Семчук О.В.,
Гущак Є.В.
Буковинська
державна фінансова академія
Аналіз інвестиційної привабливості регіонів України
Постановка проблеми.
Інвестиції є невід’ємною складовою будь-якої економічної системи. Вони
покликані не тільки зупинити спад і пожвавити виробництво, а й створити умови
для розв’язання більш складнішого завдання – глибокої структурної перебудови
національної економіки.
Ключовою особливістю розвитку
інвестиційного ринку в Україні сьогодні є необхідність одночасного підвищення
рівня життя та розгортання модернізації національного господарства. Адже
протягом років становлення незалежності в Україні гостро постала проблема
асиметричного розвитку її регіонів. Це зумовлено, головним чином,
нерівномірністю розміщення по території продуктивних сил і значною
диференціацією політики управління регіональним розвитком.
Аналіз останніх досліджень
і публікацій. В
Україні проблема оцінки інвестиційної привабливості регіонів знайшла своє
відображення у роботах таких науковців, як А.Асаул, І.Бланк, М.Бутко, В.Демидович,
С.Зеленський, М.Лесечко, О.Пилипяк та багатьох інших.
Постановка завдання. Хоча на даний
час є велика кількість статей, публікацій, монографій стосовно запровадження
ефективних механізмів усунення наявних диспропорцій в межах державної регіональної
політики, актуальним залишається питання визначення територій в Україні, які
можуть бути визнані інвестиційно-непривабливими та потребують невідкладних
заходів, спрямованих на поліпшення інвестиційного клімату.
Виклад основного матеріалу. Протягом останніх років іноземні інвестиції в Україну зростають вражаючими
темпами. У 2009р. в економіку України іноземними
інвесторами вкладено 5634,6 млн.дол. США прямих
інвестицій, що становить 51,6% від надходжень 2008р. Так, зросли обсяги капіталу з Кіпру
- на 947,0 млн.дол., Російської Федерації - на 827,4 млн.дол., Нідерландів - на
804,6 млн.дол., Франції – на 408,9 млн.дол. та Аруби – на 273,6 млн.дол.
Зазначені країни забезпечили майже 74% приросту іноземного капіталу в Україні [7].
Загальний обсяг прямих іноземних
інвестицій, унесених в Україну, на
1 січня 2010р. склав 40026,8 млн.дол., що на 12,4% більше обсягів інвестицій на
початок 2009р., та в розрахунку на одну особу становив 872,6
дол. Інвестиції
надійшли зі 125 країн світу, серед яких основними країнами-інвесторами є Кіпр -
8593,2 млн.дол., Німеччина - 6613,0 млн.дол., Нідерланди - 4002,0 млн.дол.,
Російська Федерація - 2674,6 млн.дол., Австрія - 2604,1 млн.дол., Сполучене
Королівство - 2375,9 млн.дол., Франція - 1640,1 млн.дол., Сполучені Штати Америки
- 1387,1 млн.дол., Віргінські Острови, Британські - 1371,0 млн.дол. та Швеція -
1272,3 млн.дол [7].
Проте всупереч згаданій позитивній
динаміці, зберігаються диспропорції в географічному розподілі іноземного
капіталу. Так, у столицю України вкладений кожний четвертий долар інвестицій ($4,2 млрд.). Лише 12 українських міст залучили понад 100 млн.
іноземних інвестицій. Разом з тим, взагалі не знайомі з іноземними інвестиціями
22 з 176 міст обласного значення.
Іноземний капітал здебільшого
направляється в міста-мільйонери, великі промислові центри на сході України, а
також портові міста. Єдиним представником Західної України в переліку
реципієнтів-стомільйонників є Львів ($204 млн.), а з рекреаційних територій – Ялта ($176 млн.).
