Дрогомирецька Ю.В., Бриндак Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

Методи управління витратами на вітчизняних підприємствах в сучасних ринкових умовах

 

На сучасних українських підприємствах витрати в даний час є об’єктом обліку, хоча ринкові умови вимагають обов’язкового розгляду їх як об’єкта управління. Оптимізація рівня виробничих витрат повинна розглядатися як основа їх успішного функціонування, яка буде здатна забезпечити рентабельність та прибутковість виробництва, а також  високу конкурентоспроможність продукції, що виробляється. На даний час на більшості вітчизняних підприємствах існують багато проблем з обліку витрат, які можуть бути вирішені за допомогою ефективної та раціональної системи управління витратами та використання методів управління витратами, в тому числі новітніх.

Методи управління витратами, а саме новітні методи, їх переваги та недоліки широко висвітлені у науковій праці Кальєніна  Н.В. Гудима Д. Р. здійснив аналіз систем обліку витрат на виробництво, приділивши особливу увагу стандарт-косту. Аналіз та оцінку існуючих систем управління витратами провів Власюк В.Г., зосередившись в основному на директ-костингу.

Метою статті є дослідження традиційних та сучасних методів управління витратами, визначення їх переваг та недоліків, а також визначення найефективніших.

Управління витратами являє собою процес цілеспрямованого формування витрат на підприємстві  щодо їхніх видів, місць виникнення, носіїв за умови постійного контролю рівня витрат та стимулювання їхнього зниження. Система управління витратами є важливим елементом внутрішнього економічного механізму будь-якого підприємства [4].

На даний час директ-костинг використовується в таких варіантах:

1.       Класичний директ-костинг, що передбачає калькулювання за прямими витратами (всі змінні).

2.       Система змінних витрат – калькулювання здійснюється за змінними витратами, до складу яких входять прямі витрати і змінні непрямі витрати.

3.       Система обліку витрат залежно від заванта­ження виробничих потужностей: у калькуляцію включаються всі змінні витрати і частина постійних, що визначається відповідно до коефіцієнта використання виробничої потужності. Спільне полягає в тому, що калькулюється не повна, а часткова собі­вартість.

При  даному варіанті управління витратами передбачається, що тільки змінні витрати залежать від завантаженості потужностей або від обсягу продукції, а тому тільки вони можуть бути віднесені на об'єкт витрат. Таким чином, до собівартості носія витрат не вклю­чаються постійні витрати. Вони зазвичай покрива­ються маржинальним прибутком, отриманим від продажу продукції. Якщо максимальний розмір, яко­го можуть досягти постійні витрати, відповідає вели­чині маржинального прибутку, то підприємство за­знає збитків.

У нашій країні та країнах СНД до останнього часу була поширена система обліку та калькулювання повної собівартості, а система директ-костинг практично не застосовувалась. З цієї причини серед учених зазначених країн немає єдиного погляду на суть цієї системи [1].

Переваги системи "стандарт-кост" перед іншими системами обліку витрат на вироб­ництво по­лягають у наступному: система використовуєть­ся для прийняття рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо за змінними елементами витрат, а також при правильно встановлених цінах на матеріали і нормах витрат на робочу силу; на підставі встанов­лених стандартів можна заздалегідь визна­чити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. За цієї системи керівництво підприємства отримує інформацію про величину відхилень від но­рмативів і про причини їх виникнення, яка використовується для оперативного прийн­яття управлінських рішень щодо усунення відхилень; менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки заздалегідь відомі нормативні величини виробничих ви­трат; система "стандарт-кост" використову­ється для оцінки виконання встановленого замовлення; у разі правильної організації стандарт-косту облік ведеться за принципом виключення, тобто враховуються лише від­хилення від стандартів, тобто бухгалтерсь­кий облік стає менш трудомістким [2].

Дослідження показали, що система має і недоліки. Важко скласти стандарти згідно з технологічною карткою виробництва. Зміна цін ускладнює обчислення незавершеного виробництва і вартості залишків готових виробів на складі. У разі виконання підпри­ємством різних за характером і типом замо­влень за порівняно короткий час обчислювати стандарт на кожне замовлення незручно.

Традиційні системи контролю витрат (у тому чи­слі аналіз відхилень) сфокусовані в основному на змінні витрати і мало допомагають при вирішенні проблем, пов'язаних з постійними накладними ви­тратами. У даний час  в управлінні витратами найпоширенішими  є наступні новітні методи: АВС-метод, таргет-костинг, абзорпшн-костинг, CVP-аналіз, кост-кліринг, бенчмаркінг витрат, LCC-аналіз, методи EVА. Тому доціно розглянути детальніше дані методи управління витратами.

