Гущак Є.В.

Буковинська державна фінансова академія

Вплив регіональних чинників на статистику формування, використання та розвитку людського капіталу

Формування та використання людського капіталу в наш час потребує аналізу різних чинників, що впливають на нього, для отримання більш достовірних даних про стан та його структурні зміни в майбутньому. На даному етапі розвитку економічних відносин визначено основні напрями інвестування у розвиток людського капіталу на регіональному рівні, серед яких: інвестування у сфері регіонального ринку праці, скорочення масштабів масової трудової міграції за кордон та вдосконалення системи підвищення кваліфікації кадрів.

Ключові слова: людський капітал, трудова міграція, інвестування.

Вступ. Будь-яка держава являє собою складну структуру взаємозалежних систем і механізмів, які спрямовані на організацію діяльності в суспільстві цієї держави. Найважливішою формою багатства суспільства є людський капітал, зростання якості якого є основою розвитку цього суспільства. Країни із соціально орієнтованою ринковою економікою вступили на шлях економічного зростання, що забезпечується розширенням інвестицій в людський капітал.

Проблема функціонування людського капіталу актуальна і є предметом дослідження багатьох вітчизняних вчених майже у всіх регіонах України, проте перше місце належить науковцям столиці. Серед них А. Близнюк, О. Бородіна, О. Грішнова, С.Климко, О.Онищенко, В. Онікієнко, С. Пирожков, Д. Полозенко, , А. Чухно, В. Юрчишин та ін.

Постановка завдання. Метою дослідження є з’ясування чинників формування та використання людського капіталу в контексті підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, визначення напрямків інвестування у розвиток людського капіталу на регіональному рівні.

Методи дослідження – вивчення проблем, які піднімають вітчизняні вчені в галузі формування і використання людського капіталу в контексті підвищення рівня соціально-економічного розвитку регіону, узагальнення та виклад основних чинників їх утворення, визначення напрямків інвестування в розвиток людського капіталу на регіональному рівні.

Результати. Теорію людського капіталу може бути покладено в основу нової концептуальної моделі розвитку регіону, адекватної економіці трансформаційного характеру та соціально-ринковій економіці. Умови формування людського капіталу пов’язані переважно із соціально-економічним розвитком регіону. Разом з тим, накопичення і розвиток сукупного людського капіталу регіону та зростання віддачі від нього визначає розвиток самого регіону, можливості його економічного зростання.

Багато авторів вважають найважливішою конкурентною перевагою України наявність величезного людського капіталу. Людський капітал включає висококваліфікованих, фізично здорових працівників, які мають достатні знання для того, щоб використовувати складне устаткування і сучасні технології, здатних збирати та аналізувати великий масив інформації, а також працівників, які дістають задоволення від своєї праці, матеріально заінтересованих в її кінцевих результатах. Але наявність людського капіталу — це тільки потенціальна конкурентна перевага, яка стає реальною в процесі інновацій, створення принципово нових технологій, високотехнологічних продуктів, нових форм організації виробництва і реалізації цих продуктів. Дослідники цих процесів вважають, що саме тут, у ланці, яка опосередковує зв"язок прикладної, тобто фундаментальної науки та виробництва, знаходиться найслабкіше місце української економіки [3, с.37].

Інвестиції в людський капітал окуповуються значно швидше, ніж в основний капітал. Це довгочасні затрати на розвиток освіти (шкільної, вищої та середньої спеціальної), охорони, здоров`я, науки та соціальної сфери, і особливо це стосується регіонів, які відносять до депресивних. Недостатні затрати призводять до негативних наслідків, які в кінцевому рахунку призводять до погіршення соціально — економічного стану таких регіонів. В умовах, коли наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу суспільства, інвестиції в людський капітал — це, насамперед, вкладання в підвищення міжнародної конкурентоспроможності країни та прискорення зростання її економіки.

У результаті проведеного дослідження одержано цікаві результати: обсяг нагромадженого в Україні людського капіталу на сучасному етапі становить близько 2000 млрд. грн.; щорічні інвестиції в людський розвиток і формування людського капіталу складають 13-14% ВВП, що значно нижче рівня розвинутих країн; освітній потенціал населення і зайнятих більш ніж на 50% забезпечує економічне зростання, однак недостатньо використовується для інноваційного розвитку [1].

