Черновський Д.О.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Науковий керівник Карвацький М.В.

СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ ТА НАПОВНЕННЯ ДОХІДНОЇ БАЗИ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Вступ. Економічний зміст бюджету та його ланок розкривається в процесах формування та розподілу грошових ресурсів, які за своєю сутністю дуже різноманітні й охоплюють усі рівні державного управління. Рух валового внутрішнього продукту на всіх стадіях – від створення до споживання здійснюється за допомогою грошових фондів. Тому залежно від того, як відбувається процес мобілізації та використання бюджетних коштів, як це впливає на формування в кінцевому підсумку фондів споживання та нагромадження визначається роль бюджету в управлінні економікою. У зв'язку з цим важливе значення має постійне удосконалення системи мобілізації доходів бюджету, краще використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Актуальність теми дослідження. Важливою умовою подолання економічної кризи та забезпечення соціально-економічного та культурного розвитку суспільства є обґрунтована, виважена бюджетно-податкова політика, що являє собою систему заходів держави в галузі оподаткування направлених на реалізацію поставлених перед суспільством завдань.

Як на загальнодержавному, так і на місцевому рівні оподаткування, для досягнення принципів прозорості, справедливості, визначеності, зручності та економії перелік місцевих податків і зборів, інших обов'язкових платежів має бути мінімальним. Механізми і порядок їх нарахування повинні виключати подвійне, потрійне оподаткування.

Постановка завдання та дослідження публікацій. Метою даної наукової роботи є дослідження процесу формування доходів місцевих бюджетів через перерозподіл загальнодержавних податків як основного джерела наповнення бюджету. Об’єктом дослідження виступають податкові доходи місцевих бюджетів як економічна категорія, їх характеристика та склад. Завданням роботи є визначення порядку формування дохідної частини місцевих бюджетів в частині податкових надходжень.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі і нормативно-правові акти з питань оподаткування та регіонального розвитку в Україні, статистичні матеріали Держкомстату України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України та періодичні видання.

Оцінка ефективності перерозподілу державних фінансових ресурсів між бюджетами різних рівнів повинна розглядатись як одна з виважених складових у питаннях вдосконалення міжбюджетних відносин щодо розподілу загальнодержавних податків і зборів.

У зведеному бюджеті зростає частка доходів державного бюджету і відповідно знижується частка місцевих бюджетів. Це є негативним, оскільки більшість податків та інших надходжень зараховуються на рахунки державного бюджету, а в місцевих, в той час їх є недостатньо. Тому необхідно переглянути структуру розподілу доходів між бюджетами (рис.1) [6].

Рис. 1. Структура надходжень окремих податків, зборів та платежів до державного та місцевих бюджетів в Україні за 2002–2008 роки

Як видно з рис.1, частка державного бюджету в структурі Зведеного бюджету України збільшується. Якщо в 2002 році державний бюджет займав 70,9% зведеного бюджету, тобто на місцеві бюджети припадало 29,1%, у 2008 році вже частка державного бюджету збільшилася до 76,8%, відповідно на місцеві бюджети припадало 23,2%. Збільшення частки доходів державного бюджету пояснюється збільшенням частки загальнодержавних податків, які зараховуються до державного бюджету. В свою чергу такий розподіл зменшує автономність місцевих бюджетів у фінансуванні, підтримка якого здійснюється через міжбюджетні трансферти. Розподіл податків між рівнями бюджету розглянемо в табл. 1 [6].

Таблиця 1

Структура надходжень окремих податків, зборів та платежів до державного та місцевих бюджетів за 2002–2008 роки

Найменування	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Прибутковий податок з громадян до 2003 року вкл. / податок з доходів фізичних осіб, у т.ч.	100	100	100	100	100	100	100
до державного бюджету	-	-	-	-	4,8	4,8	5,2
до місцевих бюджетів	100	100	100	100	95,2	95,2	94,8
Податок на прибуток підприємств, у т.ч.	100	100	100	100	100	100	100
до державного бюджету	72,5	74,4	86,8	98,9	99,2	99,2	98,8
до місцевих бюджетів	27,5	25,6	13,2	1,1	0,8	0,8	1,2
Податок на додану вартість, у т.ч.	100	100	100	100	100	100	100
до державного бюджету	100	100	100	100	100	100	100
до місцевих бюджетів	-	-	-	-	-	-	-
Акцизний збір, у т.ч.	100	100	100	100	100	100	100
до державного бюджету	93,3	89,8	94,9	98,0	99,3	99,2	99,3
до місцевих бюджетів	6,7	10,2	5,1	2,0	0,7	0,8	0,7
Плата за землю, у т.ч.	100	100	100	100	100	100	100
до державного бюджету	-	-	-	-	-	-	-
до місцевих бюджетів	100	100	100	100	100	100	100

З табл.1 можемо зробити висновок, що тільки окремі загальнодержавні податки розподіляються між державним та місцевими бюджетами. До таких податків належить і податок з доходів фізичних осіб, який до 2006 року зараховувався повністю до державного бюджету. Згодом цей податок став регулюючим, а зараз розподіляється між державним та місцевими бюджетами.

