секція «Психологія і соціологія.

Психологія праці»

Войцеховська О.В., Бєдна Л.М., Ієвлєв О.М.

Національний університет «Львівська політехніка»

феномен професійного вигорання в системі «вчитель-учні»

Професія вчителя, для якої властива активна міжособистісна взаємодія в системі „вчитель-учені”, вимагає від вчителя здібностей розуміти внутрішній світ учнів, вмінь встановлювати з ними ділові і емоційні контакти, організовувати їх спільну та індивідуальну роботу.

При цьому незважаючи на те, що професійна діяльність вчителів відрізняється навчальною змістовністю та умовами праці у навчальних закладах різних типів (загальноосвітні заклади або школи інтернати; школи, гімназії або вищі навчальні заклади, тощо), як свідчать результати досліджень Л.М.Карамушки та Т.В.Зайчикової більшість педагогів перебуваючи під тиском професійних стресів, мають сформований синдром професійного „вигорання” або знаходяться у стадії його формування. На це ж вказують роботи датських вчених - у вчителів рівень вигорання виражений значно сильніше аніж у представників інших професій: лікарів, юристів, священників, психологів ті ін.

Синдром або феномен „вигорання” проявляється як стан фізичного і психічного виснаження викликаний емоційною перенапругою при роботі з людьми. Сам термін «емоційне вигорання» - burnout, був введений американським психіатром Х.Дж. Фрейденбергом у 1974 році. С. Маслач до основних проявів синдрому вигорання відносить емоційне виснаження, дегуманізація, деперсоналізація, негативне самосприйняття у фаховому плані [2].

На сьогодні для діагностики конструкту «професійне вигорання» можуть використовуватися методика оцінки психічної активації, інтересу, емоційного тонусу, напруженості і комфортності Н.А.Курганського і Т.А.Немчіна, опитувальник особистісний «Рівень невротизації та психопатизації», методика оцінки нервово-психічної напруженості, астенії, пониженого настрою Т.А.Немчіна, методика діагностики рівня емоційного вигорання В.В.Бойко тощо.

При цьому симптоми синдрому „вигорання”, на думку більшості дослідників, не відрізняються чіткою специфічністю та можуть варіювати від легких поведінкових реакцій (дратівливість, втомлюваність під кінець і, навіть, на початку робочого дня, тривожність тощо) до психосоматичних, невротичних, і, ймовірно психотичних розладів.

За іншим визначенням, емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту в формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на психотравмуючи впливи. Емоційне вигорання представляє собою набутий стереотип емоційної, найчастіше професійної поведінки. Вигорання можна розглядати як функціональний стереотип, оскільки він дозволяє людині дозувати та економно використовувати енергетичні ресурси [1].

Останнє свідчить, що для розуміння проблеми професійного вигоряння і розробки заходів щодо боротьби з ним можна використовувати категорійний апарат нейролінгвістичного програмування і еріксоніанського гіпнозу. При цьому слід дослідити, які саме «якорі» запускають стереотипні реакції і стереотипні схеми поведінки, що властиві професійному вигорянню, і розробити ефективні заходи боротьби з ним. До того ж слід враховувати дію модифікованого закону Зігеля – Вольфа, який зв’язує напруженість праці з продуктивністю праці людини.

Таким чином, не зважаючи на те, що феномен професійного вигоряння відомий понад 30 років, його дослідження в умовах сучасної школи з метою запобігання негативним наслідникам залишаються актуальними.

Література

1. Бойко В.В. Энергия эмоций . -2-е изд., доп.и перераб.- сПб.: Питер, 2004. – 474 с.

2. http://www.resources.com.ua/news48034.html