеросійським ринком відігравала стаціонарна, магазиннно-крамнича торгівля, що особливо швидко почала розвиватися з 60-х років XIX ст.

Виникнення і розвиток залізничного транспорту як важливої галузі промислового виробництва відіграло значну роль у соціально-економічному житті Російської імперії, в тому числі і України, прискоривши становлення капіталізму. Залізничне будівництво привело до дальшого розширення зовнішню торгівлю.

Зв’язуючим ланцюгом у товарному обігу окремих районів став залізничний транспорт. Під його впливом відбувався процес децентралізації торгівлі. В кожному більш-менш значному сільському населеному пункті влаштовувалися крамниці, що торгували фабрично-заводськими товарами. Продукція селянських господарств за допомогою залізниць одержала широкий вихід не тільки до близьких і віддалених міст, а й до окремих спеціалізованих районів. Залізничний транспорт забезпечував між цими районами безперебійний обмін промисловими й сільськогосподарськими товарами, що реалізовувалися через стаціонарну торгівлю. Таким чином, багато окремих, замкнутих районів включались у єдиний всеросійський ринок.

В умовах швидкого розвитку капіталізму стаціонарна торгівля набула нових форм. Разом з цим неухильно зростав її обсяг і збільшувався асортимент товарів. Як і в промисловості, в торгівлі відбувалася концентрація капіталів, поступове витіснення з оптової і роздрібної торгівлі дрібних та середніх торговців. Це, зокрема, здійснювалося шляхом створення великих універсальних і багатофілійних магазинів. Помітну роль у внутрішній торгівлі відігравали кооперативи.

Слід зауважити, що зовнішня торгівлі на Україні відбувалась за допомогою залізничного транспорту. Україна була однією з національних країн, в якій особливо широко розгорнулося нове залізничне будівництво. За розмірами і темпами спорудження залізниць вона мало чим поступалася перед Центральною Росією.

Залізниці забезпечували транспортні зв’язки між різними економічними районами України, відкривали нові ринки для промисловості, нові сировинні джерела з ринками робочої сили і збуту продуктів і самі були великими капіталістичними підприємствами. Будівництво залізниць мало й те значення, що воно створювало попит на залізничне устаткування: вагони, локомотиви, рейки, запасні частини тощо і в цілому стимулювало розвиток капіталістичної промисловості: металургійної, гірничодобувної, машинобудування, виробництво будівельних матеріалів.

Сполучаючи окремі райони України між собою й Україну з Росією, залізниці сприяли розвиткові внутрішнього ринку, а також посиленню зв’язків із зовнішнім світом.

Гужовий транспорт також відігравав значну роль у перевезенях сільгосппродуктів та промислових товарів, особливо у таких губерніях, де був недостатнім розвиток залізничної мережі. Вжлива роль у перевезенні вантажів належала річковому та морському транспорту.

Одночасно помітного розвитку набув морський транспорт, що відігравав важливу роль у розвитку зовнішньої торгівлі із Західною Європою, країнами Середземномор’я. З відкриттям у 1869 р. Суецького каналу через азовсько-чорноморські порти значно збільшилися перевезення на Далекий схід, Південно-Східну Азію і Близький Схід. Зросли такі важливі морські порти, як Одеса, Миколаїв, Херсон, Маріуполь, Бердянськ.

Таким чином, розвиток внутрішнього ринку, спеціалізації промислового і сільськогосподарського виробництва, поліпшення транспортного сполучення обумовили розширення у пореформений період торговельних зв’язків України з іншими районами Росії. Також зростала роль України як району гірничорудної, вугільної, металургійної, цукрової промисловості, сільськогосподарського машинобудування, товарного землеробства і тваринництва. В Білорусію, Прибалтику, центральні губернії Росії, на Поволжя, Кавказ з України надходили кам’яне вугілля, залізна і марганцева руда, залізничні рейки, сільськогосподарські машини, товарне зерно, борошно, крупи, худоба, деякі продукти тваринництва.

Москалюк Микола Миколайович