Федоришина Л.І, Тичко Т.С.

Україна, Вінницький національний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ ТА ЇХ ОБЛІК НА ПІДПРИЄМСТВІ

У бухгалтерському обліку резерв – явище віртуальне. Це не купи грошей, які відкладаються на чорний день, і не запаси на окремих рахунках чи в коморах. Резерви належать до пасиву балансу підприємства. Тобто поряд з іншими власними джерелами походження активів (такими, як внески засновників, нерозподілений прибуток тощо) резерви дозволяють зрозуміти, звідки взялися ті чи інші активи та для чого вони призначаються.

Резерв сумнівних боргів розраховується лише для тієї частини дебіторської заборгованості, щодо якої виконуються одночасно такі умови:

· заборгованість є фінансовим активом, тобто виникла внаслідок звичайної господарської діяльності (до цієї категорії не входять набута заборгованість і заборгованість, призначена для продажу);

· заборгованість є поточною дебіторською заборгованістю. Для довгострокової заборгованості резерв не розраховується;

· заборгованість не віднесена до безнадійної.

На практиці при створенні резерву сумнівних боргів застосовують два методи. Суть першого, методу абсолютної суми сумнівної заборгованості полягає у тому, що резерв визначається шляхом оцінки платоспроможності окремих дебіторів. Тобто підприємство аналізує поточну дебіторську заборгованість на предмет виявлення сум сумнівної заборгованості, після чого на загальну суму виявленої сумнівної заборгованості створює резерв та відображає це в своєму обліку.

Використання цього методу виправдане в тому випадку, коли у підприємства є порівняно невелика кількість дебіторів та інформація про можливе непогашення ними наявної заборгованості (наприклад, порушення справи про банкрутство, періодичне невиконання інших зобов'язань, офіційне оприлюднення даних про неплатоспроможність дебітора тощо).

Другий метод –це застосування коефіцієнта сумнівності базується на статистичних розрахунках (обчисленні відповідного коефіцієнта). У П(С)БО 10 передбачено три способи розрахунку коефіцієнта сумнівності:

1) визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході. Для цього підприємству спочатку потрібно проаналізувати, яка частина доходів, нарахованих у попередніх періодах, не оплачена покупцями. Після цього слід обчислити коефіцієнт сумнівності шляхом ділення суми безнадійної дебіторської заборгованості на суму чистого доходу від реалізації сумарно за обрані періоди

2) класифікація дебіторської заборгованості за строками непогашення. Для його використання потрібно насамперед провести класифікацію дебіторської заборгованості за строками її непогашення. Період непогашення підприємство визначає самостійно. У разі застосування цього способу величина резерву сумнівних боргів на дату балансу має дорівнювати величині сумнівних боргів на ту саму дату

3) визначення середньої питомої ваги списаної протягом періоду дебіторської заборгованості в сумі дебіторської заборгованості на початок відповідного періоду за попередні 3–5 років. Спочатку визначається сума списаної безнадійної заборгованості за обраний період, а потім обчислюється її питома вага у загальній сумі дебіторської заборгованості на початок періоду. За рекомендаціями Мінфіну, викладеними у листі від 05.06.2008 р. № 31-34000-20-25/21471, коефіцієнт сумнівності для визначення величини резерву сумнівних боргів розраховується як частка від ділення суми списаної дебіторської заборгованості за обраний період на суму дебіторської заборгованості на початок кожного року в обраному періоді. Отримані показники за усі періоди додаються, а загальна сума ділиться на кількість періодів для визначення середнього показника.

Варто зауважити, що метод нарахування резерву сумнівних боргів, а також спосіб розрахунку коефіцієнта сумнівності підприємство обирає самостійно і фіксує в наказі про облікову політику. Залишок резерву сумнівних боргів на дату балансу не може бути більшим, ніж сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

Фактична сума списаних безнадійних боргів рідко збігається з розрахунковим резервом сумнівних боргів. Якщо суми безнадійних боргів, які списуються, менше від суми нарахованого резерву, рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів» буде мати кредитове сальдо на кінець звітного періоду. Якщо суми безнадійних боргів у поточному періоді більш, ніж нарахований резерв, то частина безнадійного боргу, яка перевищує нарахований резерв безнадійних боргів, списується за рахунок витрат поточного періоду (дебет рахунка 944 «Сумнівні та безнадійні борги»).

Сума списаної безнадійної дебіторської заборгованості обліковується на забалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у випадках зміни майнового становища боржника. Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунка 071 «Списана дебіторська заборгованість» після надходження суми в порядку відшкодування або у зв`язку із закінченням строку обліку такої заборгованості.

Заслуговує уваги і те, що резерв сумнівних боргів нараховується тільки на суму заборгованості, що знаходиться на рахунку 36, а отже по заборгованості, яка знаходиться на рахунку 37 нарахування резерву сумнівних боргів не проводиться. Безнадійна заборгованість, яка виникла по 37 рахунку одразу ж списується на дебет рахунку 944 «Сумнівні та безнадійні борги».

Слід відзначити, що на практиці доцільно використовувати накопичувальну відомість дебіторської заборгованості з простроченим терміном позовної давності. Вказаний документ повинен містити наступні дані, які можна узагальнити у вигляді таблиці:

· найменування фірми - боржника;

· синтетичний рахунок;

· дата виникнення заборгованості;

· причини її утворення;

· характер заборгованості;

· сума заборгованості;

· винні особи;

· вжиті заходи з урегулювання розрахунків;

· загальна сума заборгованості.

Дана відомість надасть змогу контролювати величину заборгованості зі строком позовної давності, що минув та сприяти покращенню фінансової дисципліни на підприємстві.

Отже, для зменшення розміру дебіторської заборгованості необхідно:

· визначати ступінь ризику не уплати рахунків покупцями;

· збільшувати коло покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або декількома покупцями;

· контролювати співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської заборгованості;

· вести оперативний контроль за надходженням готівки;

· своєчасно визначати сумнівну заборгованість;

· вести претензійну роботу співпрацюючи з юридичною службою;

· своєчасно надавати платіжні документи;

· реалізовувати товари оптовим покупцям переважно на умовах попередньої оплати;

· надавати знижки покупцям у разі своєчасної оплати рахунків;

· припиняти дію договорів з покупцями, що постійно порушують платіжну дисципліну.