К.е.н., Конащук
В.Л.
Низький рівень
інноваційної активності українських підприємств на сучасному етапі зумовлює все
більші втрати конкурентних позицій національною економікою. В той же час
глобалізаційні тенденції призводять до посилення конкуренції на всіх рівнях, а
у держави залишається все менше можливостей для захисту вітчизняного
товаровиробника. Єдиний вихід з цієї ситуації – це потужні сконсолідовані
зусилля економічних суб’єктів, держави, всього суспільства, спрямовані на
підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника і національної
економіки в цілому. Причому, ці зусилля необхідно зосередити в першу чергу на
активізації інноваційної діяльності на такому рівні, який би дозволив здійснити
системну технологічну модернізацію української економіки на інноваційній
основі. Провідну роль у розгортанні такої модернізації має відіграти держава,
точніше система державного регулювання у сфері інноваційно-інвестиційної
діяльності. Питанням інноваційної та інвестиційної політики, управлінню
інноваційно-інвестиційною діяльністю присвячена значна кількість наукових
досліджень [1,2,3,7]. Проте актуальність зазначеної проблематики та низька
ефективність реальних заходів зумовлюють необхідність подальших досліджень
можливостей і механізму регуляторного впливу держави на інноваційний процес.
В цьому контексті особливого
значення набуває дослідження теоретичних аспектів функціонування механізму
державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності. Враховуючи, що
така діяльність являє собою у переважній більшості випадків процеси реалізації
інноваційних та інвестиційних проектів, основну увагу приділено можливостям
державного впливу на формування основних параметрів реалізації проектів. Для
дослідження використано інструментарій мікроекономічного аналізу.
Реалізація будь-якого інноваційного чи інвестиційного
проекту (далі – проекту) відбувається у результаті виконання певного обсягу
підрядних робіт (науково-дослідних, проектно-конструкторських,
проектно-технологічних, будівельно-монтажних), тому можна стверджувати, що
вартість підрядних робіт є визначальним фактором формування вартості проекту в
цілому. В свою чергу, вартість підрядних робіт залежить, головним чином, від
ціни підрядних ресурсів (сукупності трудових та організаційно-технологічних
ресурсів) та терміну виконання робіт. В попередніх статтях автора [4,5] було
встановлено, що попит власника проекту на підрядні ресурси в рамках цього ж
проекту формується саме на основі вищевказаних параметрів, причому, в якості
ціни підрядних ресурсів найзручніше використовувати показник питомої доданої
вартості, тобто доданої вартості, що створюється одиницею підрядного ресурсу за
одиницю часу. Також було встановлено:
1) безпосередній
вплив кон’юнктури підрядного ринку на формування попиту на підрядні ресурси в
конкретному проекті, що полягає у відповідності базової ціни підрядного ресурсу
в конкретному проекті (що є основою для визначення договірної ціни виконання
робіт) рівноважній ціні підрядних ресурсів на ринку;
2) опосередкований вплив кон’юнктури підрядного ринку на
формування попиту на підрядні ресурси в конкретному проекті, що полягає у
визначенні рівноважним обсягом використовуваних підрядних ресурсів на ринку
точки зламу теоретичної кривої попиту на підрядні ресурси в проекті через
передаточний механізм ресурсомісткості проекту [6]. Вищенаведені положення
узагальнені в моделі «підрядний ринок – інвестиційний проект» (ПР-ІП).
Саме на цій моделі доцільно розглядати функціонування
механізму державного регулювання інноваційно-інвестиційної діяльності,
враховуючи, що практично вся вона здійснюється у формі проектів. Оскільки
вирішальний вплив на формування попиту на підрядні ресурси в конкретному
проекті має стан підрядного ринку (це випливає з моделі ПР-ІП), регуляторний
вплив держави повинен бути спрямований саме на підрядний ринок.
Якщо припустити, що через використання важелів державного
регулювання економіки буде сформовано нецінову детермінанту пропонування
підрядних ресурсів, то це призведе до розширення обсягу пропонування на
підрядному ринку.
Відповідно крива пропонування підрядних ресурсів
зміститься вправо. Це призведе до
зниження рівноважної ціни підрядних ресурсів і збільшення рівноважного обсягу
підрядних ресурсів на ринку. Ці нові параметри будуть базовими для формування
попиту на підрядний ресурс в проекті. Таким чином, вплив на пропонування
підрядних ресурсів в бік його збільшення буде сприятливим для власника
інноваційного чи інвестиційного проекту, і відповідно, для реалізації такого
проекту.
Якщо провести аналогічний аналіз щодо впливу на попит на
підрядному ринку в бік його збільшення, то буде очевидним, що це призведе до
зростання рівноважної ціни підрядних ресурсів, хоча рівноважний обсяг їх теж
зросте. Тобто, вплив на попит на підрядному ринку матиме в цілому несприятливі
наслідки для власника конкретного проекту.
Таким чином, перший напрямок державне регулювання
підрядних ринків – це вплив на обсяги пропонування підрядних ресурсів на цих
ринках шляхом створення нецінових детермінант пропонування, що сприятимуть
збільшенню його обсягу. При цьому необхідно враховувати ще один аспект, а
саме еластичність як попиту, так і
пропонування підрядних ресурсів за ціною. Тільки за досить високого рівня
еластичності можна уникнути дестабілізуючого впливу нецінових детермінант,
досягти високої ефективності застосування важелів державного регулювання і
динамічного розвитку підрядного ринку в цілому. Тобто, підвищення еластичності
за ціною попиту і пропонування на підрядних ринках є другим напрямком
державного регулювання інноваційного процесу.
Література.
1.
Антонюк Л.Л., Поручник А.М., Савчук В.С.
Інновації: теорія, механізми розробки та комерціоналізації. Монографія. К.,
КНЕУ, 2003, 394 с.
2.
Інноваційний розвиток економіки: модель, система
управління, державна політика (За ред. Л.І. Федулової). К., «Основа», 2005, 552
с.
3.
Інноваційна стратегія українських реформ
(Гальчинський А.С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семеноженко В.П.). К., «Знання
України», 2000, 326 с.
4.
Конащук В.Л. Мікроекономічний аналіз процесу
реалізації інвестиційного проекту// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.
наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 212.
5.
Конащук В.Л. Теоретична крива попиту на підрядний ресурс в інвестиційному проекті
// Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. – Дніпропетровськ:
ДНУ, 2006. – Вип. 215.
6.
Конащук В.Л. Детермінанти попиту на підрядні
ресурси в інвестиційному проекті // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб.
наук. праць. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. – Вип. 220.
7.
Холод
Б.И., Ткаченко В.А., Тян Р.Б., Чимшит С.И., Щукин А.И. Основы конкурентных
преимуществ и инновационного развития. – Д.: ДУЭП, Монолит, 2008. – 475 с.