Физическая культура и спорт/
1. Физическая культура и спорт:
проблеммы,
исследования, предложения
Євстратов П.І.
Постановка проблеми та аналіз
останніх досліджень і публікацій. Визначення основних якостей нервової системи має
велике значення як в теоретичних, так і в прикладних галузях психології та
фізіології вищої нервової діяльності. Протягом багатьох років у фізіології
вищої нервової діяльності використовується надзвичайно простий і доступний
метод швидкої і точної передачі інформації функціональної діяльності
центральної нервової системи (ЦНС), метод тепінг-тесту [3]. Через витривалість
максимального темпу рухів кисті у різні проміжки часу, метод тепінг-тесту
дозволяє визначити силу НС та умовно поділяти її на п’ять типів. Окрім
зазначених переваг і особливостей тепінг-тесту, для визначення сили НС існує
можливість використовувати його у будь-яких умовах діяльності людини [4].
Актуальність використання методики тепінг-тесту та її різновидів
підтверджується роботами останніх років
[7].
Мета роботи – дослідити динаміку сили
нервової системи за показниками тепінг-тесту у студентів-спортсменів в умовах
підвищеного емоційного стану (складання перевідних іспитів) і визначити
стандарти максимального темпу рухів для подальшого їх використання у спортивній
практиці.
Методи і організація дослідження. Для визначення сили НС
використовували методику тепінг-тесту [4], яка базується на зміні за часом
максимального темпу рухів кисті. Обстежуваний протягом 30 с. підтримує
максимально можливий для себе темп. З цією метою на аркуші паперу, поділеного
на шість розташованих у два ряди квадратів, досліджуваний олівцем чи ручкою
наносить у кожному квадраті за 5с. максимальну кількість крапок.
Досліджувані наносили крапки у визначених на папері квадратах правою і
лівою кистю. Після закінчення тесту підрахували кількість крапок у кожному
квадраті та їх загальну суму. На основі підрахованих крапок будували криву
працездатності, за якою визначили тип кривої і, відповідно, силу нервової
системи. За вихідну максимального темпу рухів кисті враховували темп рухів за
перші 5 секунд. Сума показників максимального темпу рухів кисті за 30с.
визначалась як абсолютна величина тепінг-тесту правою і лівою рукою. Різниця
між абсолютними величинами максимального темпу рухів правої і лівої руки
визначалась як показник асиметрії (ПА). Дослідження проводили перед екзаменом і
одразу після його складання. Було обстежено 39 студентів-спортсменів (19 чол. І
курсу і 20 чол. ІІ курсу), які займалися різними видами спорту із різною
спортивною кваліфікацією. Отримані цифрові масиви опрацьовували статистично з
використанням критерію Стьюдент "t".
Резулатати дослідження та їх
обговорення. За
показниками проведеного тестування динаміки максимального темпу рухів кисті
було визначено чотири типи графічних кривих, що характеризують відповідну силу
НС. Із сильною НС було виявлено 2 сту-денти, середньо-слабкою – 7 студентів,
слабкою – 2 студенти. Кількість студентів із середньою силою НС була найбільшою
і становила 28 чоловік. Достовірних відмінностей за абсолютними величинами між
цими типами НС нами не виявлено, але у студентів із середньо-слабким типом НС
спостерігається чітко виражена тенденція до зниження максимального темпу рухів
кисті після екзамену (187,6±11,1 од. до екзамену і 167,5±7,2 од. після
екзамену).
Треба відмітити, що показники абсолютних величин максимального темпу
рухів правою і лівою кистю до і після екзамену практично не змінюється. Але
зберігається істотна відмінність абсолютних величин між правою і лівою рукою
протягом всього дослідження і становить, відповідно 191,1±3,2 од. – права рука,
і 157,2 ±3,7 од.– ліва рука до екзамену Р<0,001; та 183,9±2,7од.– права рука
і 154,6±2,409 – ліва рука, після екзамену Р<0,001.
Аналіз максимального темпу рухів правою рукою за 5-секундними відрізками
перед екзаменом показує, що достовірне зниження максимального темпу рухів
відбувається вже на 10 секунді тестування і зберігається до кінця тесту (табл.
1). Аналогічні зміни максимального темпу рухів правою кистю відбуваються і
після складання екзамену.
Таким чином, як бачимо із табл. 1, перед екзаменом і після екзамену
максимальний темп рухів на початку тесту достовірно знижується вже на 10й
секунді з наступним проявом стабілізації темпу рухів у другій половині
тепінг-тесту.
Таблиця 1
Динаміка показників темпу рухів кисті
в різні інтервали часу в
студентів-спортсменів до і після
складання екзамену
( М ± т )
п = 39
|
Тепінг-тест |
Інтервали часу |
||||||
|
0-5 |
6-10 |
11-15 |
16-20 |
21-25 |
26-30 |
||
|
Права
рука |
до |
36,2±0,9 |
30,8±0,6 Р<0,001 |
30,4±0,7 Р<0,001 |
30,6±0,5 Р<0,001 |
27,9±0,6 Р<0,001 |
31,2±0,6 Р<0,001 |
|
після |
32,5±0,8 |
32,0±0,7 Р<0,001 |
30,2±0,7 Р<0,001 |
28,6 ±0,6 Р<0,001 |
28,8±0,7 Р<0,001 |
29,4±0,7 Р<0,001 |
|
|
Ліва
рука |
до |
31,6±1,1 |
26,7±0,9 Р<0,001 |
25,9±0,9 Р<0,001 |
23,9±0,9 Р<0,001 |
23,4±1,0 Р<0,001 |
25,0±0,9 Р<0,001 |
|
після |
30,2±0,7 |
26,2±0,7 Р<0,001 |
25,6±0,7 Р<0,001 |
24,3±0,7 Р<0,001 |
24,1±0,6 Р<0,001 |
24,8±0,7 Р<0,001 |
|
Примітка: Р1 – достовірна відмінність у відношенні до
першого 5-секундного відрізка тепінг-тесту.
