Економічні науки/3. Фінансові відносини

Кривоконь О.С., Глазко Н.Д., Лавровська Н.В.

Вінницький національний аграрний університет

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ

ПІДПРИЄМСТВ

Основною метою діяльності кожного підприємства є здобуття економічних вигод. Показник суми прибутку вказує на абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступінь прибутковості підприємства і характеризує рентабельність, яка характерна відносним величинам.

Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що наявні на господарстві, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Сільськогосподарське підприємство вважається рентабельним, якщо обсяг виручки від реалізації покриває понесені витрати на виробництво та утворює частину прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про його спроможність отримувати економічні вигоди від своєї діяльності.

Проблематикою рентабельності в сільському господарстві займались багато науковців. Зокрема, О.А. Бужин, М.І. Мальований, Р.В. Лавров, Ю.В. Баранчук, Ю.Б. Білан, Н.М. Буняк, Л.Л. Мельник, В. Горьовий, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, М.Й. Малік. Вчені розглядали питання рентабельності виробництва різних галузей сільського господарства та надали ряд доречних та ефективних порад щодо підвищення прибутковості.

Рівень рентабельності підприємств у сільському господарстві на даний момент не можна назвати високим. Так, рентабельність зернових станом на 2008 рік становить 16,4%, а для сільськогосподарського підприємства стабільним рівнем рентабельності є 15%. Науковці стверджують, що при такому рівні показника підприємство може покрити свої витрати і здійснювати

Таблиця 1

Рентабельність сільськогосподарського виробництва, %

Роки	Продукція рослинництва				Продукція тваринництва
	зерно	насіння соняшнику	цукрові буряки	картопля
2006	7,4	20,7	11,1	56,2	-11,0
2007	28,7	75,9	-11,1	24,7	-13,4
2008	16,4	18,4	7,1	7,9	0,1

нормальну господарську діяльність. Показник рентабельності продукції тваринництва завжди був від’ємним, бачимо навіть збільшення цього показника в негативну сторону, проте показник 2008 року дає нам можливість сподіватись, що галузь тваринництва зможе беззбитково компенсувати затрати.

На рівень рентабельності підприємства впливають ряд зовнішніх і внутрішніх факторів. При визначенні резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва, необхідно визначити розміри грошового виторгу від реалізації та собівартості продукції. Формування собівартості кожного виду продукції має свою специфіку і перелік витрат, що до неї включаються.

Кризовий стан економіки на даний момент зумовлює потребу оперативно оцінювати фактичні та планові показники результатів економічної діяльності сільськогосподарського виробництва залежно від часового інтервалу та ситуацій, що можуть скластись в процесі виробничого циклу.

Собівартість є вагомою складовою ціни продукції, що безпосередньо впливає на економічну ефективність та конкурентоспроможність продукції. Тому об'єктивний та оперативний аналіз фактичного стану і можливих змін в собівартості продукції, надає більше можливостей прийняття вірних рішень у підтримці необхідного рівня конкурентоспроможності.

Важливим фактором рентабельності є визначення напрямку господарювання, виходячи з наявних ресурсів та ринків збуту.

Іноді підприємства прагнуть підвищити рівень рентабельності за рахунок збільшення урожайності. Маємо не погодитись з таким підходом, адже такий варіант потребує збільшення витрат і не завжди призводить до росту рентабельності. Додаткові вкладання хоч і сприяють зростанню урожайності, але призводять до збитковості виробництва. Така поведінка основних вказує на те, що існує оптимальний рівень урожайності культури і технологічних затрат у цій галузі, параметрів яких необхідно дотримуватись.

Отже визначення резервів підвищення рентабельності сільськогосподарського виробництва зводиться, з одного боку, до визначення резервів збільшення грошового виторгу від реалізації, а з іншого боку – резервів зниження собівартості продукції.

Сільськогосподарські товаровиробники повинні значну увагу приділяти питанням планування витрат, виходячи з показників минулих років. При плануванні виробництва нового виду сільськогосподарської продукції ретельно зважити наявні ресурси і можливість їх використання у такому виробництві, враховуючи науково-технічний прогрес (технологію обробки насіння, вирощування саджанців, догляду за тваринами та інші).

Обов’язковим є планування ринків збуту, адже збільшення обсягів продажу призводить до збільшення рентабельності підприємства. Важливо використовувати методику «самострахування», не варто зациклюватись на виробництві одного виду продукції, тому що в розрізі сільськогосподарського виробництва це є нерентабельним.

Література:

1. Бужин О.А. Оперативне визначення динаміки рентабельності та собівартості продукції тваринництва, складових конкурентоспроможності в умовах ринку. // Економіка АПК. -2007.-№4.-С.71-75.

2. Лавров Р.В. Рентабельність виробництва картоплі у великотоварних сільськогосподарських підприємствах. // Актуальні проблеми економіки. - 2008.-№8.-С.104-111.

3. Мельник Л.Л. Прибутковість і рентабельність фермерських господарств а Україні. //Економіка АПК. -2009.-№9.-С. 2-6.

4. Інтернет ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua.