Теоретичні підходи до побудови системи антикризового фінансового управління підприємством

УДК 005.915 Литовченко О.Ю., викладач каф.фінансів ХНЕУ

Головченко О.О., студентка 5 курсу

фінансового факультету ХНЕУ

Розкрито теоретичні аспекти виникнення кризової ситуації на підприємстві та її наслідки. Відображено різні точки зору щодо визначення сутності антикризового фінансового управління підприємством. Особливу увагу приділено системі раннього виявлення та подолання кризових процесів.

Світова фінансова криза спровокувала поглиблення фінансових ускладнень на підприємствах України, що пов'язані як із зовнішніми загальнодержавними проблемами (нестабільність політичної ситуації, недосконалість законодавчої бази, неплатежі, спад виробництва), так і з внутрішніми проблемами - неефективний маркетинг, неефективне використання засобів, неефективний виробничий менеджмент, незбалансованість фінансових потоків. Найбільш серйозним наслідком фінансової кризи на багатьох підприємствах стало їх банкрутство – явище притаманне сучасній економіці України.

Банкрутство підприємства є кінцевою стадією фінансової кризи, яка розвинулась внаслідок незадовільного управління ресурсним потенціалом, фінансових прорахунків, неврахування впливу різноманітних факторів мікро- і макросередовища, і тому правомірно визнається як неспроможність забезпечити конкурентне функціонування в ринкових умовах. Воно супроводжується посиленням соціально-економічних проблем в суспільстві. Тому в останні часи важливого значення набуває впровадження на підприємствах ефективної антикризової системи, спрямованої на своєчасне розпізнавання загрози банкрутства з метою його попередження.

Основною проблемою, яку слід подолати через реалізацію антикризових заходів, є фінансова криза на підприємстві або її загроза. Фінансова криза – це дисбаланс фінансової рівноваги підприємства, який породжений циклічним розвитком взаємопов’язаних та взаємообумовлених кризових явищ і веде до знецінення власного капіталу за відсутності адекватних антикризових заходів.

Комплексне вивчення вертикальних та паралельних взаємозв’язків фінансової кризи дозволило представити фінансову кризу як складний процес трансформації одного виду кризи в інший з перспективою лавиноподібного розвитку негативних явищ, наслідком якого є банкрутство підприємства. Розвиток паралельних зв’язків фінансової кризи характеризує її масштаби і являє собою послідовну активізацію кризи ліквідності, кризи платоспроможності, кризи прибутковості, загрози втрати фінансової стійкості. Поглиблення кризових процесів характеризується вертикальними зв’язками. Накопичення причин інтенсифікації розгортання одного виду кризи прискорює її наростання на кожній наступній стадії.

Перші кризові прояви у вигляді порушення ліквідності майна започатковують процес порушення фінансової рівноваги. Оскільки ліквідність виступає матеріальною основою платоспроможності, то уповільнення процесу перетворення активів у засоби платежу обумовлює порушення розрахунково-платіжної дисципліни суб’єкта господарювання. Відповідно уповільнення оборотності майна та дефіцитний чистий грошовий потік негативно впливають на формування прибутку. Наслідком цього стає скорочення рефінансування власного капіталу, зниження вартості підприємства до рівня, нижчого за ліквідаційну вартість активів.

За таких фінансово-економічних обставин підприємство може бути визнане банкрутом в законодавчо встановленому порядку, оскільки в його розпорядженні знаходиться майно в обсязі, недостатньому для задоволення всіх вимог кредиторів. Розвиток фінансової кризи зумовлює банкрутство підприємства-боржника, що для власників означає повну втрату вкладеного капіталу. Недопущення такого розвитку подій є метою системи раннього виявлення та подолання фінансової кризи.

Розгляд проблем антикризового управління займає належне місце у працях зарубіжних дослідників: Александрова Г.А., Аренса Е., Бєляєва С.Г., Богданова А.А., Брігхема Є.Ф., Короткова Е.М., Родіонової Н.В., Стоуна Д., Уолша К. та інших. Досягнення у цій галузі науки досить вагомі. Але разом з тим подальші дослідження виявляють проблеми, які потребують вирішення. Одним з важливих питань є створення дієвої системи раннього виявлення та подолання кризових процесів.

Реалізація на практиці системи раннього виявлення та подолання фінансової кризи передбачає розробку теоретично обґрунтованої методологічної бази, яка відображає сучасні вимоги. Відомі на сьогодні традиційні методи оцінки кризової ситуації мають певні недоліки:

по-перше, неадаптованість зарубіжного інструментарію кризової діагностики до діяльності вітчизняних підприємств;

по-друге, поширений управлінський підхід дає загальну характеристику кризовій ситуації, в той час, як прийняття рішень вимагає кількісного обґрунтування;

по-третє, серед аналітичних показників діагностики банкрутства не виділено чітких критеріїв, орієнтованих на ідентифікацію ранніх ознак та глибини фінансової кризи;

по-четверте, існує неузгодженість методичної та нормативно-правової бази антикризового регулювання в Україні.