Лідерами за питомими обсягами
залучених прямих іноземних інвестицій є
Армянськ ($2881 на 1 жителя), Теплодар ($2204), Комсомольськ ($1582),
Іллічівськ ($1577), Краснопекопськ ($1288), Кривий Ріг ($1212), Ялта ($1231) і
Сєверодонецьк ($1060). Такий розподіл інвестицій показує, що інвестиційний
клімат українських регіонів, а особливо міст, істотно відрізняється [5, 33].
Завдяки проведеному «Інститутом
Реформ» дослідженню щодо Інвестиційного рейтингу регіонів і міст України,
іноземний інвестор одержує незамінний інструмент при виборі місця локалізації
бізнесу в Україні, а також і важливий інструмент для кожного керівника для
ухвалення рішення про розширення філіальної мережі.
За підсумками 2009 року лідером Інвестиційного рейтингу став Київ.
Втім, слід зазначити, що перевага столиці над іншими регіонами з року в рік
скорочується. У групу «лідерів» потрапили Харківська, Дніпропетровська, Одеська
й Донецька області, які демонструють ріст конкуренції між собою. Нижче в
рейтинговій таблиці розмістились Полтавщина, Київщина й АР Крим
[7]. Уточнює картину регіонального
розвитку рейтинг 176 міст, що був розрахований із двох позицій:
1)
привабливість міста як ринку збуту;
2)
привабливість міста для локалізації
виробництва.
При цьому з аналізу свідомо були
виключені міста з населенням понад 88 тис. чоловік (Київ, Харків,
Дніпропетровськ, Донецьк, Одесса, Запоріжжя, Львів) і Севастополь – через їхню
істотну відмінність від інших міст України.
Результати рейтингової оцінки міст
показують, що з перевагами обласних центрів з порівняно розвинутою інфраструктурою
й активним підприємництвом не можуть конкурувати інші міста України. Обласні
центри були оцінені однаково високо, і як з погляду на «сприятливість» для
інвестування у виробництво, так і з погляду ринку збуту.
П’ять міст (Кривий Ріг, Маріуполь,
Сімферополь, Полтава, Миколаїв) одночасно входять у десятку лідерів як найбільш
«купівельно-спроможні» і сприятливі ринки збуту.
Також важливим плюсом є розташування
міст поблизу Києва, масштаби населення й ринку (стимулятор для їхнього
розвитку), а також наближеність міст Західної України (особливо Закарпатської
області) до державного кордону й розташування по території області міжнародних
транспортних коридорів. Абсолютними лідерами практично у всіх компонентах (крім
транспортно-географічного розташування) виявилися Маріуполь і Кривий Ріг, що
можливо викличе підвищений інтерес із боку інвесторів до цих міст уже
найближчим часом.
З огляду на вищевказане, можна
зробити висновок, що для інвестора сьогодні найбільш привабливими виглядають
великі міста, переважно обласні центри, добре забезпечені робочою силою, з
розвиненою інфраструктурою, диверсифікованою економікою й об’ємним споживчим
ринком. Такі міста можуть бути як місцем розташування виробництва, так і
привабливим ринком збуту для інвестора.
