Педагогические науки 2
Гвоздій С.П.
Одеський національний університету імені
І.І.Мечникова
Підготовка вчителів до
навчання школярів основ
безпечної
життєдіяльності як педагогічна проблема
На межі тисячоліть проблема безпечної
життєдіяльності стала однією з основних проблем світової спільноти. Найбільш
результативне вирішення цієї проблеми досягається через загальну освіту, від
якої залежить принцип і характер життєдіяльності кожної людини зокрема і
суспільства в цілому. Освіта та виховання у сфері безпеки життєдіяльності має
забезпечити формування нового мислення, цілісного знання, практичного вміння,
необхідного для прийняття обґрунтованих рішень на рівні людини, сім’ї,
суспільства, держави.
У сучасному переліку педагогічних
спеціальностей немає вчителя з основ безпеки життєдіяльності, тому у вищих
навчальних закладах України, інститутах підвищення кваліфікації в рамках
викладання „Безпеки життєдіяльності” проводиться спеціалізація вчителів іншого
фаху. Натомість дослідниками визначено, що лише незначна частка вчителів має
високий, достатній і середній рівень готовності до навчання школярів основ
безпечної життєдіяльності. Виникає проблема наявності кваліфікованих,
професійних учителів, підготовлених до викладання „Основ безпеки
життєдіяльності” в загальноосвітній школі.
Л.А.Сидорчук [3] у своєму дослідженні
звернулася до питань викладання основ безпеки життєдіяльності в школі у зв’язку
з підготовкою вчителя фізики. З позицій цілісно-системного підходу до
навчально-виховного процесу вищого педагогічного закладу освіти автор
узагальнює історико-правові засади виникнення наукового напряму „Безпека
життєдіяльності”, визначає місце і роль інтегрованого курсу „Безпека
життєдіяльності” в системі підготовки вчителя фізики в педагогічних
університетах; обґрунтовує модель формування готовності студентів, що
навчаються на фізичному факультеті, до викладання основ безпеки
життєдіяльності.
Є.Р.Чернишова зазначає [4], що одним із
важливих напрямів у підготовці майбутнього вчителя є його орієнтація на
формування в учнів основ знань про здоров’я та безпеку життєдіяльності. Автор
підкреслює, що гуманізація освіти вимагає якісно нового підходу до потреб
людини, формування в неї стійких мотивацій позитивної соціальної поведінки.
Ситуація екологічної, економічної та демографічної кризи робить невідкладним
навчання кожного свідомого ставлення до збереження та зміцнення здоров’я,
пристосування до умов наявного в Україні рівня безпеки.
Л.Г.Горяна [1] наголошує на тому, що
вдосконалення професійної підготовки вчителя з основ безпеки життєдіяльності
сприятиме формуванню нової генерації педагогів, здатних усвідомлено
розв’язувати нові завдання у сфері освіти молоді з безпеки життєдіяльності та
основ здоров’я. Здійснення інтелектуального розвитку у процесі індивідуалізації
навчання основ безпечної поведінки вимагає від учителя постійного вдосконалення
професійної компетенції, підвищення науково-методичного рівня і можливе тільки
за умови наповнення педагогічної діяльності глибоким психологічним і
методологічним змістом. Особливого значення це питання набуває у зв’язку з
видаванням великої кількості навчальних підручників, посібників, які потребують
поєднання функцій не тільки вчителя, але й психолога і консультанта в певній
галузі науки і виробництва.
Ю.В.Калязін та
З.М.Шаповал особливу увагу звертають на методику формування вмінь майбутніх
учителів визначати необхідний і достатній зміст навчального матеріалу до
кожного уроку. На думку авторів, пріоритетні напрями підготовки учнів з питань
безпечної життєдіяльності – це формування правильної соціальної позиції особи
щодо власної безпеки, мотивації безпечної поведінки в усіх сферах існування, що
в цілому спрямовано на формування матеріальної культури особистості. Такий
підхід дає можливість розкрити шляхи формування в учня уявлення, що в природі і
суспільстві окремі процеси і явища не існують автономно – вони взаємопов’язані
та взаємообумовлені [2].
