ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ

МАРКЕТИНГУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Зубар І.В.

Керівник Мамалига С.В.

Вступ Проблему створення конкурентоздатного агропромислового виробництва доцільно розглядати в маркетинговому аспекті, оскільки це дає можливість вирішувати поставлені завдання, використовуючи методи сучасного ринку, максимально реалізувати свої сильні та посилити слабкі сторони, використати можливості для задоволення потреб покупця і здобуття прибутку, прогнозувати діяльність підприємства з врахуванням впливу сил, чинників маркетингового середовища, в умовах якого воно функціонує. Питання розвитку маркетингової діяльності у нинішніх умовах господарювання є надзвичайно актуальним ще і з точки зору вступу України до СОТ.

Постановка проблеми. Маркетинг, як особлива сфера діяльності, доки не набув широкого поширення в сільськогосподарських формуваннях. Багато керівників підприємств до цих пір не враховують значення маркетингу в нинішніх умовах.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідженням теоретичних і прикладних аспектів організації маркетингової системи в сучасній економічній літературі займалися такі вчені як Л.В. Балабанова, А.В. Войчак, А.А. Воронова, М.О. Герасимчук, С.С. Гаркавенко, а також висвітлюється в працях зарубіжних авторів – Р. Кея, Дж., Ф. Котлера, Р. Моріса, Л. Роджена Формування і функціонування системи маркетингу аграрних підприємницьких структур розглянуті в роботах В.І. Богачева, Ю.П. Воскобійника, Т.Г. Дударя, М.О. Карпенко, С.М. Кваші, В.М. Колесника, Т.М. Лозинської, П.Т Саблука, М.П. Сахацького. Сформульовані в їхніх працях наукові концепції, положення, висновки і рекомендації посідають важливе місце в сучасній теорії маркетингу і дозволяють усвідомити труднощі реалізації маркетингових підходів у практичній діяльності суб’єктів господарювання аграрної сфери. Та не менш важливим є усвідомлення необхідності формування системи економічних відносин конкретних виробників зі споживачами у напрямі ефективного позиціонування товару на ринку та забезпечення ефективного його збуту в сучасних умовах. Організація ефективної системи маркетингу є одним із необхідних визначальних інструментів реалізації товарозбутової функції аграрного бізнесу в умовах всезростаючої конкуренції. Усе це вимагає вирішення поставлених завдань на основі системного підходу, розробки і впровадження ринкових стратегій господарювання. Недостатнє вивчення цих питань та їх важливість для забезпечення ефективного розвитку національної аграрної економіки особливо в умовах нинішньої кризи зумовили вибір даної теми дослідження.

Метою статті є намагання висвітлити ряд головних причин низької ефективності українського сільськогосподарського виробництва та перспектив застосування системи маркетингу, як основного напрямку у ринковій орієнтації, що забезпечить отримання більш широких можливостей розвитку аграрного сектору.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять фундаментальні положення маркетингу, економічної теорії та соціальних наук, а також наукові праці вітчизняних та іноземних фахівців з проблем маркетингу й агромаркетингу. Дослідження ґрунтується на використанні системного підходу, що дає змогу розглядати агромаркетинг як складову економічного механізму управління галуззю в ринкових умовах і спирається на загальнонаукові та прикладні принципи системного підходу. У процесі дослідження на основі системності використовувалися такі методи: спостереження, порівняльний аналіз, абстрактно-логічний – з метою узагальнення теоретичних положень, встановлення причинно-наслідкових зв’язків і формування висновків; історичний – в дослідженні генезису й розвитку теорії та практики маркетингової діяльності в Україні та за кордоном, аналіз та синтез – для деталізації об’єкта дослідження після розмежування його на окремі складові частини. Інформаційною базою дослідження є дані офіційної статистики, публікації з питань маркетингової діяльності в аграрній галузі .

Основний матеріал дослідження. Сучасні аграрні підприємства функціонують в умовах нестабільності через недосконалість господарського механізму, нерозвиненість ринкової інфраструктури, відсутність необхідної інформації про стан ринку та недостатності практичного досвіду роботи в умовах конкурентного середовища. Рушійною силою у вирішенні більшості з цих питань може стати організація маркетингової діяльності, яка супроводжуватиме сільськогосподарську продукцію від моменту виробництва до моменту споживання.