АВС-метод, або облік витрат на основі видів діяльності. Згідно з цим методом діяльність підприємства розглядається як процеси або робочі операції. Сума витрат впродовж періоду або на певний вид продукції визначається на основі витрат на здійснення сукупності відповідних процесів і операцій. Застосування цього методу передбачає виокремлення видів діяльності і операцій за ними, розширення наявної системи управлінського обліку. Перевагами даного методу є підвищення обґрунтованості віднесення накладних витрат на конкретний продукт; точніше калькулювання собівартості; забезпечення взаємозв’язку отриманої інформації з процесом формування витрат.

Ще одним новітнім методом управління витратами є кайзен-костинг. Він застосовується для досягнення цільової собівартості, але на відміну від таргет-костингу, полягає в постійному вдосконаленні якості процесів на всьому підприємстві за участі всіх його працівників, що дає можливість зменшити непродуктивні витрати. Перевагою кайзен-костингу є те, що він забезпечує постійне зменшення витрат і утримання їх на заданому рівні, а основним недоліком є необхідність мотивації працівників і корпоративної культури, що підтримує залучення персоналу в діяльність підприємства. Взаємодія методів таргет-костингу та кайзен-костингу дасть змогу ефективно управляти собівартістю [3].

Кост-кліринг – один з найжорсткіших методів управління витратами. В результаті його застосування відбувається зменшення витрат на оплату праці і, як наслідок, скорочення штату працівників, вивільнення і продаж не використовуваних або мало використовуваних активів, повне або значне зменшення витрат на соціальну сферу. Метою кост-клірингу є швидке скорочення витрат підприємства без шкоди для його діяльності та перспектив розвитку. Також даний метод орієнтований більше на витрати, що виникають у внутріньому і у зовнішньому середовищі. Отже, перевагою кост-клірингу є те, що він дає можливість скоротити витрати підприємства, а недоліками – значна жорсткість, бо він передбачає зменшення витрат на заробітну плату і скорочення персоналу; використання його час від часу або лише у окремих підрозділах підприємства не дасть очікуваних результатів.

Ще одним методом управління витратами є CVP-аналіз, тобто аналіз точки беззбитковості. Даний метод ґрунтується на зіставленні трьох величин – витрати підприємства, доходи від реалізації й отримуваного прибутку, залежність яких дає можливість визначити виторг від реалізації, що за відомих величин постійних витрат підприємства і змінних витрат на одиницю продукції забезпечить беззбитковість діяльності запланований фінансовий результат. Перевагами даного методу є те, що він дає можливість визначити обсяг продажу, при якому досягається беззбитковість виробництва або заданий фінансовий результат; простота, наочність і оперативність методу. Недоліками даного методу є поділ витрат підприємства на змінні які лінійно залежать від обсягу продукції, і постійні, які від нього не залежать, що на практиці зробити досить складно; будь-яка зміна наявних у моделі чинників може суттєво змінити кінцевий результат; ґрунтується на припущенні, що продуктивність праці, яка безпосередньо визначає змінні витрати, не залежить від масштабу й не змінюється в часі. CVP-аналіз доцільно використовувати підприємствам для яких важливо визначити, яку продукцію і в якому обсязі необхідно виробляти для одержання більшого прибутку [7].

Отже, в даній статті досліджено як саме потрібно управляти витратами для максимальної ефективності та раціональності

Для ефективної та високорентабельної діяльності підприємства на даний час та у перспективі повинні також застосовувати сучасні та новітні методи управління витратами. Тобто крім традиційних - директ-костинг, стандарт-костинг, попробувати застосовувати таргет-костинг, абзорпшн-костинг, CVP-аналіз, кост-кліринг, бенчмаркінг витрат, LCC-аналіз, методи EVА, АВС-метод. На нашу думку на сучасних українських підприємствах найдоцільніше використовувати АСВ-аналіз, бо у результаті впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу, тотальної автоматизації і механізації виробництва частка прямих витрат у собівартості постійно знижується. Тобто стає зрозумілим, що для сучасного підприємства характерним має стати пошук шляхів управління не стільки прямими, а накладними витратами. А це ефективно та раціонально може бути здійснено за допомогою АВС-аналізу. Але, все ж таки підприємство повинно самостійно обрати метод, який буде найефективнішим для його виду і напрямків діяльності.

 

Література

 

1. Влюсюк Г.В. Аналіз та оцінка існуючих систем управління витратами // Держава та регіони. – №6. – 2009. – С.78-79.

2. Гудима О.В. Системи обліку витрат на виробництво та їх характеристика // Держава та регіони. - №2. – 2008. – С. 47-49.

3. Кальєніна Н.В. Методи управління витратами, їх переваги та недоліки // Держава та регіони . – №5. – 2007. – с. 32-35.

4. Пилипенко О. О. Управління витратами на сучасних підприємствах // Формування ринкових відносин в Україні. - №12. – 2008. – С.8-9.

7. Глинський Ю. М. Новые методы управленческого учета. – Ч.1. – http://www.goap.ru.