Кулікова Л. В., Сивак А. Л.

Одеська державна академія будівництва та архітектури

 

Напрями забезпечення платоспроможності підприємства

 

Під впливом глобальної фінансової кризи, нестабільності у політиці і економіці знижуються темпи зростання обсягів виробництва, скорочуються види діяльності, сповільнюються і припиняються інвестиційні процеси. У кризовий період основною задачею для будь-якого підприємства постає адаптація до нових, досить складних і жорстоких умов господарювання. Необхідною умовою подальшого функціонування підприємства в означеному середовищі є підтримка платоспроможності як здатності виконувати свої зобов’язання в повному обсязі у встановлений термін.

 Проблемі платоспроможності підприємства присвячено праці як вітчизняних, так i закордонних науковців: Бертонеша М., Бланка I. О., Гавриленка В. А, Глазунова В. М, Єфимової О. В., Журавльової Ю. Ю., Іотніна Є.Є., Ковальова В. В., Найта Р., Нусінова Н. Я. У наукових працях зроблено акцент на відмінностях між поняттями «ліквідність» i «платоспроможність»; запропоновано показники оцінки платоспроможності, умови їx використання; об'єктом аналізу платоспроможного стану визначено рух коштів. На державному  piвнi  прийнято i впроваджено у практичну діяльність методики щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємств. Однак, незважаючи на наявні ґрунтовні результати, відсутні дослідження щодо забезпечення платоспроможності підприємства в умовах фінансово-економічної кризи у країні.

Мета статті полягає в обґрунтуванні методичних положень забезпечення платоспроможності підприємства в період кризи.

Для забезпечення платоспроможного стану підприємства на короткостроковий період не­обхідно на сам перед  вирішити такі тактичні  задачі:

1) відновлення прибутковості підприємства від основного виду  діяльнocті;

2) збалансування руху коштів.

У довгостроковій перспективі необхідно вирішення задач стратегічної  спрямованості:

ü                 досягнення конкурентоспроможності підприємства;

ü                      ефективне вкладення власних i позикових засобів;

ü                     збільшення обсягів діяльності i освоєння нових
ринків збуту  продукції;

ü                     зниження ризиків утрати платоспроможності в
довгостроковому періоді.

Для досягнення або відновлення прибутковості в період кризи необхідно:

по-перше, зберегти  обсяги виробництва i реалізації продукції;

по-друге, прискорити оборотність активів;

по-третє, знизити заборгованість.

Прибутковість діяльності оцінюється  показниками рентабельності.

Збільшення показників рентабельності з метою забезпечення постійної платоспроможності підприємства пропонується досягти такими способами:

1)                      зростання обсягу виробництва і реалізації продукції: для цього необхідно повністю завантажити устаткування, максимально використовувати виробничу потужність підприємства; визначити нові ринки збуту і укласти угоди з новими торговими партнерами;

2)                      скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції

а) скорочення змінних витрат:

- проведення переговорів з постачальниками сировини, матеріалів на предмет зменшення їх загальної вартості через систему знижок на оплату;

- отримання товарних кредитів, відстрочки платежів;

б) скорочення постійних витрат: у період кризи для отримання швидкого ефекту від антикризових заходів звертаються маркетингові програми, дослідницькі розробки, адміністративні витрати. Також необхідно провести аналіз методів нарахування амортизації i обрати оптимальний метод з урахуванням складних умов функціонування;

3) підвищення цін: слід врахувати платоспроможність покупців, попит на продукцію за ціною.

Другим напрямком досягнення прибутковості у короткостроковому періоді є прискорення оборотності та ефективне використання необоротних активів.

Підвищення ефективності використання оборотних коштів пропонується здійснювати за такими рекомендаціями:

1.                                            скорочення запасів товарно-матеріальних цінностей: досягти через синхронізацію обсягів виробництва (продажу) продукції;

2.                                            підвищення ефективності управління дебіторською заборгованістю: для зменшення втрат від відволікання оборотних коштів у дебіторську заборгованість необхідно:

-   організувати, координувати i контролювати процес повторення боргових зобов'язань;

-   переглянути кредитну політику відносно покупців продукції;

-  контролювати розрахункові операції за сумнівними, простроченими заборгованостями;

-  забезпечити своєчасну інкасацію боргу;

        - провести реструктуризацію дебіторської заборгованості;

3.                     визначення надійності покупців продукції;

4.                     підвищення ефективності управління необоротними активами: у кризовий період з метою скорочення витрат доцільними є наступні заходи:

-   реалізація обладнання, яке не використовується у виробничому процесі;

-   оренда обладнання замість купівлі;

-  вибір оптимального методу нарахування амортизації, який дозволив би скоротити витрати підприємства і зменшити розмір оподаткування прибутку.

Третім напрямком досягнення прибутковості визначено зниження заборгованості . Для оцінки заборгованості пропонується скористатися двома відносними показниками (табл.1).