Аналіз максимального темпу рухів перед і після екзамену лівою кистю також
показує, що істотне зниження максимального темпу рухів відбувається вже на 10 секунді
тепінг-тесту і зберігається до кінця тесту. Прояв "феномену"
стабілізації максимального темпу рухів кистю спостерігається лише після
екзамену на 20й, 25й і 30й секундах тестування
(24,3±0,7 од., 24,1±0,6 од. і 24,8±0,7 од.).
Очевидно, визначений нами феномен стабілізації максимального темпу рухів
кисті, можливо, пов’язаний із загальним функціональним станом обстежуваних,
який корелює з психічним статусом і фізичною працездатністю [1, 2]. Особливо
цікавим є порівняльний аналіз показників максимального темпу рухів кисті між
студентами 1-го і 2-го курсів. Аналіз абсолютних величин тепінг-тесту правої
руки до екзамену показує, що у студентів 2-го курсу максимальний темп руху
кисті достовірно більший, ніж у студентів 1-го курсу, і становить 200,9±4,9 од.
–2 курс, і 180,8±4,4од. –1 курс (Р<0,001). Після складання екзамену показник
максимального темпу рухів кисті у студентів 1 і 2 курсів практично не
відрізняється 187,8± 4,9 од.– І курс, і 180,3±3,1 од. – ІІ курс. Але у
студентів ІІ курсу абсолютні показники тепінг-тесту після екзамену достовірно
зменшуються і становлять, відповідно, 180,3±3,1 од., тоді як перед екзаменом
дорівнював 200,9±4,9 од. (Р<0,001).
Під час аналізу показників асиметрії(ПА) у досліджуваних студентів І і ІІ
курсів в умовах складання екзамену привертає увагу той факт, що асиметрія
проявляється неоднозначно. У студентів І курсу ПА має тенденцію до збільшення
після екзамену і становить 4,4±1,0 од. до екзамену і 5,3±0,5 од. після
екзамену, тоді як у студентів ІІ курсу ПА достовірно зменшується 5,8±0,5од. до
екзамену і 4,4±0,4 од. після екзамену Р<0,05.
Очевидно, для студентів І курсу період складання екзаменів є періодом
найбільш гострого десинхронозу, що виражається у збільшенні ПА. У свою чергу
зменшення показника асиметрії у студентів ІІ курсу, очевидно, пов’язано із
включенням додаткових механізмів адаптації, які виводять організм із кризового
стану [2].
Узагальнюючи обрані експериментальні дані, можна зробити наступні висновки:
1.
Підвищений емоційний стан (складання перевідних іспитів) у студентів-спортсменів
викликає достовірне зменшення максимального темпу рухів кисті вже на 10 секунді тесту з
подальшою його стабілізацією.
2.
У студентів ІІ курсу показник абсолютних величин тепінг-тесту
до екзамену достовірно більший, ніж у студентів І курсу.
3.
Неоднозначні показники асиметрії у студентів І і ІІ курсів є
переконливою передумовою для проведення подальших досліджень у плані вивчення
особливостей міжкульових відносин мозку.
Список
літератури:
1.
Гиссен
Л.О. Об определении психологических критериев тренированности // Матер. Всесоюзн. конф. "Методы определения
тренированности спортсменов высших разрядов". – Минск, 1972. – С. 14.
2.
Ежов
С.Н., Кривощёков С.Г. Особенности психомоторных реакций и межполушарных
отношений мозга на этапах временной адаптации // Физиология человека. Том 30. –
2004. – №2. – С. 53-57.
3.
Ильин
Е.П. Методические указания к практикуму по психофизиологии.– Ленинград, 1981. –
81 с.
4.
Ильин
Е.П. Психомоторная организация человека. – С-Пб.: Питер, 2001. – 464 с.
5.
Коробейніков Г.В., Бітко
С.М., Сокаль Л.О., Россоха Г.В., Кулініч І.В. Психофізіологічне забезпечення
діагностики функціонального стану висококваліфікованих спортсменів // Актуальні
проблеми фізичної культури і спорту: Зб. наук. праць.– К.: Наук. світ, 2003. –
С. 53-60.
6.
Ровний
А.С. Характеристика сенсорних функцій у спортсменів різних спеціалізацій // Слобожанський науково-спортивний
вісник. Зб. наук. статей. Вип. 7– Харків, 2004. – C. 224-229.
7.
Сергієнко
Я., Чучкалов Д. Психологічні проблеми спортивного
відбору: генетичні особливості розвитку деяких функцій центральної нервової
системи. Теоретико-методичні основи організації фізичного виховання молоді //
Матер. І регіонального науково-практичного семінару (за ред. Р.Р.Сергієнко).–
Львів: Видавн. центр ЛНУ ім. Івана Франка. – 2006. – С. 57-61.