Серед найвпливовіших чинників, які визначають величину людського капіталу регіону, пріоритетним є рівень загальної та професійної освіти. Цей висновок поділяє більшість вчених-економістів. Пріоритет освіти у формуванні людського капіталу дозволяє вченим-економістам використовувати цей показник як базовий при розробці методики економічної оцінки інвестицій у людський капітал, але автор не поділяє думку вчених, всі чинники формування та використання людського капіталу складають його єдине ціле.

Так, у 2008 році зростання рівнів зайнятості населення спостерігалось по всіх регіонах країни. Найбільший приріст зазначеного показника на 0,9 в.п. зафіксовано у Донецькій, Луганській, Львівській, Сумській, Хмельницькій областях. Найвищий рівень зайнятості у 2008 р. був у м. Києві (64,9%), а найнижчий – у Тернопільській області (53,1%). У Донецькій області показник складав 60,7% [3].

Джерелом функціонування та нагромадження людського капіталу є заробітна плата, рівень якої суттєво коливається за регіонами країни, що, відповідно, впливає на рівень розвитку людського капіталу у кожному регіоні. За січень-вересень 2009 року середньомісячна заробітна плата по Україні складала 1861 грн., тоді як у Тернопільській області – 1378 грн., Волинській – 1398 грн., Чернігівській – 1443 грн., Житомирській – 1457грн. Чернівецькій – 1489 грн., Водночас у Києві середній рівень заробітної плати складав 3101 грн., Донецькій області – 2060 грн. [7].

Заробітну плату правомірно розглядати і як форму економічної реалізації права власності на ресурс праці або як форму доходу від «людського капіталу», носієм якого є найманий працівник [7, 74]. Однак в сучасних умовах це право не реалізується повністю, оскільки існує заборгованість з виплати заробітної плати. Зростання людського капіталу проявляється безпосередньо через ринкові і неринкові ефекти. До ринкових відносять ті з них, які можуть бути оцінені в грошовій формі. Наслідком зростання рівня освіти є зростання продуктивності, якісні зміни праці, створення нових видів товарів і послуг, технологій, нових галузей знань. До неринкових – культурні, соціальні, психологічні ефекти.

Незважаючи на постійне зменшення чисельності спеціалістів у науково-технічній сфері, насиченість нашої держави науковими кадрами, порівняно з розвиненими країнами світу, залишається досить високою. Якщо оглянути статистику, то побачимо, що за останні три–п’ять років частка працівників з вищою освітою в економіці України щорічно збільшувалася на 1%, і зросла з 18% до 20%. Кількість осіб, що навчалися у вищих навчальних закладах III–IV рівнів акредитації, за 10 років, у розрахунку на 10 тис. зайнятого населення в цій сфері, зросла вдвічі. Отже, населення інвестує в освіту величезні кошти. Ці кошти часто виявляються неефективними [5, 13].

Законодавство багатьох країн допускає використання частки прибутку комерційних структур на добродійні цілі замість сплати відповідних податків. Благодійні фонди виділяють кошти на фінансування соціальних програм і проектів, тобто частково беруть на себе виконання функцій державних органів: надання допомоги інвалідам, малозабезпеченим, роботу з дітьми і молоддю, освіту громадян.

Висновки. Таким чином, інвестування у нагромадження, відтворення та розвиток людського капіталу є одночасно причиною та наслідком забезпечення сталого зростання матеріального та культурного рівня життя громадян та розвитку регіонів.

Забезпечення вітчизняної економіки достатньою кількістю кваліфікованих трудових ресурсів забезпечується інвестиціями у людський капітал.

Для підвищення ефективності функціонування людського капіталу держава повинна сприяти ліквідації заборгованості та підвищенню заробітної плати як основного джерела його відтворення та нагромадження в усіх сферах докладання праці, оскільки низька заробітна плата та недотримання термінів її виплати суперечить якісному відтворенню як робочої сили, що на регіональних ринках праці, так і тієї, що прийде їй на зміну в майбутньому.

Література

1. Антонюк В.П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: Монографія / НАН України. Інститут економіки промисловостісті. – Донецьк, 2009. – 348 с.

2. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: Пер. с англ. — М.: «Academia», 1999. – 158 с.

3. Волинський Г. Про конкурентні переваги в умовах глобалізації // Економіка України. – 2008. - № 12. – С. 12-25.

4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: «Знання», КОО, 2007. – 254 с.

5. Долішній М. Актуальні завдання інтенсифікації соціально-економічного розвитку регіонів України // Регіональна економіка. – 2008.- №2.– С. 8-14.

6. Зелінська Г.О. Регіональні особливості формування і реалізації людського капіталу: Автореф. дис. канд.. екон. наук. – Львів, 2008. – 29 с.