Постійне зростання складності діяльності
сучасної людини та її наслідків для довкілля, зумовили потребу в підготовці майбутнього вчителя до викладання
основ безпечної поведінки у школі, яка передбачає не тільки володіння основами
педагогічної теорії, але й знаннями, уміннями і навичками, необхідними для
навчання школярів безпечного життя та діяльності людини. Однак результатами
багатьох досліджень доведено, що підходи і технології, які сьогодні
використовуються у процесі підготовки вчителів до навчання школярів основ
безпечної поведінки є недостатньо ефективними.
Аналіз досліджень, присвячених проблемі підготовки
вчителя до професійної діяльності, свідчить, що оцінювання ефективності цього
процесу здійснюється на різних підставах, з урахуванням різних чинників і
спостерігається за різними проявами. Підготовка
майбутніх учителів до навчання школярів основ безпечної поведінки, як складової
життєдіяльності, є спеціально організованим процесом, спрямованим на опанування
знаннями, практичними вміннями, необхідними для вирішення завдань
професійно-педагогічної діяльності в означеній сфері.
Нами вважається, що результати підготовки майбутніх
учителів до навчання школярів основ безпечної життєдіяльності, доцільно
оцінювати за показниками професійно-педагогічної готовності. Виокремлюючи
готовність як показник ефективності підготовки майбутніх учителів до навчання школярів
основ безпечної життєдіяльності ми зазначаємо, що цей феномен як істотна
передумова цілеспрямованої діяльності, її регуляції, усталеності й ефективності
може бути актуалізованим у різних видах діяльності.
Узагальнивши
дані досліджень, готовність учителя до професійної діяльності щодо навчання
школярів основ безпечної поведінки і життєдіяльності ми розглядаємо як
сукупність: емоційно-позитивного ставлення до учня (суб’єкта), педагогічного
процесу (об’єкта) і виховання і навчання (засобу діяльності); прагнень
спілкуватися, приймати рішення щодо організації і захисту підлеглих у разі
небезпеки; знань про загальні положення і принципи навчального процесу щодо
навчання основ безпечної поведінки; умінь і навичок організації навчання
школярів основ безпечної поведінки.
Професійне становлення особистості
педагога являє собою складну систему змін і трансформацій не тільки у
свідомості майбутнього фахівця, але й у його повсякденній діяльності та житті.
Воно передбачає підготовку до майбутньої педагогічної діяльності через розвиток
відповідних здібностей, які проявляються в уміннях і навичках. А майбутній педагог, який намагається навчити школяра основ
безпечної поведінки, життя і діяльності, несе відповідальність за знання,
уміння та навички, що отримає учень.
Література
1.
Горяна Л.Г. Індивідуалізація
навчально-виховного процесу з ОБЖД – показник педагогічної культури вчителя //
Безпека життєдіяльності. – 2005. – №5. – С. 34-37.
2. Калязін Ю.В., Шаповал З.М. Особливості методики формування
фахових знань, умінь вчителя ОБЖ // Матеріали ІІ Всеукр.
науково-метод. конф. „Безпека життя
і діяльності
людини – освіта, наука,
практика”. – Київ, 2003. – С. 42-43.
3. Сидорчук Л.А. Підготовка вчителя фізики до викладання основ безпеки життєдіяльності в школі: Автореф. дис. ... канд. пед. наук:
13.00.04 – теорія і
методика професійної освіти.
– К.: Б.в., 2002. – 21 с.
4. Чернишова Є.Р. Підготовка вчителя до формування в учнів основ знань про здоров’я та безпеку життєдіяльності людини. Дис. ... канд.. пед. наук. 13.00.04 – теорія та методика професійної освіти. – Київ, 2004. – 222 с.