Фінансово-економічне оздоровлення вітчизняних підприємств потребує запровадження ефективного антикризового моніторингу, методологічна база якого відповідала б сучасним економіко-правовим вимогам. Необхідною передумовою вирішення проблем антикризового управління фінансами підприємств є розроблення єдиної системи його теоретико-методологічних засад.

Антикризове управління стало сьогодні одним з найбільш популярних понять в управлінській науці та діловій практиці, однак, в українських умовах ще не сформувалась єдність поглядів щодо цього феномена. Багатозначність економічного, а особливо управлінського, розуміння даної категорії зумовлена двоякою природою будь – якої кризи, яка одночасно створює і руйнує, тобто формує підґрунтя й готує умови для подальшого розвитку та звільняє від попередньої стратегії бізнесу.

В сучасній українській економічній літературі за останні роки видано значну кількість спеціалізованих колективних та індивідуальних монографій, науково-методичних видань, присвячених проблемам антикризового управління підприємства, в яких поряд з іншими питаннями знайшли висвітлення і змістовні ознаки цього терміну. Так, частина фахівців відносять антикризове управління, в основному, до суто фінансового процесу, пов'язаного з ліквідацією заборгованостей підприємства. Інші фактично зводять антикризове управління до діяльності менеджерів підприємства в умовах банкрутства. Крім цього, продовжується дискусія щодо природи фінансової кризи підприємств, яка обумовлена різними підходами до визначення причин її виникнення. Вітчизняні науковці – Бланк І.О., Василенко В.О., Крамаренко Г.О., Лігоненко Л.О., Мозенков О.В., Поддєрьогін А.М., Терещенко О.О., Чумаченко М.Г. та інші – продовжують вивчення причинно-наслідкових зв’язків розвитку кризових явищ та пошук шляхів фінансово-економічного оздоровлення підприємств.

Загальновизнано, що антикризове управління слід розглядати як один з функціональних напрямів управління підприємством (як різновид організації), тобто, згідно з концепцією М. Мескона, як процес планування, організації, мотивації та контролю, необхідний для того, аби сформулювати та досягти цілей, що стоять перед організацією. Виживання, тобто можливість існувати якомога довше, є найважливішим завданням більшості організацій тому антикризове управління, безперечно, є складовою менеджменту підприємства в цілому.

Багато фахівців з антикризового управління орієнтують цей вид діяльності підприємств на швидкі фінансові заходи, що забезпечують короткострокову економічну ефективність підприємства. Дійсно, в одних випадках цей термін трактують як управління фірмою в умовах загальної кризи економіки, в інших - управління фірмою, що попала в кризову ситуацію в результаті незадовільного менеджменту, в третіх - управління, здійснюване фірмою, що попала у важке положення, виявилася на порозі банкрутства.

Одна група фахівців розглядає „антикризове управління” як комплексний, багатоплановий процес, що включає спеціальні фінансові процедури, особливий маркетинговий план, надзвичайні заходи з мобілізації персоналу. При цьому згідно з деякими підходами, що склалися, в Україні антикризове управління - це функція, або точніше, обов'язкова складова банкрутства. З точки зору інших науковців, під антикризовим управлінням розуміється сукупність форм і методів реалізації антикризових процедур які застосовуються до конкурентного підприємства-боржника.

Е.А.Уткін під „антикризовим управлінням” розуміє таке управління, „що націлене на запобігання можливим серйозним ускладненням в ринковій діяльності українського підприємства, на забезпечення його стабільного, успішного господарювання з орієнтацією розширеного відтворення на найсучасній основі на власні накопичення” [5].

Слід погодитися із Василенко В.О., який характеризує антикризове управління як управління, в якому поставлено певним чином передбачення небезпеки кризи, аналіз її симптомів, заходів по зниженню негативних наслідків кризи й використання її факторів для наступного розвитку [15].

Як вважає Л.О. Лігоненко [1], більш коректно під антикризовим фінансовим управлінням розуміти постійно діючий процес виявлення ознак кризових явищ та реалізацію генерального плану недопущення поширення кризових явищ та стагнації розвитку підприємства, який здійснюється протягом усього періоду його функціонування. У перебігу антикризового фінансового управління може передбачатись розробка і реалізація окремих політик (або тактик) для вирішення окремих завдань протидії кризі на окремих етапах роботи.