Побудова ринкової економіки в Україні робить цю проблему актуальною для вітчизняних підприємств і зумовлює необхідність наукового обґрунтування резервів і напрямів подальшого удосконалювання управління маркетингом для забезпечення соціально відповідальної поведінки підприємства.

Слід також відзначити, що сільськогосподарський маркетинг набагато складніше інших його форм, це обумовлено тим, що використання елементів і засобів маркетингу в аграрному секторі має особливості, пов’язані зі специфікою самого сільськогосподарського виробництва та особливостей галузі в цілому, зокрема агробіологічних чинників, низької еластичності попиту, сезонності виробництва, що вимагає пошуку дієвих інструментів гнучкого пристосування можливостей підприємства до вимог ринку[2].

Загалом агромаркетинг як система ще не набув значного поширення у формуваннях АПК України. Це можна пояснити двома основними причинами:

· по-перше, недостатньо виробляється продукції сільського господарства і відсутня належна прозора конкуренція;

· по-друге, в окремих керівників підприємств склалася думка про незначну роль маркетингу в умовах дефіциту товарів. Це неправомірно, адже з практичної точки зору цільова спрямованість і філософія бізнесу й організація його у сільськогосподарських формуваннях при маркетинговій і виробничо збутовій орієнтаціях зовсім різні. При маркетинговій орієнтації мета колективу підприємства чи формування малого бізнесу - задоволення потреб та інтересів споживачів, а при виробничо-збутовій - переважно виконання виробничої програми без орієнтації на конкретного споживача.

Несприятливими для українських аграрних підприємств є чинники зовнішнього середовища, які багато в чому пов’язані з нерозвиненістю ринкових відносин в Україні (хоча країна і визнана такою, що має статус ринкової економіки), недосконалістю інфраструктури аграрного ринку, станом економіки, суперечливим характером українських реформ та недосконалістю законодавства[1].

Немалою в процесі вирішення цих проблем та інтеграції маркетингової системи в аграрному секторі є роль держави, оскільки кожне окреме сільськогосподарське підприємство в більшості випадків не може собі дозволити впровадження в організаційну структуру маркетингового відділу.

Основним напрямком в процесі формування системи державного управління маркетинговою діяльністю є розвиток системи центральних та місцевих органів державної влади, які б виконували маркетингові функції. Було б доцільним створити в структурі органів державного управління і місцевого самоврядування організаційний механізм здійснення маркетингової діяльності – службу маркетингу.

Крім загально державних маркетингових органів великого значення набуває необхідність створення маркетингової служби на підприємстві, що дасть можливість охоплювати, крім збуту, всі процеси господарської діяльності, включаючи і технологічний процес виробництва [5].

Фактично маркетинг у агропромислових формуваннях виступає заключним етапом господарської діяльності і від його організації значною мірою залежить успіх роботи колективів і результативність агробізнесу. Створення та ефективне функціонування науково обґрунтованої системи агромаркетингу в сільськогосподарських формуваннях можна забезпечити двома способами:

· у великих і середніх господарствах – безпосередньо власною службою маркетингу;

· у малих агроформуваннях – шляхом використання консультаційних послуг дорадчих служб або зовнішніх незалежних консультаційних фірм у формі надання консалтингу. Найефективніші зовнішньогосподарські управлінські рішення можна забезпечити при організації господарської або міжгосподарської служби маркетингу, оскільки організація надійних та ефективних управлінських зв'язків із зовнішніми суб'єктами суттєво впливатиме на ефективність реформованих господарств.

Недосконала структура сільськогосподарського виробництва й управління, неефективна реалізація маркетингу спричиняють погіршення керованості підприємством, зниження конкурентоспроможності продукції, а загалом і втрати стійкості в роботі на аграрному ринку. Підвищити ефективність маркетингової системи можна шляхом:

Ÿ налагодження безпосередніх контактів між сільгоспвиробниками і споживачами. Крім збуту продукції це дає ще чимало переваг, зокрема, створює можливості для зростання доходів шляхом елімінування посередників, а також одержання доходів із підготовки продукції до продажу.

Ÿ організація маркетингової діяльності повинна спрямовуватися на розвиток підприємницької ініціативи, що передбачає розробку конкурентоспроможних ідей, їх оперативну реалізацію в практичній діяльності.

