Економічні науки/ 3. Фінансові відносини

Рогожина І.О.

Науковий керівник: Сухарєв П.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михаїла Туган-Барановського

АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ РИЗИКІВ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЇХ НЕЙТРАЛІЗАЦІЇ

У теорії ринкової економіки велика увага надається визначенню ризику та розробці заходів щодо його зниження. При цьому використовуються різні тлумачення для визначення самого поняття ризик, що дещо ускладнює процес його виміру.

Визначення ризику є невід'ємною складовою частиною розрахунків, пов'язаних з оцінкою фінансових результатів, визначенням майбутніх доходів від виробничо-господарської діяльності підприємств і т. п.

У сучасній економічній теорії розроблені не тільки різні методологічні і концептуальні підходи до визначення ризику, але й певні моделі його розрахунку.

Проблемою оцінки ризиків займалися вчені В.В. Ковальов, І.Я. Лукасевич, Г.В. Савицька, А.Б. Камінський та інші.

Метою статті є аналіз фінансових ризиків та обґрунтування основних шляхів їх нейтралізації.

Останнім часом опубліковані ряд статей, в яких досліджується проблема ризику, однак не розглянуто нових підходів щодо проблем фінансових ризиків та їх нейтралізації.

Головним джерелом виникнення кризових ситуацій є зміни в умовах його діяльності. Але всі ці зміни можуть бути лише частково визначені та кількісно оцінені. Тому необхідно проводити обрахунки за багатьма альтернативними варіантами, які описують той чи інший стан діяльності підприємства, де кожен варіант характеризується певним ступенем невизначеності.

В економічній літературі наводяться різні формування поняття ризику, описуються різні види та способи його класифікації.

Під ризиком звичайно розуміють небезпеку втрат, потенційних збитків, імовірність і можливість настання несприятливих подій або банкрутства.

Але, як відомо, ризик має й зворотну сторону. Він сприяє збільшенню прибутковості. Ризик і прибутковість перебувають в прямій залежності: чим вище прибутковість, тим вище ризик, і навпаки.

На думку В.В. Ковальова, «ризик активу характеризується ступенем варіабельності доходу (або прибутковості), який може бути отриманий завдяки володінню даним активом» [1, с. 403]. Ризик і прибутковість він також розглядає як дві взаємозалежні категорії: «активи, з якими асоціюється відносно більший розмір можливих втрат, розглядаються як більш ризикові. Цілком природно, що до таких активів пред'являються й більші вимоги у відношенні їх прибутковості [1, с. 404].

Статистична концепція фінансового ризику інтерпретується І.Я. Лукасевичем як «можливість відхилення фактичних результатів проведених заходів від прогнозованих. Чим ширше діапазон можливих відхилень, тим вище ризик даної ситуації» [2, с. 140).

О.В. Павловська, Н.М. Притуляк, Н.Ю. Невмержицька визначають ризик як «можливість відхилення доходу від очікуваного або середнього значення» [3, с. 177].

Г.В. Савицька дає наступне визначення ризику – це ймовірність сприятливих і несприятливих наслідків, які можуть настати при реалізації обраного альтернативного розв'язку в умовах невизначеності ситуації. На нашу думку, це є найбільш повне визначення ризику [4, с. 187].

Таким чином, аналіз різних визначень сутності ризику дозволяє зробити наступні висновки.

По-перше, при визначенні ризику важлива концепція взаємозалежності «ризик − доходи». Щоб підвищити доходи, менеджерам доводиться йти на більший ризик.

По-друге, ризик являє собою сукупність як сприятливих, так і несприятливих наслідків, які можуть настати при реалізації обраного альтернативного розв'язку.

По-третє, необхідно враховувати природу ризику, а саме невизначеність ситуації при прийнятті розв'язків у чинність відсутності, недоліку, неточності інформації про досліджуване явище, постійної її мінливості, недосконалості методів наукового пізнання.

У даній статті ми розглядаємо ризик як категорію, що пов'язана з фінансовими активами та характеризується ступенем або певною мірою відхилення фінансових результатів від сподіваних значень (як правило, в негативний бік) та проявляється у наявних чи потенційних втратах фінансових ресурсів

Фінансові ризики – це, по-перше, небезпека потенційно можливої, ймовірної втрати ресурсів або недоодержання коштів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсів у даній сфері діяльності; по-друге, ймовірність одержання додаткового прибутку, пов'язаного з ризиком.

