Економіка / 3. Фінансові відносини

Терлецька Л. Ю.

Науковий керівник: Голишевська Л. В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

ОСОБЛИВОСТІ МИТНОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ

Однією з найважливіших складових макроекономічної політики держави, яка потребує постійної уваги, удосконалення механізмів державного регулювання і контролю є зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД).

Митний контроль – сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку [2].

Митний контроль відіграє надзвичайно важливу роль у діяльності держави. Він регулює перерозподіл національного доходу і є одним із важелів впливу держави на споживання, а отже, і на виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг.

Оскільки основним державним виконавчим органом з регулювання та контролю за зовнішньоекономічними операціями є Державна митна служба України, акцентую увагу саме на питаннях удосконалення системи митного контролю. Згідно з Митним кодексом України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів через застосування певних форм.

Основним міжнародним документом у сфері удосконалення митного контролю є правила і стандарти, прийняті в Міжнародній конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (м. Кіото, 1973 р.). У матеріалах конвенції зазначено, що процес спрощення та гармонізації процедур митного контролю пов’язаний із його прозорістю, послідовністю, логічністю і прогнозованістю для всіх суб’єктів ЗЕД.

Головними умовами гармонізації та спрощення процедур митного контролю й оформлення для країн, що прагнуть увійти у Світову організацію торгівлі (СОТ), є:

- сприяння розвитку світових господарських зв’язків;

- удосконалення системи державного регулювання ЗЕД;

- прискорення руху товарів у рамках міжнародних комерційних операцій [1].

Для виконання цих умов необхідні:

- використання сучасних методів контролю на основі управління ризиками і методами митного аудиту та максимально практичного застосування інформаційних технологій;

- реалізація програм, спрямованих на постійне вдосконалення та підвищення ефективності митних правил та процедур;

- передбачуваність (прогнозованість), послідовність і відкритість при застосуванні митних правил і процедур;

- співробітництво з іншими національними органами влади й митними службами інших держав і торговельними товариствами в усіх необхідних випадках;

- надання зацікавленим сторонам усієї інформації про закони та нормативно-правові акти з питань митної справи, митних правил і процедур;

- упровадження міжнародних відповідних стандартів;

- забезпечення безперешкодного доступу зацікавлених сторін до процедур розгляду справ в адміністративному та судову порядку [1].

На сьогодні в Україні зроблені певні кроки у напрямі розвитку митного аудиту, законодавчо-нормативної його підтримки. Але запровадження митного аудиту на практиці стикається з численними проблемами: недостатністю нормативно-правової бази та інструктивних матеріалів, які регламентують програму проведення перевірок митними органами певних зовнішньоекономічних операцій; застарілою матеріально-технічною базою митних органів, що не дає змоги повністю автоматизувати митне оформлення з використанням електронної форми вантажно-митної декларації та інших товаросупровідних документів, створити та користуватися єдиною базою даних при проведенні перевірок; браком кваліфікованих спеціалістів, здатних виконувати оперативну роботу та здійснювати якісну перевірку стану бухгалтерського обліку та фінансової звітності суб’єктів ЗЕД з використанням методів аудиту.

Розв’язання цих та інших проблем з регулювання і контролю державними органами ЗЕД потребує докорінної реорганізації державного управління, починаючи з удосконалення структури виконавчої влади, перерозподілу функціональних обов’язків між ними, перегляду та приведення до єдиного знаменника й відповідності міжнародним нормам законодавчих актів і підзаконних документів [4, с. 133-137].

На наш погляд, варто чітко визначити та розмежувати функції між двома (максимум – трьома) державними відомствами. Так, наприклад, адміністративні функції з регулювання ЗЕД щодо обсягів торгових операцій та асортименту експортно-імпортних товарів, виходячи з потреб держави та враховуючи інтереси національного виробника й перспективи розвитку національного виробництва, буде виконувати тільки Міністерство економіки України. Економічне регулювання та контроль за фінансовою стороною повноти та своєчасності розрахунків з контрагентами та державою за цими операціями необхідно покласти виключно на Міністерство фінансів України, при якому доцільно створити спеціалізований Митно-податковий департамент чи управління, як це зроблено у Франції чи Німеччині. Можна піти дещо іншим шляхом і створити окреме відомство, до функцій якого буде входити регулювання та контроль виключно зовнішньоекономічних операцій – Митно-податкову службу України. Позитивний досвід діяльності такого органу виконавчої влади є в Ірландії. Ефективність зосередження функцій регулювання і контролю за фінансовими потоками під дахом одного відомства доводить досвід більшості європейських країн.

ЛІТЕРАТУРА

1. Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур. //http:www.zakon.rada.gov.ua.

2. Митний кодекс України від 11 липня 2002 р. //http:www.zakon.rada.gov.ua.

3. Про зовнішньоекономічну діяльність. Закон України №259-ХІІ від 16 квітня 1991 р. //http:www.zakon.rada.gov.ua.

4. Лісьмаченко Л.М. Удосконалення системи державного управління у сфері митно-податкового регулювання та контролю за зовнішньоекономічною діяльністю //Держава та регіони. Серія. Державне управління, №3, 2006.