Ÿ в основу виробничої та ринкової стратегії новоутворених агроформувань має бути покладена концепція життєвого циклу продукту, яка би визначала момент його входження на ринок, пік виробництва та продажу, а також необхідність заміни існуючого продукту новим, конкурентноспроможнішим (збільшення частки на ринку екологічно чистої продукції) [3].

Надзвичайно важливе питання - кадрове та інформаційне забезпечення маркетингової діяльності. Для впровадження маркетингу в нових господарських формуваннях потрібні відповідні служби і досвідчені маркетологи не тільки в обласних центрах, а й у кожному районному центрі та господарстві. Основною метою повинно бути створення сучасної комп'ютерної мережі збору, обробки і передачі суб'єктам ринку необхідних даних та підготовка прогнозної інформації за ринковими зонами. Визначення стратегії маркетингової діяльності і дослідження ринкових можливостей підприємства вимагають вичерпної та достовірної інформації, адже жодне агропромислове формування з маркетинговою орієнтацією не може здійснювати аналіз, планування і контроль без дослідження попиту покупців, діяльності найближчих конкурентів і посередників.

Дослідження показують, що в нових умовах господарювання необхідно продумано підійти до спеціалізації і концентрації виробництва. Маркетинг вимагає критичного підходу щодо спеціалізації кожного сільськогосподарського підприємства. До його функції входить обмеження виробництва невигідної продукції, яка не користується попитом, і, навпаки, максимальне сприяння нарощуванню виробництва вигідної високоякісної конкурентоспроможної продукції, попит на яку на аграрному ринку стійкий. Вважаємо, що керівникам і спеціалістам аграрного сектору нашої держави необхідно посилено переорієнтовувати сільське господарство на виробництво екологічно чистої продукції, адже нинішня ситуація на світових ринках продовольства свідчить про велику зацікавленість споживачів у здоровому та повноцінному харчуванні [1].

Споживачі стають вимогливішими до продуктів, які вони споживають , бажають не тільки споживати екологічно чисту, високоякісну їжу, а й виключити будь-які ризики для свого здоров'я і здоров’я членів своїх сімей.

Висновки. Становлення і розвиток агромаркетингу - один із важливих складових і вкрай необхідних видів діяльності учасників аграрного ринку, який володіє потенційними можливостями переорієнтувати агропромислове виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції на повне задоволення потреб, запитів та інтересів споживачів. Саме впровадження маркетингового підходу у практичну діяльність сільськогосподарських товаровиробників забезпечить більш оперативну адаптацію підприємств до ринкового середовища і забезпечить його конкурентоспроможність і сталий розвиток

З врахуванням зарубіжного досвіду і перших практичних навиків організації маркетингу у вітчизняних агропромислових формуваннях слід зазначити, що систему агромаркетингу слід розглядати як важливу складову, сформовану з п'яти взаємодоповнюючих підсистем: інформаційного забезпечення, агромаркетингових досліджень, управління агромаркетингом, інфраструктури агромаркетингу, стратегічного і оперативного управління.

Введення ефективної системи агромаркетингу допоможе об'єднати зусилля сільськогосподарських товаровиробників, підприємств переробної промисловості і торгівлі не тільки на стадії реалізації продукції, а й на стадії визначення характеру і масштабів її виробництва, шляхів рентабельного використання виробничих потужностей підприємств, визначення взаємовигідних умов просування продукції з врахуванням максимального задоволення потреб кінцевих споживачів

Список використаних джерел

1. Організації маркетингової діяльності в АПК // Соловйов І.О. Науково практичні основи агромаркетингу : Наук.-метод. вид. / І.О. Соловйов, М.М. Степанова. - Херсон : Айлант, 2007. - С. 55-62

2. Соловйов І.О. Формування системи маркетингу в аграрній сфері економіки// Економіка АПК. -2006.- № 2.- С. 103-110.

3. Артімонова І.В. Формування та розвиток системи агромаркетингу. http://tezy.btsau.edu.ua/files/x_xrh1dzug.pdf

4. Артюх Т.О. Особливості маркетингових досліджень на ринку с.-г. продукції / Т.О. Артюх // Економіка АПК. – 2008. -№8. – с.122-126

5. Саблук П.Т., Білоус О.Г., Власов В.І. Глобалізація і продовольство: Монографія / П.Т. Саблук, О.Г. Білоус, В.І. Власов. – К.: НИЦ ІАЕ, 2008.