Таблиця 1

Показники заборгованості для оцінки поточного стану

Найменування показників

Методика розрахунку

Сутність показників

Леверіндж (Л)

Л = А/АК

Показує, скільки грн. активів підприємства припадає на 1 грн., вкладену акціонерами у бізнес

Тривалість обороту кредиторської заборгованості у днях, Ткз

Ткз = КЗ/ Зсер

Оцінює середній період протягом якого підприємству необхідно сплатити кредиторську заборгованість

 

Скорочення заборгованості, недопущення просрочки платежів буде свідчити про фінансову надійність підприємства, про довіру до нього зі сторони кредиторів (банків, інвесторів, торгових партнерів). Наявність значної кредиторської заборгованості як безоплатного джерела коштів підвищує ризик для підприємства і його кредиторів. При цьому підприємства втрачає фінансову стійкість і незалежність.

Залежність прибутковості підприємства від виділення трьох складових визначається наступним рівнянням:

РВК = Рп  * Оа * Л

Де: Рп –  показник рентабельністі,

Оа – оборотні активи,

Л – леверіндж.

Це означає, що для забезпечення платоспроможності в період кризи у короткостроковій перспективі фінансовим менеджерам підприємства необхідно вирішувати задачу підвищення прибутковості діяльності, враховуючи взаємопов’язаність і взаємозалежність показників: рентабельність – обіговості – заборгованості.

Збалансування руху коштів, що вирішує підтримку платоспроможності підприємства, досягається через узгодженість вхідних і вихідних грошових потоків у часі, за обсягами і видами економічної діяльності, дотримання політики економії коштів і спрямування вільних грошей в період макроекономічних спадів виключно на виробничі цілі.

У процесі операційної діяльності слід зосередити увагу на підвищення ефективності системи збуту продукції, раціональному використання виробничих ресурсів. Актуальними в період кризи залишаються питання підвищення продуктивності праці і якості продукції.

 Кошти від інвестиційної діяльності необхідно також спрямовувати на виробничі цілі, забезпечивши їх вивільнення з неефективних інвестиційних програм.

Фінансова діяльність у період кризи уповільнюється через складність отримання кредитних ресурсів. У цей період необхідно оптимізувати структуру капіталу, джерела та умови залучення власних і боргових коштів. З цією метою слід впроваджувати заходи з реорганізації кредитної заборгованості, перегляду дивідендних виплат, реструктуризації наявних кредитів.

На основі проведеного дослідження можна зробити висновок, що серед заходів забезпечення платоспроможності підприємства в умовах кризи слід розрізняти тактичні (короткострокові) напрями і стратегічні (довгострокові). Основними завданнями у процесі реалізації тактичних напрямів виділено відновлення прибутковості основного виду діяльності і збалансування руху коштів. Довгострокові напрями, які безпосередньо впливають на стан розрахункових операцій, повинні бути направлені на збереження конкурентних позицій підприємства, підвищення ефективності маркетингової діяльності, раціоналізацію структури капіталу, урахування впливу ризику на впровадження перспективних проектів.

Відновлення прибутковості є комплексним завданням при забезпечені платоспроможності підприємства у кри­зовий період. Його вирішення потребує дотримання прин­ципу оптимальності і урахування взаємопов'язаності показників рентабельності, oбiговості та заборгованості. Збалансування руху коштів до­сягається узгодженістю грошових потоків за операційною, інвестиційною і фінансовою діяльністю у чaci i за обсяга­ми при реалізації заходів зі скороченням витрат i зростання грошових надходжень.

 

Литература:

1 Гавриленко В. А. Совершенствование методики оценки платежеспособности предприятия / В. А. Гавриленко, В. В. Гавриленко // Матероали науково-практичної конференції.-  Донецьк, 2002. — С. 949-955.

Глазунов В. Н. Обеспечение текущей платежеспо­собности предприятия / В. Н. Етазунов // Финансы. -2004. - №3. - С. 67-69.

Ефимова О. В. Анализ платежеспособности пред­приятий / О. В. Ефимова // Бухгалтерский учёт. - № 7. - 2002. -с. 70-77.

Журавльова Ю. Ю. Сутність платоспроможності підприємства / Ю. Ю. Журавльова // Фінанси України. - 2006. — №1. - С. 116-120.

5. Іонін Е. Е. Розв'язання питань методологічного обгрунтування понять „платоспроможність” i «ліквідність» / Е. Е. Iонін //Актуальні  проблеми економоки. — 2004. — № 6. - С. 30-42.

6. Гончаров А. И. Система индикаторов платежеспо­собности предприятия /А. И. Гончаров // Финансы. —004. - №6. - с. 69-70:

7. Методические рекомендации по выявлению при­знаков неплатежеспособности предприятия и признаков действий по сокрытию банкротства, фиктивного банк­ротства или доведения до банкротства: Приказ Мини­стерства экономики Украины от 19.01.2006 № 14