Економічні науки / 10. Економіка підприємства

к.е.н. Богацька Н.М., Баштова А.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету

Продуктивність праці: показники вимірювання та система управління

Підвищення продуктивності праці є головним чинником подолання економічного спаду, забезпечення стійкого і потужного економічного зростання та підвищення рівня життя населення. Протягом останніх десяти років в українській економіці відбуваються складні трансформаційні процеси, зумовлені становленням ринкової економіки. Сьогодні позитивні зміни відбуваються в різних сферах економіки, Україна стає активним учасником євро інтеграційних процесів.

Теоретична значимість дослідження продуктивності праці зумовлена тим, що в загальному баченні, економічна наука досліджує шляхи найбільш ефективного використання ресурсів для задоволення потреб суспільства. При цьому значна увага належить праці як визначальному фактору виробництва.

З практичної точки зору актуальність дослідження полягає в тому, що більш висока продуктивність характеризує більш ефективну форму економічного управління. Досягнутий рівень продуктивності суспільної праці виступає індикатором якості державного регулювання економіки, а забезпечення позитивної її динаміки свідчить про ефективність регулювання економічних процесів. Різні аспекти цієї проблеми досліджували: О. Грішнова, А. Ревенко, А. Колот, Б. Генкін, А. Щербаков, Р. Яковлен, А. Ласкавий, Е. Лібанова, В. Дієсперов та інші вчені.

Водночас досі невирішеними залишаються проблеми формування механізму системного управління продуктивністю праці, зокрема методики її вимірювання та оцінки динаміки.

Метою роботи є систематизація і удосконалення методологічної бази вимірювання продуктивності праці.

Вимірювання продуктивності праці здійснюється відповідно до її змісту відношенням результату виробництва товарів і послуг до затрати праці. При вимірюванні продуктивності праці важливо якнайточніше визначити результат виробничої діяльності, тобто обсяг вироблених матеріалів і нематеріальних благ. Існує думка, що найкраще обсяги виробництва відображають натуральні показники, особливо на рівні галузі, підприємства. Для вимірювання продуктивності праці на виробництвах подібної продукції можуть застосовуватись умовно – натуральні одиниці вимірювання обсягів виробництва.

Ще одним показником, що може бути використаний для оцінки обсягів виробництва продукції країни, є чистий внутрішній продукт (ЧВП) – різниця між валовим внутрішнім продуктом та валовим нагромадженням основного капіталу. Таким чином, ЧНП ще більшою мірою, ніж попередній показник, відображає віддачу живої праці.

Однак найбільш підходящим макроекономічним показником, що відбиває ефективність живої праці найманих працівників та підприємців є національний дохід (НД) – різниця між ЧВП і сумою непрямих податків за виконанням субсидій. Величина НД містить лише доходи найманих працівників і управлінців, що беруть участь у створенні продукції і послуг, а також доходи власників.Отже, саме НД, найбільш точно відображає результати економічної діяльності протягом року і має використатись у розрахунках продуктивності праці.

Для того, щоб проаналізувати стан та перспективи продуктивності праці в Україні, слід виділити найбільш підходящий метод оцінювання продуктивності праці.

Приміром, показники продуктивності праці за регіонами розраховані як відношення ВРП (валового регіонального продукту) до чисельності зайнятого населення (грн) за 2008р. (Рис. 1).

Рис. 1 Продуктивність праці по регіонах України

Однак міра, одного показника часто не відбиває повністю всю роботу. Наприклад, багато інформаційних відділів використовують показник «число розроблених програм для ПК» як головний індикатор успіху, однак ця міра не враховує, наскільки ці програми були корисні для споживача. Очевидно, даний показник, повинен бути доповнений такими показниками, як: помилки, переробки та корисність програми.

Управління якістю праці підприємства – це сукупність дій і заходів щодо забезпечення ефективного планування, організації й контролю процесу підвищення якості праці, а також мотивації працівників до його здійснення з метою підвищення ефективності діяльності та зростання конкурентоспроможності підприємства.