Такі податки як ПДВ, мито – у 100% значенні зараховувалися до державного бюджету протягом 2002–2008 років.

Суми акцизного збору з ввезених на територію України товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні – до місцевого бюджету за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, установлених Верховною Радою України. Станом на 2008 рік до державного бюджету зарахувалося 99,3% всієї суми акцизного збору, а на місцеві бюджети припало 0,7%.

Згідно Бюджетного кодексу України плата за землю зараховується до місцевих бюджетів, зокрема 100% плати за землю – до бюджетів міст Києва та Севастополя, 75% плати за землю – до бюджетів міст республіканського значення, Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, 60% плати за землю – до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань.

Податок на прибуток підприємств зараховується як до державного так і до місцевих бюджетів. У 2002 році до державного бюджету зараховувалося 72,5% податку на прибуток, відповідно до місцевого бюджету – 27,5%. За 2002–2008 роки зросла частка зарахування до державного бюджету. У 2008 році розподіл між державним та місцевим бюджетом становив 98,8% та 1,2% відповідно.

Проблема хронічної нестачі фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування та нестабільність їхніх доходних джерел в останні роки набула загальнодержавної ваги. За таких умов серйозним фактором стабілізації економічної ситуації в країні повинен стати процес ефективного здійснення податкового регулювання в регіонах, який би перетворив територіальні громади із дотаційних на суб'єктів, які самостійно, за рахунок власних доходів спроможні вирішувати будь-які соціально-економічні проблеми [2, 559].

Шляхи вирішення проблеми. Основним напрямком розширення фінансової автономії місцевих бюджетів є підвищення ролі місцевих податків і зборів та збільшення доходів за їх рахунок. Подальше загострення цієї проблеми може спричинити розвиток досить небезпечних тенденцій: процесів територіальної дезінтеграції, суперечок між територіями, органами законодавчої та виконавчої влади і регіонами на ґрунті поділу фінансових ресурсів. Слід зазначити, що без нарощування обсягів виробництва неможливо забезпечити зростання надходжень до місцевих і загальнодержавного бюджетів. Органи місцевого самоврядування могли б в межах діючого законодавства опрацювати механізми, які б стимулювали розвиток найбільш прибуткових галузей і забезпечили значне поповнення дохідної частини місцевого бюджету [4, 190].

У перспективі багатьма вченими та практиками пропонується реалізація Концепції “один податок – один бюджет”, сутність якої полягає в тому, що надходження по загальнодержавних податках надходять повністю, без будь-якого “розщеплення” у Державний бюджет України, регіональних – лише в регіональний бюджет, а місцевих податкових платежів – у місцевий [3, 13].

Подібна схема, звичайно, має право на існування, однак поки не закріплені в законодавчому порядку повноваження між гілками влади та повноваження з видатків між рівнями бюджетної системи, говорити про створення подібної схеми в нашій країні ще досить рано.

Є два шляхи вирішення цього питання: перший – ліквідація загальнодержавних регулюючих податків і централізація їх у Державному бюджеті України для наступного їх перерозподілу між регіонами для виконання повноважень органами регіональної і місцевої влади. Однак зростання залежності останніх від центру суперечить принципу фіскальної децентралізації. Існує й інший шлях – більш раціональний, який передбачає поступове витіснення із бюджетної системи інструменту регулюючих податків шляхом зростання частки власних доходів, закріплених повністю або частково, включаючи спільні податки на постійній основі, надання права регіональним і місцевим органам влади встановлювати територіальні надбавки до ставок загальнодержавних податків, що сприятиме удосконаленню трансфертної політики та забезпечить зниження дотаційності бюджетів нижчого рівня. Використання податків у поєднанні з методами прямого перерозподілу коштів за рівнями бюджетної системи зміцнить податкову базу регіональних і місцевих бюджетів, підвищить фінансову стійкість регіонів [5, 46].

Висновок. Таким чином, нині місцеві податки і збори в Україні практично не виконують ні фіскальної, ні регулюючої функції, що спричиняє необхідність проведення швидкої реорганізації системи місцевого оподаткування, яка повинна спрямовуватися перш за все на забезпечення зміцнення фінансової бази місцевого самоврядування, що є однією з найважливіших умов ефективної діяльності територіальних громад як первинного суб'єкта місцевого самоврядування.

Література:

1. Бюджетний кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 лют. 2009 р. – К.: Вид. Паливода А. В., 2009. – 84 с.

2. Вознюк О. Бюджетно-податкові відносини та соціально-економічний розвиток регіону // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. Випуск XI НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редколегія.: відповідальний редактор академік НАН України М.І. Долішній. – Львів, 2008. – С. 556-564.

3. Деркач М. Формування фінансової бази регіонів // Економіка України. – 2009. – №1. – C. 12-20.

4. Кривич О. Шляхи мобілізації коштів у бюджет області // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова інфраструктура і зовнішньоекономічна діяльність. Випуск V / НАН України. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2008. – С. 187-196.

5. Піхоцька О.М. Місцеві податки і збори у забезпеченні фінансової самостійності органів місцевого самоврядування // Фінанси України. – 2007. –№5. – C. 46-49.

6. Офіційний сайт Державного казначейства України // [www.treasury.gov.ua].