Секція „Психологія и соціологія”
Підсекція 5
 
Крутова Н. Б.
Харківський гуманітарний університет „Народна українська академія”
 
Родина як фактор детермінації девіантної поведінки молоді
 
В сучасних умовах вивчення сім’ї та її впливу на особистість є вельми актуальним. Сьогодні вона може розглядатися як один із стабільних чинників соціалізації людини, але сама сім’я страждає від деструктивного впливу соціальних трансформацій. Саме ці моменти виступають ключовими при виникненні так званих девіацій.

Тенденція до відхилення від загальноприйнятих правил поведінки має давню історію, вона з'явилася одночасно з зародженням людства. Уже тоді суспільство ставило на її шляху якісь перешкоди, що утримували людей від учинків, що суперечать уявленням людей про правила поведінки. Спочатку такими обмеженнями стали міфи і заборони – табу. Надалі поняття про дозволене і недозволене змінювалися, складалися інші правила. Тривалий час визначені правила встановлювала релігія. Поступово, у міру розвитку людського суспільства, стали формуватися і більш стійкі правові, моральні позиції людей стосовно девіантної поведінки. Але сім’я завжди була безпосереднім учасником регулятивних практик соціальних суб’єктів.

Кожна девіація містить у собі руйнівний і творчий початок, для процесу соціальної еволюції важливо, який компонент переважає. Позитивними девіації є тоді, коли сприяють прогресові системи, підвищують рівень її організованості, допомагають перебороти застарілі, консервативні або навіть реакційні стандарти поведінки. Межі між позитивною і негативною формами девіантної поведінки рухливі в часі і соціальному просторі. Регулятивна роль сім’ї - в домінуванні тих чи інших напрямків.

Девіантна поведінка, що розуміється як порушення соціальних норм, придбала в останні роки масовий характер і поставила цю проблему в центр уваги соціологів, соціальних психологів, медиків, працівників правоохоронних органів. Багато в чому така ситуація детермінована тими стосунками, які склалися у родині.

Динамізм соціальних процесів у період трансформації, кризова ситуація в багатьох сферах громадського життя, аномічний стан українського суспільства, неминуче приводять до збільшення девіацій, що проявляються в поведінкових формах, що відхиляються від норм. Поряд з ростом позитивних девіацій (політична активність населення, економічна заповзятливість, наукова і художня творчість) підсилюються девіації негативні – насильницька і корислива злочинність, алкоголізація і наркотизація населення, підліткова делінквентність, аморальність. Сім’я грає велику роль у виникненні девіантної поведінки у членів її родини, як позитивних, так і негативних.

В Україні на стан різних форм девіантної поведінки великий вплив робить перехід до ринкових відносин і поява таких феноменів, як конкуренція, безробіття, інфляція. Дисфункції політичних інститутів, що виростають з дезорганізації суспільства, часто зв'язані зі зміною форм державного правління, в умовах ослаблення легітимності державної влади можуть викликати ріст політичних, тобто протидержавних, злочинів (насильницьке захоплення або утримання влади, насильницька зміна конституційного ладу, публічні заклики до такої зміни, тероризм і т.п.). Злочинність функціонально зв'язана з протіканням соціальних процесів, що визначають характер і напрямки суспільного розвитку, зміст соціальних змін.

Ступінь досконалості закону відносна, оскільки суспільство мінливе. Соціальні ідеали (цінності), чекання, загальноприйняті правила, норми, як і критерії девіантної поведінки, згодом міняються. Якщо процес соціалізації і соціальний контроль відповідають за збереження соціокультурного коду, функцію соціального спадкування в процесі суспільного розвитку, то девіація – за функцію соціальної мінливості, пристосовності індивіда і всього суспільства до нових умов. Значну роль в цих процесах грає родина.

Особливою проблемою в сучасному українському суспільстві є активізація вживання наркотичних засобів. Виготовлення та розповсюдження наркотичних речовин в Україні стало предметом вигідного бізнесу. Аналіз ситуації пов'язаної з поширенням наркоманії в Україні показує, що протягом усього періоду спостережень відбувався безперервний ріст захворюваності як по Україні в цілому, так і у всіх окремих її областях. При цьому особливо великий темп поширення епідемії був у промислово розвитих областях сходу і півдня країни.

Точну кількість осіб, що зловживають наркотиками в нашій країні, визначити навряд чи можливо через недосконалість системи соціального контролю, але за деякими оцінками вже в 1994 р. їхнє число могло скласти від 1 до 3% усього населення України. Більшість наркоманів (до 70%) — це молоді люди у віці до 30 років. Співвідношення чоловіків і жінок складає приблизно 10:1 (на Заході — 2:1). Ця проблема та роль родини в її вирішенні заслуговує на особливу увагу.

Таким чином, родина має значні можливості впливу на виникнення різних форм девіації, але треба враховувати, що її вплив на сучасному етапі розвитку українського суспільства розповсюджується більшою мірою на негативні форми девіації. Хоча очевидно, що позитивний потенціал в цьому напрямку має місце.