Призначення аналізу ризику полягає в одержанні необхідних даних для прийняття рішення про доцільність участі в проекті та оцінки наслідків.

У процесі управління фінансовими ризиками, як правильно замічає Г.С. Токаренко [6, с. 133], дуже важливо правильно визначити розмір можливих фінансових втрат, які можуть з'явитися під час реалізації ризикової події за окремими фінансовими ризиками. Розмір можливих фінансових втрат, як правило, визначається характером здійснюваних фінансових операцій та обсягом залучених для їх реалізації активів підприємства.

Таким чином, коли діяльність підприємства відбувається в умовах ризику, необхідно його ідентифікувати, виміряти та оцінити можливі наслідки. Аналіз ризику являє собою процес ідентифікації, вимірювання та оцінки, який повинен дати відповідь на запитання: де нагромаджуються основні джерела ризику, яка імовірність понесення тих чи інших збитків, що пов'язані з цими ризиками; які варіанти функціонування підприємства відповідають більшим

витратам на реалізацію підприємницької діяльності та які дії можуть знизити ризик чи зовсім його уникнути.

Перегляд варіантів функціонування підприємства дає змогу розглядати підприємницьку діяльність у ситуаціях, що призводять до відхилення запланованих показників і, таким чином, до змін оцінок прибутковості та економічної безпеки фірми. До таких ситуацій, на нашу думку можна віднести: посилення діяльності конкурентів на підприємницькому сегменті ринку; поява ефективнішої з точки зору технології продукції; зниження цін конкурентами; кризовий стан основних постачальників матеріалів та комплектуючих; зміни на фінансовому ринку; зміни цін та умов постачання ресурсів, які споживаються; збільшення відсоткової ставки за кредит; зміна цілей підприємницької діяльності; зміна в податковому законодавстві; технологічні нововведення.

Всі ці можливі ситуації належать до зовнішніх джерел ризику, реалізація яких впливає на оцінку варіанта функціонування підприємства.

Технологія отримання оцінок розмірів потенційних збитків істотно залежить від рівня прогнозованості описаних вище ситуацій. Тому при класифікації джерел ризику, В.В. Ковальов пропонує, віднести їх до однієї з трьох основних категорій: ризики, які часто зустрічаються, передбачувані та не передбачувані ризики [1, с. 380].

Функціонування підприємства пов'язане з прийняттям рішення в умовах неповноти інформації. Джерелом невизначеності можуть бути різні фактори: нестабільність політичної та економічної ситуацій, невизначеність попиту на продукцію та інше, що призводить до вибору варіанта господарювання з врахуванням ризику, який може призвести до загрози втрати частини своїх ресурсів, недостачі доходів та появи додаткових витрат внаслідок нескоординованих дій.

Для управління фінансовими ризиками необхідно провести аналіз факторів, які впливають на рівень ризиків підприємства, щоб виявити ступінь керованості окремими їх видами. Усі фактори, що впливають на загальний рівень фінансових ризиків, в загальному значені, поділяються на внутрішні та зовнішні:

1. Зовнішні: рівень економічного розвитку країни; державне регулювання фінансової діяльності підприємства; темпи інфляції в країні; кон'юнктура попиту та пропозиції на фінансовому ринку; рівень конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку; економічний стан в галузі; зміна в податковому законодавстві.

2. Внутрішні: основні напрями фінансової стратегії; наявність фінансових ресурсів у підприємства; розмір власного капіталу підприємства; склад використовуваних активів підприємства; раціональність використання фінансових ресурсів підприємства; види використовуваних підприємством фінансових інструментів; рівень кваліфікації фінансових менеджерів фірми.

На наступному етапі проводиться оцінка рівня ризиків, яка здійснюється на основі розрахунку ймовірності виникнення фінансового ризику. Якісне та адекватне вираження є актуальним завданням для всіх учасників фінансового ринку – інвесторів, кредиторів, регуляторів ринку тощо. В економічних дослідженнях розроблено широку систему методів оцінки ймовірності виникнення фінансових ризиків, однак найчастіше використовуються експертний, статистичний, розрахунково-аналітичний та аналоговий методи, які є відомими та загальновживаними, і які описуються у всіх підручниках з аналізу [1; 2; 3; 4].

