Секція: Філологічні науки

Підсекція: Методика викладання мови і літератури

Жданова Н.С.

Київський національний лінгвістичний університет

Сучасні цілі навчання майбутніх менеджерів іноземної мови

Реформування вищої освіти і науки України вимагає перегляду та оновлення цілей, принципів, змісту навчання, методів викладання, форм контролю та критеріїв оцінювання та самооцінювання, засобів навчання як загалом в системі вищої освіти, так і в межах кожної конкретної спеціальності. Так, розвиток професійної досконалості, що забезпечить появу висококваліфікованих фахівців та їх мобільність як на українському, так і міжнародному ринку праці, робить вивчення іноземної мови (ІМ) та культури неодмінним компонентом системи освіти майбутнього фахівця.

Базовими документами, що забезпечують практичну реалізацію кінцевих цілей навчання, виступають національні програми з навчання іноземних мов у ВНЗ України. Звичайно, що викладання ІМ для нефілологічних спеціальностей, до яких відносяться і майбутні менеджери, значною мірою відрізняється від викладання ІМ як профілюючого предмету. В цьому випадку здійснюється викладання іноземної мови як мови професійного спілкування, що поєднує в собі знання мови та профілюючого фаху.

За дослідженнями вітчизняних психологів, менеджер повинен володіти певними здібностями, від яких залежить успіх його діяльності. Ці здібності можна структурувати за їх домінуючим впливом на процес і результати ділового спілкування.

Згідно опитувань, які проводилися за кордоном ще в 70-х роках, найважливішими факторами, що визначають успішність менеджера, вважалися знання в галузі виробництва, ринку, збуту та управління, а що стосувалося знань іноземної мови або „обізнаності з соціальним оточенням країни, яка приймає“, то вони займали останні місця в шкалі опитувань. Сьогодні знання ринку поступилися місцем знанням ІМ, а на першому місці фахівці визначають „знання менталітету своїх партнерів“.

Тобто, для успішної діяльності майбутній менеджер повинен оволодіти навичками та вміннями спілкування ІМ, знаннями національних особливостей цільової культури та міжкультурних відмінностей, що можуть привести до непорозуміння та конфронтації, оволодіти стратегіями вирішення таких ситуацій. Предмет „Іноземна мова” повинен перейти з розряду „додаткових дисциплін” до переліку обов’язкових, таких, що супроводжують вивчення основного фаху, та роблять професійне спілкування засобами іноземної мови на міжнародній арені не лише можливим, а й успішним.

Для розв’язання цього питання в Україні були створені Програми з іноземної як мови спеціальності: „Програма з англійської мови для професійного спілкування (ESP)” та „Рамкова програма з німецької мови для професійного спілкування для вищих навчальних закладів України” (співавтором останньої є автор даних тез, що пояснює використання програмних визначень цілей навчання ІМ).

Оскільки майбутні менеджери вивчають ІМ як другу або (у більшості випадків) як третю спеціальність, ціль навчання ІМ повинна максимально зближати основний фах з використанням ІМ, тому для немовних ВНЗ основною метою навчання ІМ є розвиток насамперед професійно орієнтованої комунікативної компетенції.

Крім того, необхідно зазначити, що для навчання ІМ у немовних ВНЗ вихідною умовою є майбутня професійна діяльність спеціаліста, а для процесу навчання ІМ за таких умов основну роль повинна відігравати діяльність засобами ІМ у навчально-професійних та професійних ситуаціях. Тобто, психологічний принцип в методиці навчання ІМ, принцип діяльнісного підходу, що був закладений у роботах Л.С. Виготського, О.М. Леонт’єва, С.Л. Рубінштейна та інших, який у поєднанні з комунікативним підходом реалізується в особистісно-діяльнісному підході І.О. Зимньої, є провідним.

Таким чином, кінцева мета повинна відповідати окресленим уявленням студентів про їх майбутню професійну діяльність (предметність діяльності), стимулювати відповідними заходами потребу студентів у вивченні ІМ (мотивованість діяльності), приводити у співзвуччя навчальну діяльність іноземною мовою з особистою метою студента (цілеполягання діяльності), а також актуальне усвідомлення необхідності вивчення ІМ як запоруки стати освіченою, культурною, професійною, конкурентноспроможною та успішною людиною (усвідомленість діяльності). Отже, ми розглядаємо студентів як діяльнісних особистостей, які за певних обставин повинні вміти вирішувати як загальнокультурні, так і професійні завдання засобами ІМ.

Тобто, цілі занять з німецької мови за професійним спрямуванням у немовному ВНЗ це розвиток іншомовної діяльнісної компетенції як у повсякденних, загальних ділових, так і у фахових ситуаціях, що, поряд з навчанням іншомовного спілкування, передбачають:

- усвідомлення студентом відносин між власною та іноземними культурами,

- розвиток і активізацію міжфахового мислення,

- формування навичок та вмінь автономного навчання, що передбачає формування у студента власної відповідальності за результати навчання шляхом організації навчального процесу спільно з викладачем.

Діяльнісна іншомовна компетенція це здатність і готовність людини самостійно, відповідально та належним чином діяти засобами ІМ у контексті іншомовної культури та кваліфіковано вирішувати або опрацьовувати проблеми чи завдання.

Однак необхідно зауважити, що діяльнісна іншомовна компетенція виступає як загальна мета навчання ІМ у немовних ВНЗ, а основною метою навчання німецькій мові за професійним спрямуванням є розвиток у студентів професійно орієнтованої міжкультурної комунікативної компетенції, як складової діяльнісної іншомовної компетенції.

Професійно орієнтована міжкультурна комунікативна компетенція – це мотиви, інтереси, знання, навички та вміння, які забезпечують кваліфіковану професійну діяльність у приватній, суспільній, професійній та освітній сферах спілкування в багатонаціональному суспільстві іноземною мовою, а також невербальними (формули, графіки) та паралінгвістичними (жести, міміка) засобами спілкування у контексті цільової культури.

Ця компетенція є результатом взаємодії та комплексної реалізації ряду компетенцій, а саме (1) навчання іншомовного спілкування здійснюється шляхом формування та розвитку іншомовної комунікативної компетенції; (2) розвиток і активізація міжфахового мислення досягається через інтеграцію фахової компетенції; (3) усвідомлення студентом міжкультурних особливостей, функціонування діалогу культур можливе лише за умови розвитку соціокультурної компетенції; (4) активна позиція студента у навчальному процесі, його відповідальність за результати навчання через співробітництво з викладачем реалізується завдяки формуванню навчальної компетенції; (5) безперервне навчання протягом життя є результатом якісного формування у ВНЗ стратегічної компетенції.

Виділені компетенції не існують як окремі елементи і розділені умовно. У навчальному процесі формування та розвиток компетенцій завжди взаємно пов’язані, на заняттях з ІМ повинен здійснюватися розвиток усіх компетенцій з домінантою однієї або двох, виходячи з цілей конкретного заняття.

Таким чином, у якості основної цілі навчання ІМ у немовних ВНЗ є формування та розвиток професійно орієнтованої міжкультурної комунікативної компетенції, яка виступає складовою діяльнісної іншомовної компетенції та обумовлена розвитком комунікативної, соціокультурної, фахової, навчальної та стратегічної компетенцій. Аналіз підручників/НМК, що використовуються українськими ВНЗ для навчання німецької мови для економістів, виявив необхідність у створенні навчальних матеріалів, НМК, які б містили міжкультурну фахову та соціокультурну інформацію, професійні ситуації і завдання та формували техніки і стратегії їх вирішення.