Таблиця 1
Групування регіонів України за рівнем
фінансово-інвестиційного потенціалу [5, 34]
Інвестиції
в основний капітал на одну особу, грн. |
||
1 група (більше 1,0), високий рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІ група (від 0,01 до 0,1) середній рівень фінансово-інвестиційного
потенціалу |
ІІІ група (менше 0,01) низький рівень
фінансово-інвестиційного потенціалу |
Київський регіон, м. Київ. |
АР Крим, Дніпропетровськ, Донецький, Запорізький,
Львівський, Миколаївський, Одеський, Полтавський, Харківський, Черкаський
регіони. |
Вінницький, Волинський, Житомирський, Закарпатський,
Івано-Франківський, Кіровоградський, Луганський, Рівненський, Сумський,
Тернопільський, Хмельницький, Херсонський, Чернівецький, Чернігівчький
регіони, м. Севастополь. |
ВРП на одну особ, грн.. |
||
1 група (більше 1,0), високий
рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІ група (від 0,01 до 0,1)
середній рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
ІІІ група (менше 0,01) низький
рівень фінансово-інвестиційного потенціалу |
м. Київ. |
Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Полтавська,
Харківська області. |
АР Крим, Вінницький, Волинський, Житомирський,
Закарпатський, Івано-Франківський, Київський, Кіровоградський, Луганський,
Львівський, Миколаївський, Одеський, Рівненський, Сумський, Тернопільський,
Хмельницький, Херсонський, Черкаський, Чернівецький, Чернігівський регіони,
м. Севастополь. |
Таким чином, за підсумками таблиці
1, можна виділити стабільно благополучні
регіони, яким притаманний динамізм розвитку виробничої сфери, висока
інноваційна активність, порівняно високий рівень життя населення. На жаль,
таких регіонів в Україні мало, до них належать: Київ, Дніпропетровський,
Донецький та Київський регіони. Однак більшість регіонів відносяться до
категорії гірших – це так звані депресивні регіони, серед яких: Закарпатський,
Івано-Франківський, Рівненьський, Чернівецький, які мають низький рівень
інноваційної активності і незначний фінансовий потенціал. Інші регіони
характеризуються нестабільністю ситуації [2, 12].
Саме тому, з метою стимулювання
економічного розвитку територій і пришвидшення у них інвестиційних процесів на
регіональному і місцевому владних рівнях має здійснюватись цілеспрямована
стратегія формування іміджу регіону як привабливого об’єкта вкладання
інвестицій – на базі так званої моделі регіонального інвестиційного процесу,
зображеній на рис.1.
1 2 3
Товари, Прибуток
послуги
Інвестиційні проекти
Функції регіональної влади зі створення сприятливого
інвестиційного клімату:
1 – вивчення потреб та ресурсів громади; 2 – інформаційна
кампанія; 3 – підтримка бізнесу.
Рис. 1. Функціональна модель регіонального
інвестиційного процесу [4, 43]
Важливою умовою успішності
інвестиційних проектів регіону є реалізація комплексної стратегії його
соціально-економічного розвитку, яка передбачає взаємопов’язану систему
заходів. Головні з них: стратегічне планування соціально-економічного розвитку
регіону; налагодження між секторної співпраці «влада - громада», «влада -
бізнес» на засадах відкритості, прозорості ухвалення та реалізації
управлінських рішень; реалізація регіональної інформаційної політики,
спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу регіону;
підготовка фахівців з місцевого та регіонального економічного розвитку шляхом
державного замовлення їх підготовки у вищих навчальних закладах.
Висновки. Отже, на
сьогоднішній день, інвестиційний клімат в регіонах залишається несприятливим,
що призводить до гострої нестачі інвестиційних ресурсів для структурної
перебудови економіки регіонів та значних диспропорцій у рівні інвестиційної
привабливості регіонів. Тобто, в Україні політика сприяння інвестиційним
процесам ще не досягла належного рівня.
Література:
1.
Інвестиційна діяльність регіонів на
сучасному етапі розвитку економіки / О.Г. Мітал // Інвестиції: практика та
досвід. – 2008. - №1. – C. 13-17.
2.
Оцінка фінансового інвестиційного
потенціалу регіонів України як невід’ємний елемент розробки стратегії
соціально-економічного розвитку регіону / О.М. Любченко // Інвестиції: практика
та досвід. – 2008. - №3. – С. 8-12.
3.
Оцінка інвестиційної привабливості
регіонів / П.В. Матвієнко // Економіка та держава. – 2007. - №12. – С. 66-71.
4.
Інвестиційна привабливість регіонів
/ Л.О. Петкова // Фінанси України. – 2008. - №9. – С. 40-46.
5.
Інвестиційна привабливість міст та
регіонів України // Страхова справа. – 2009. - №2. – С. 33-36.
7.
www.me.kmu.gov.ua.