Основним завданням управління продуктивністю праці на рівні підприємства повинно стати виділення контрольованих з боку підприємства й неконтрольованих факторів, що що впливають на зміну прибутку. Відповідно до цього відбувається розкладання фінансового результату діяльності фірми на дві складові. Перша складова залежить від внутрішніх організаційно – технологічних зусиль, що й характеризують показники продуктивності праці, визначаючи фактори, що впливають на загальну продуктивність праці для наступної розробки програми іі підвищення. Друга складова залежить від конкретних ринкових зусиль, тобто цін на продукцію, на сировину, матеріали, енергію й інші компоненти витрат.

Планування заходів в області управління продуктивністю праці – це складне завдання, що не залежить від величини й структури організаційної системи. Для ринкової економіки характерно, що все більше число працівників апарата, відділів кадрів і менеджерів різного рівня зіштовхуються з необхідністю розробки й впровадження програм в області продуктивності праці.

Розробка програми управління продуктивністю праці включає в себе вісім кроків:

1. Внутрішня стратегічна оцінка.

2. Зовнішня стратегічна оцінка.

3. Перетворення результатів отриманих на попередніх етапах в передумови плану.

4. Стратегічне планування.

5. Розробка критеріїв.

6. Планування заходів.

7. Планування проектів.

8. Розгляд і оцінка програми.

Розроблено досить багато методів підвищення продуктивності праці. Основні з них це: традиційне нормування праці, скорочення накладних витрат; розвиток і впровадження нових технологій; спрощення документообігу; роботехніка, автоматизація; розробка методів проектування; стратегічне планування; організація виробництва; управління по цілях за участю службовців; збагачення змісту праці; сучасне управління трудовими ресурсами; підвищення кваліфікації службовців; програми якості трудового життя, лідерство та інші підходи.

Отже, виходячи зі всього вище сказаного можна зробити висновок, що термін «продуктивність праці» досить складний і неоднозначний по своїй структурі. Аналогічно і показники, що використовуються для вимірювання продуктивності праці є складні в обчисленні і різними в залежності від того який результат ми хочемо отримати і які дані використовуємо для обчислення продуктивності праці. Що стосується управління продуктивністю праці, то мета забезпечення ефективного функціонування та конкурентоспроможності підприємства вимагає використання розробленого огранізаційно – економічного механізму управління якістю праці персоналу, який дозволить удосконалити цей процес на основі здійснення відповідних рекомендацій та заходів.

Література:

1. Аналіз продуктивності праці/ А. Кудінова, Д. Верба// Спавочник экономиста. – 2009. - №6. – С. 78 – 88.

2. Продуктивність праці, продуктивність капіталу та факторна продуктивність: динаміка і фактори впливу/ І. Могілат, Н. Горшкова, С. Кожем’якіна//Економіка України. – 2009. - №8. – С. 4 – 16.

3. Продуктивність праці на сучасному етапі: методика вимірювання та комплексна оцінка/ А. Пасєка// Україна: аспекти праці. – 2009. - № 5. – С. 45 – 50.

4. Продуктивність праці – критерій стану і спроможності господарства/ В. Дієспоров// Україна: аспекти праці. – 2006. - №3. – С. 41 – 45.

5. Систематизація процесу управління продуктивністю праці / С. І. Сергійчук// Вісник Хмельницького національного університету: Економічні науки. – 2008. - №5. – С. 230 – 236.

6. Система управління якістю праці на підприємстві/ В. Стефінін// Україна: аспекти праці. – 2007. - №4. – С. 45 – 49.

7. Факторний аналіз продуктивності праці на основі економіко – статистичних моделей/ Б.Є. Грабовецький, О. В. Мороз, Л. М. Благодир// Статистика України. – 2008. - №2. – С. 9 – 13.