Актуальними є завдання щодо удосконалення та розроблення нових підходів у сфері економічного управління підприємством, що ґрунтуються на широкому застосуванні економіко-математичного моделювання та стратегічного бачення фінансового стану підприємства.

Одним з найважливіших напрямів розвитку сучасної економічної науки став пошук ефективних підходів до управління фінансовими ризиками, та їх нейтралізації [6, с. 138]. Підприємство має постійно моделювати можливі наслідки його економічного розвитку за умов невизначеності та конфлікту, а також враховувати фактори, що впливають на рівень ризику, оцінювати їх, виявляти пов'язані з ними можливі втрати. З цією метою необхідно розробляти найбільш прийнятні шляхи нейтралізації фінансових ризиків.

Отже, на нашу думку, основними методами нейтралізації ризиків у діяльності підприємства є:

1. Ухилення від ризику. Цей метод дозволяє повністю уникнути потенційних втрат, пов'язаних з фінансовими ризиками, однак з іншого боку, не дозволяє одержати прибуток, пов'язаний з ризикованою діяльністю. Крім того, ухилення від фінансового ризику може бути просто неможливим. Тому, як правило, даний спосіб застосовується лише до дуже серйозних та великих ризиків.

2. Прийняття ризику на себе. Основним завданням підприємства є пошук джерел необхідних ресурсів для покриття можливих втрат. У цьому випадку втрати покриваються з будь-яких ресурсів, що залишилися після настання фінансового ризику.

3. Передача ризику здійснюється за певними напрямками: шляхом укладання договору факторингу; шляхом укладання договору поручительства; постачальникам сировини й матеріалів; шляхом укладання біржових угод [7, с. 140].

5. Об'єднання ризику. З метою мінімізації або нейтралізації фінансових ризиків підприємство має можливість зменшити рівень власного ризику, залучаючи до вирішення спільних проблем у ролі партнерів інші підприємства.

6. Диверсифікація - один з найважливіших шляхів нейтралізації фінансових ризиків, дозволяє знижувати окремі види фінансових ризиків: кредитний, депозитний, інвестиційний, валютний.

7. Хеджування в загальному вигляді визначається як страхування ціни товару від ризику (для продавця небажане падіння ціни, для покупця - її збільшення), шляхом оформлення зустрічних валютних, комерційних, кредитних та інших вимог та зобов'язань [7, с. 141].

Отже, з огляду на вищенаведене вважаємо, що для управління ризиком підприємству необхідно розглянути всі можливі варіанти, що характерні при різній кількісній оцінці ризику та можливих варіаціях його видів, що призводить до значних результатів економічної діяльності.

Таким чином, використання розглянутих у даній статті факторів зовнішнього та внутрішнього середовища дозволяє вже на шляху ухвалення стратегічних рішень спрогнозувати ризики, які ці рішення супроводжують, а також представлені нами методи можуть використовуватися окремо або в певній їх комбінації і можуть доповнюватися іншими, більш спеціальними методами аналізу і прогнозування чинників ризику та методів стратегічного аналізу. Використання спеціальних методів у значній мірі визначається специфікою діяльності компанії, ринковою бізнес-ситуацією.

Список використаної літератури:

1. Ковалев В. В. Финансовый анализ: методы и процедуры. - М.: Финансы и статистика, 2001.

2. Лукасевич И.Я. аналз финансовых операцій. – М.: ЮНИТИ, - 1998.

3. Павловська О.В., Притуляк Н.М., Невмержицька Н.Ю. Фінансовий аналіз: Навч.-метод. Посібник для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002.

4. Савицкая Г.В. Анализ эфективности и рисков предпринимательской деятельности: методические аспекты. – М.: ИНФРА-М. 2008. – 272 с.

5. Камінський А. Б. Концептуальні підходи до вимірювання фінансових ризиків // Фінанси України. − 2006. − № 5. − с. 78-86.

6. Токаренко Г. С. Прогнозирование рисков в компании // Финансовый менеджмент. − 2006. − № 3. − с. 132- 142.

7. Токаренко Г. С. Технология управления финансовыми рисками // Финансовый менеджмент. − 2006. − № 5. − с. 138-143.