Педагогические науки 2

Гвоздій С.П.

Одеський національний університету імені І.І.Мечникова

Підготовка вчителів до навчання школярів основ

безпечної життєдіяльності як педагогічна проблема

На межі тисячоліть проблема безпечної життєдіяльності стала однією з основних проблем світової спільноти. Найбільш результативне вирішення цієї проблеми досягається через загальну освіту, від якої залежить принцип і характер життєдіяльності кожної людини зокрема і суспільства в цілому. Освіта та виховання у сфері безпеки життєдіяльності має забезпечити формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння, необхідного для прийняття обґрунтованих рішень на рівні людини, сім’ї, суспільства, держави.

У сучасному переліку педагогічних спеціальностей немає вчителя з основ безпеки життєдіяльності, тому у вищих навчальних закладах України, інститутах підвищення кваліфікації в рамках викладання „Безпеки життєдіяльності” проводиться спеціалізація вчителів іншого фаху. Натомість дослідниками визначено, що лише незначна частка вчителів має високий, достатній і середній рівень готовності до навчання школярів основ безпечної життєдіяльності. Виникає проблема наявності кваліфікованих, професійних учителів, підготовлених до викладання „Основ безпеки життєдіяльності” в загальноосвітній школі.

Л.А.Сидорчук [3] у своєму дослідженні звернулася до питань викладання основ безпеки життєдіяльності в школі у зв’язку з підготовкою вчителя фізики. З позицій цілісно-системного підходу до навчально-виховного процесу вищого педагогічного закладу освіти автор узагальнює історико-правові засади виникнення наукового напряму „Безпека життєдіяльності”, визначає місце і роль інтегрованого курсу „Безпека життєдіяльності” в системі підготовки вчителя фізики в педагогічних університетах; обґрунтовує модель формування готовності студентів, що навчаються на фізичному факультеті, до викладання основ безпеки життєдіяльності.

Є.Р.Чернишова зазначає [4], що одним із важливих напрямів у підготовці майбутнього вчителя є його орієнтація на формування в учнів основ знань про здоров’я та безпеку життєдіяльності. Автор підкреслює, що гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб людини, формування в неї стійких мотивацій позитивної соціальної поведінки. Ситуація екологічної, економічної та демографічної кризи робить невідкладним навчання кожного свідомого ставлення до збереження та зміцнення здоров’я, пристосування до умов наявного в Україні рівня безпеки.

Л.Г.Горяна [1] наголошує на тому, що вдосконалення професійної підготовки вчителя з основ безпеки життєдіяльності сприятиме формуванню нової генерації педагогів, здатних усвідомлено розв’язувати нові завдання у сфері освіти молоді з безпеки життєдіяльності та основ здоров’я. Здійснення інтелектуального розвитку у процесі індивідуалізації навчання основ безпечної поведінки вимагає від учителя постійного вдосконалення професійної компетенції, підвищення науково-методичного рівня і можливе тільки за умови наповнення педагогічної діяльності глибоким психологічним і методологічним змістом. Особливого значення це питання набуває у зв’язку з видаванням великої кількості навчальних підручників, посібників, які потребують поєднання функцій не тільки вчителя, але й психолога і консультанта в певній галузі науки і виробництва.

Ю.В.Калязін та З.М.Шаповал особливу увагу звертають на методику формування вмінь майбутніх учителів визначати необхідний і достатній зміст навчального матеріалу до кожного уроку. На думку авторів, пріоритетні напрями підготовки учнів з питань безпечної життєдіяльності – це формування правильної соціальної позиції особи щодо власної безпеки, мотивації безпечної поведінки в усіх сферах існування, що в цілому спрямовано на формування матеріальної культури особистості. Такий підхід дає можливість розкрити шляхи формування в учня уявлення, що в природі і суспільстві окремі процеси і явища не існують автономно – вони взаємопов’язані та взаємообумовлені [2].

Постійне зростання складності діяльності сучасної людини та її наслідків для довкілля, зумовили потребу в підготовці майбутнього вчителя до викладання основ безпечної поведінки у школі, яка передбачає не тільки володіння основами педагогічної теорії, але й знаннями, уміннями і навичками, необхідними для навчання школярів безпечного життя та діяльності людини. Однак результатами багатьох досліджень доведено, що підходи і технології, які сьогодні використовуються у процесі підготовки вчителів до навчання школярів основ безпечної поведінки є недостатньо ефективними.

Аналіз досліджень, присвячених проблемі підготовки вчителя до професійної діяльності, свідчить, що оцінювання ефективності цього процесу здійснюється на різних підставах, з урахуванням різних чинників і спостерігається за різними проявами. Підготовка майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки, як складової життєдіяльності, є спеціально організованим процесом, спрямованим на опанування знаннями, практичними вміннями, необхідними для вирішення завдань професійно-педагогічної діяльності в означеній сфері.

Нами вважається, що результати підготовки майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної життєдіяльності, доцільно оцінювати за показниками професійно-педагогічної готовності. Виокремлюючи готовність як показник ефективності підготовки майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної життєдіяльності ми зазначаємо, що цей феномен як істотна передумова цілеспрямованої діяльності, її регуляції, усталеності й ефективності може бути актуалізованим у різних видах діяльності.

Узагальнивши дані досліджень, готовність учителя до професійної діяльності щодо навчання школярів основ безпечної поведінки і життєдіяльності ми розглядаємо як сукупність: емоційно-позитивного ставлення до учня (суб’єкта), педагогічного процесу (об’єкта) і виховання і навчання (засобу діяльності); прагнень спілкуватися, приймати рішення щодо організації і захисту підлеглих у разі небезпеки; знань про загальні положення і принципи навчального процесу щодо навчання основ безпечної поведінки; умінь і навичок організації навчання школярів основ безпечної поведінки.

Професійне становлення особистості педагога являє собою складну систему змін і трансформацій не тільки у свідомості майбутнього фахівця, але й у його повсякденній діяльності та житті. Воно передбачає підготовку до майбутньої педагогічної діяльності через розвиток відповідних здібностей, які проявляються в уміннях і навичках. А майбутній педагог, який намагається навчити школяра основ безпечної поведінки, життя і діяльності, несе відповідальність за знання, уміння та навички, що отримає учень.

Література

1. Горяна Л.Г. Індивідуалізація навчально-виховного процесу з ОБЖД – показник педагогічної культури вчителя // Безпека життєдіяльності. – 2005. – №5. – С. 34-37.

2. Калязін Ю.В., Шаповал З.М. Особливості методики формування фахових знань, умінь вчителя ОБЖ // Матеріали ІІ Всеукр. науково-метод. конф. „Безпека життя і діяльності людини – освіта, наука, практика”. – Київ, 2003. – С. 42-43.

3. Сидорчук Л.А. Підготовка вчителя фізики до викладання основ безпеки життєдіяльності в школі: Автореф. дис. ... канд. пед. наук: 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти. – К.: Б.в., 2002. – 21 с.

4. Чернишова Є.Р. Підготовка вчителя до формування в учнів основ знань про здоров’я та безпеку життєдіяльності людини. Дис. ... канд.. пед. наук. 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Київ, 2004. – 222 с.