Соловйова О.П.
ДонНУЕТ
Державна підтримка експортного
потенціалу України шляхом інвестиційного та інноваційного розвитку
Перспективи інтеграції України
у світову економіку і розвиток її внутрішнього експортного потенціалу багато в
чому визначаються масштабами і характером участі країни у міжнародній торгівлі.
Система державної підтримки
експорту є важливим чинником стимулювання експортної діяльності та діє у
багатьох країнах світу за безпосередньої участі та підтримки держави.
Експортний потенціал представляє
собою певний обсяг товарів та послуг, які національна економіка спроможна
виробити, залучаючи власні та імпортовані фактори виробництва, і реалізувати їх
на зовнішніх ринках з максимальною ефективністю [1].
Система показників розвитку
країни дає можливість об’єктивно та у повній мірі оцінити експортний потенціал
в параметрах виробничого та інвестиційно-інноваційного розвитку, що забезпечить
прийняття рішень щодо формування стратегій розвитку експортного потенціалу
країни [2].
Україна, на відміну від усіх
головних торговельних конкурентів (Росія, країни ЄС, Центральної і Східної
Європи) не має власної системи підтримки експорту і не може стимулювати експорт
високотехнологічної продукції.
Зіставлення технологічної
структури експорту України та світового експорту свідчить про відставання
України в сфері високотехнологічної продукції – її питома вага є на порядок
нижчою, ніж у середньому у світі.
З урахуванням тенденцій
розвитку світової економіки одними з першочергових задач Уряду є підвищення
конкурентоспроможності української економіки, розвитку експортного потенціалу,
проведення активної політики підтримки вітчизняних підприємств та просування на
зовнішні ринки українських товарів.
Зокрема, Програма діяльності
Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної
кризи та поступальний розвиток», яку було прийнято у грудні 2008 року передбачає:
-
посилення
економічної активності та відновлення економічного зростання шляхом підтримки
реального сектору економіки;
-
створення
сучасного агропромислового комплексу із запровадженням європейських принципів
державної підтримки сільськогосподарських виробників відповідно до умов СОТ;
-
збільшення
обсягів експортної продукції та імпортозаміщення;
-
активізацію
діяльності та створення нових спільних міжурядових комісій з
торговельно-економічного та інвестиційного співробітництва, зосередження їх
роботи на просуванні українського експорту та залученні іноземних інвестицій до
реалізації в Україні масштабних проектів з розвитку інфраструктури,
будівництва, високотехнологічних виробництв;
-
розширення
номенклатури та обсягів українського експорту, освоєння нових ринків для
української продукції.
Зростання обсягів
експортування перетворює Україну на сировинну базу економічно розвинутих країн.
У структурі українського експорту основна частка припадає на продукцію чорної
металургії, хімічної та пов’язаних з ними галузей промисловості. Проте основні
експортери передкризового періоду не зможуть в повній мірі відновити свої
позиції лідерів. Внаслідок світової економічної кризи зазнала змін кон’юнктура
світового ринку, українські підприємства не витримують конкуренції з боку
виробників аналогічної продукції інших країн через застарілі енергомісткі
технології виробництва, зношеність основних фондів та ін.
У той же час, Україна має
значний експортний потенціал, який не був використаний належним чином. Це
обумовлює необхідність проведення державної політики щодо створення
конкурентних переваг для підвищення ефективності використання експортного
потенціалу.
Разом з тим, у країнах світу
використовуються різні системи підтримки національного експорту та існують спеціальні
організації, завданням яких є забезпечення розвитку експорту, починаючи з
інформаційної підтримки і закінчуючи прямим фінансуванням [3].
Світовий досвід у сфері
державного стимулювання зовнішньоторговельних операцій, просування національних
виробництв і технологій на іноземних ринках свідчить, що першочерговими
заходами підтримки і модернізації українського експортного потенціалу можуть
стати:
-
об’єднання
зусилля центральних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування щодо
підтримки розвитку внутрішнього ринку шляхом залучення інвестицій;
-
розширення
можливостей в частині реалізації новітніх технологій у сфері освіти, медицини,
соціального захисту та розвитку транзитного потенціалу України;
-
перегляд та
розширення пулу країн експортерів та обсягів експорту;
-
підтримка
вітчизняного товаровиробника шляхом стимулювання експорту через систему
товарних кредитів під гарантії іноземних держав;
-
запровадження
механізму довгострокового кредитування інвестиційних проектів у пріоритетних
напрямках економіки;
-
утворення
фонду фінансування інноваційної діяльності, який надаватиме методологічну,
організаційну та фінансову підтримку інноваційним підприємствам на ранніх
стадіях розвитку;
-
сприяння
розвитку венчурного інвестування – мереж приватних венчурних інвесторів шляхом
створення умов для інвестування в малі інноваційні підприємства.
Реалізація пропозицій
дозволить збільшити обсяг залучених інвестицій у вітчизняну економіку та її
інноваційного оновлення, а також підвищити конкурентоспроможність економіки
України та рівень життя. Структура ВВП і його залежність від
зовнішньоекономічної діяльності підтверджує важливість розвитку зовнішньої
торгівлі, нарощування експорту, розширення доступу українських товарів на
зовнішні ринки.
У розвинених країнах існує
позитивний досвід надання міжнародних товарних кредитів, що являє рух товарів у
сфері міжнародних економічних відносин, де кредиторами і позичальниками
виступають суб’єкти різних країн.
Державним агентством з
інвестицій та інновацій, прагнучи мінімізувати вплив негативних наслідків
світової фінансової кризи та розуміючи необхідність реалізації значного
невикористаного потенціалу національної економіки, було підготовлено бюджетну програму
«Стимулювання експорту вітчизняних товарів шляхом надання товарних кредитів
юридичним особам – нерезидентам під гарантії іноземних держав» [4].
Отже, інтеграція України до економічного простору
вимагає підвищення конкурентоспроможності української економіки, розвитку
експортного потенціалу, проведення активної політики підтримки вітчизняних
підприємств. Важливим чинником стимулювання експортної діяльності є система
державної підтримки експорту. Реалізація програм, розроблених Урядом України,
дозволить збільшити обсяг залучених інвестицій у вітчизняну економіку та її
інноваційного оновлення, підвищити конкурентоспроможність економіки.
Література:
1.
Третъяк В.В. Экспортный потенциал государства // Актуальні проблеми економіки. – 2006. – №12. – С.110-117.
2.
Пирог О.В.
Сталий соціально-економічний розвиток України в умовах формування інвестиційної
політики держави // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: Науковий
збірник/За ред. І.Г.Ткачука. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ Прикарпатського
національного Університету ім.В.Стефаника. – 2008. – Вип.IV. – Т.2. – С.95-101.
3.
Wang J.–Y., Mansilla M., Kikuchi Y., Choudhury S. Officially Supported Export Credits in a Changing World // World
Economic and Financial Surveys. – July 1, 2005. Режим доступу: http://www.imf.org