Єсавочкіна Д.К.

Науковий керівник: ст. викладач Колокольцев О.В.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

ПРОБЛЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО БАЛАНСУ

Мета статті – висвітлити аналітичні аспекти вдосконалення бухгалтерського балансу, враховуючи обумовленість цієї проблеми затвердженою формою балансу та сформованими методиками його аналізу; обґрунтувати пропозиції, які забезпечать однозначність у розрахунках основних аналітичних показників за даними балансу, що є необхідною умовою єдності методичної основи як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу фінансового стану суб’єктів господарювання. Згідно з П(с)БО 1 «…баланс – звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал» [1] . Зміст і форма балансу, вимоги до розкриття його статей регламентує П(с)БО 2, яке поширюється на баланси підприємств усіх форм власності, крім банків і бюджетних установ [2]. Однак необхідно зауважити, що баланс та інші форми фінансової звітності, незважаючи на суттєві зміни, внесені під час їх трансформування, все ще не повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів обліку й фінансової звітності та проблемам фінансового менеджменту. Зокрема, це стосується принципу суттєвості інформації. Міжнародні стандарти передбачають, що суттєвість інформації визначає переважно керівництво підприємства, ґрунтуючись на тому, наскільки серйозно ця інформація може вплинути на прийняття користувачем звітності управлінських рішень. Проте національні П(с)БО передбачають жорсткий перелік статей фінансової звітності. Під час складання бухгалтерських балансів українські підприємства все ще не повністю дотримуються принципу нетто-оцінок, що пов’язано у деяких випадках з внесенням у валюту балансу сальдо за синтетичними рахунками 17 «Відстрочені податкові активи», 54 «Відстрочені податкові зобов’язання » чи субрахунками 643 «Податкові зобов’язання», 644 «Податковий кредит». Відхід від нетто-оцінок було посилено з впровадженням Положення про порядок розрахунку податкових різниць за даними бухгалтерського обліку (на сьогодні скасовано відповідно до наказу Мінфіну). Чинний бухгалтерський баланс ще не повною мірою відповідає потребам контролю за дотриманням прийнятого у фінансовому менеджменті «золотого правила ліквідності», згідно з яким активи підприємства мають фінансуватися пасивами такої самої строчності. Це пов’язано з недостатньо чітким розмежуванням у балансах українських підприємств поточних і не поточних активів і зобов’язань. Самі розробники національних П(с)БО визнають, що розділ II пасиву балансу «Забезпечення наступних витрат і платежів» і розділ V «Доходи майбутніх періодів» є зобов’язаннями з невизначеним терміном погашення [3,c.90]. Наприклад, забезпечення витрат персоналу переважно є поточними зобов’язаннями. Серед зобов’язань щодо цільового фінансування чи інших зобов’язань можуть бути як поточні, так і довгострокові зобов’язання. Це саме можна сказати і про розділ V пасиву балансу «Доходи майбутніх періодів». У розділі III активу балансу «Витрати майбутніх періодів» можуть відображуватися як витрати, які стосуються наступного облікового періоду її визнаються оборотними активами, так і витрати, що будуть віднесені на більш пізні періоди, які визнаються необоротними активами. Стосовно цих витрат розробники П(с)БО вважають: «Якщо підприємство здійснило у звітному періоді ті й інші витрати, то у балансі їх слід відображати окремо, якщо їх величина є суттєвою» [3,c.89]. Однак за жорстокого переліку статей звітності послідовно дотримуватися принципу суттєвості інформації не завжди можливо, адже у балансі для відображення витрат майбутніх періодів відведена лише одна стаття, а в примітках до річної фінансової звітності додаткова інформація про ці витрати не передбачена. Відсутність у балансі чіткого поділу активів і зобов’язань на поточні й довгострокові створює труднощі користувачам фінансової звітності під час оцінки фінансового стану підприємства. У зв’язку з цим для підвищення точності фінансового аналізу окремі науковці пропонують відображувати в Примітках до річної фінансової звітності склад статті «Витрати майбутніх періодів» у розрізі необоротних та оборотних активів, а «Доходи майбутніх періодів» - у розрізі довгострокових і поточних зобов’язань [4,c.373]. Реалізація цієї пропозиції не потребує внесення змін у баланс. Однак вона стосується лише річної фінансової звітності і не зачіпає квартальну. Радикальний спосіб вирішення цієї проблеми запропонували З.Задорожний і Я.Крупка. Ґрунтуючись на аналізі капіталу з позиції положень теорії власності, вони вважають, що віднесення доходів майбутніх періодів і статей забезпечення наступних витрат і платежів до зобов’язань є необґрунтованим, а тому пропонують внести до їх до складу власного капіталу підприємства [5,c.185-188]. Тоді відпадає необхідність виокремлення в пасиві балансу розділів II «Забезпечення наступних витрат і платежів» і III «Доходи майбутніх періодів». Слід зауважити, що й Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, характеризуючи рахунки класу 4 «Власний капітал та забезпечення зобов’язань», одночасно відносить усі види забезпечень до різновиду власного капіталу. Сучасна форма бухгалтерського балансу вітчизняних підприємств ще не повністю відповідає вимогам міжнародним стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності, потребам аналізу та фінансового менеджменту. Зокрема, це стосується особливостей трактування принципу суттєвості інформації в національних П(с)БО, деякого відходу від нетто-оцінок, незадовільного інформаційного забезпечення контролю за дотриманням «золотого правила ліквідності». Удосконалення бухгалтерського балансу та методик розрахунку на його основі окремих аналітичних показників сприятиме однозначному трактуванню інструментів аналізу у рекомендаціях органів влади та економічній літературі, що є необхідною умовою забезпечення адекватності оцінок фінансового стану суб’єктів господарювання. Подальше дослідження проблеми використання бухгалтерського балансу в аналізі повинно відбуватися в напрямі розробки та використання динамічних моделей стратегічного регулювання фінансової стійкості підприємств, а також розвитку діагностики на основі моніторингу дотримання цих моделей.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 " Загальні вимоги до фінансової звітності" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87.

3. Фінансова звітність за національними Положеннями (стандартами бухгалтерського обліку): Практ. посібник. – К., 1999. – 336с.

4. Мовчаренко В.В. Проблеми використання фінансової звітності в аналізі // Проблеми трансформування ринкової економіки: Міжвідомчий наук. зб. Спецвипуск. Трансформація курсу «Економічний аналіз діяльності підприємства». – К., 2002. – с. 369-377.

5. Задорожний З.В., Крупка Я.Д. Формування інформації про капітал в балансі підприємства // Торгівля, комерція і підприємництво. – Л., 2002. – №5. – с. 185-188.