Ця точка зору знаходить підтвердження Мінаєва Е.С. та Панагушена В.П.: „під антикризовим фінансовим управлінням слід розуміти не тільки управління, орієнтоване на виведення підприємства зі стану кризи, а управління, яке заздалегідь спрогнозувати та попередити неплатоспроможність підприємства згідно з виробленою стратегічною програмою підвищення конкурентних переваг та фінансового оздоровлення” [2].

Проаналізувавши визначення „антикризового управління”, що пропонують різні теоретики, можна сформулювати визначення антикризового фінансового управління підприємством, охарактеризувавши його як систематичний процес попередження (раннього реагування) або подолання кризи для збереження, відновлення докризового стану та наступного покращення потенційних можливостей успішного функціонування виробничо – господарської системи на ринку. При цьому під систематичним процесом слід розуміти наступну послідовність управлінських заходів та рішень: діагностика, попередження, нейтралізація та подолання кризових явищ та причин їх виникнення. У випадку надмірного динамізму зовнішнього середовища з перевищенням швидкості загрози над швидкістю антикризової реакції антикризовий процес включає лише два останні елементи.

Досягнення цілей антикризового менеджменту значною мірою залежить від своєчасного виявлення кризи. Це забезпечується завдяки застосуванню інструментарію діагностики банкрутства, механізмів раннього попередження та реагування, інших аналітичних прийомів. Важливе місце при цьому слід приділяти причинно-наслідковому аналізу кризи, спрямованому на ідентифікацію зовнішніх та внутрішніх чинників кризи, виду кризи та ї стадії.

Вище викладене підтверджує необхідність поглибленого дослідження методологічних основ раннього виявлення та подолання фінансової кризи підприємств, а також свідчить про актуальність проблематики у науковому та практичному плані.

Система раннього виявлення та подолання фінансової кризи – це моніторинг параметричних характеристик кризових процесів з метою своєчасної ідентифікації їх ранніх ознак, причин поглиблення та наступної розробки адекватної антикризової програми. Вона являє собою складну систему, елементами якої є дві самостійні і взаємопов’язані частини: перша – підсистема виявлення кризи – найбільш складна і важлива, оскільки забезпечує адекватне розв’язання завдань другої – підсистеми подолання кризи. Система раннього виявлення та подолання розглядає розвиток фінансової кризи та її локалізацію як цілісний процес, який є самостійним об’єктом управління.

Узагальнення результатів теоретичного дослідження підходів антикризового управління до виявлення кризової ситуації та обґрунтування рішень по виходу з неї дозволило визначити основні положення системи раннього виявлення та подолання фінансової кризи:

будь-яке управління у певній мірі повинно бути антикризовим і тим більше у міру входження підприємства в смугу кризового розвитку;

здійснення антикризових заходів проектується паралельно розгортанню фінансової кризи – від початку виникнення до досягнутої стадії поглиблення. Встановлений таким способом контроль над кризовим процесом забезпечує вплив на його причини, а не наслідки;

поглиблення фінансової кризи подовжує траєкторію здійснення антикризових заходів, що обумовлює підвищення витрат ресурсів;

усуненню кожного наступного виду фінансової кризи передує ліквідація попереднього виду кризи;

адекватна протидія кризовим процесам на стадії зародження – найкоротший шлях до їх подолання.

Отже, за функціонування підприємства в нормальних умовах система раннього виявлення та подолання фінансової кризи виступає як інструмент контролю його фінансового стану, а в кризовій ситуації вона виконує роль сигналізаційної системи щодо виникнення загрози банкрутства та забезпечує вибір адекватних заходів антикризового управління.

Література:

1. Лігоненко Л.О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методичні заходи та практичний інструментарій. - К: КНЕУ, 2005.

2. Макаренко И.О. Анализ проблем антикризисного управления предприятием при угрозе банкротства // Актуальні проблеми економіки. - 2005.-№9 .- С. 170-174

3. Мар'яненко Л.В. Особливості та передумови провадження санаційних процесів на підприємствах України // Економіка фінанси і право.-2007.- №10 .- С. 14-21

4. Москаленко В.П., Пластун О.Л. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства як основа для діагностика його банкрутства// Актуальні проблеми економіки. – 2006.- № 6. – С. 180-192.

5. Пушкарь А.И. Антикризисное управление: модели, стратегии, механизмы/А.И. Пушкарь, А.Н. Тридед, А.Л. Колос. - Х.: МодельВселенной, 2001 .- 451 с.

6. Уткин Е.А. Антикризисное управление. - М.: ТАНДЕМ «Экос», 2008.- 330с.

7. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. – К.: КНЕУ, 2005. – 536 с.

Студентка 5 курсу О.О. Головченко

фінансового факультету, ХНЕУ

Науковий керівник О.Ю. Литовченко

викладач