Столяр Інна Вікторівна

Науковий керівник: Нікіфоряк Л.С.

Буковинська державна фінансова економіка

Прибутковість та рентабельність підприємства поняття однакові чи різні?

 

Діяльність будь-якого підприємства орієнтується на певний результат, який є вираженням поставленої перед ним мети. Цілі підприємства мають свою ієрар­хію і можуть змінюватися залежно від обставин, умов розвитку, періоду їх досяг­нення і рівня господарювання. Мета підприємства є основою формування мети всіх його структурних підрозділів. На рівні підприємства мету визначає його влас­ник (власники), на рівні структурних підрозділів — вищий управлінський персо­нал (менеджмент підприємства). Мета, у свою чергу, визначає конкретну форму вираження результату діяльності підприємства.

Серед показників, що формалізують категорію "результат підприємства", прибуток є найбільш поширеним і важливим. Питанню визначення сутності та вагомості прибутку присвячено праці багатьох вітчизняних та зарубіжних еко­номістів. Так В.О. Протопова та А.Н. Полянський зазначають, що прибуток характеризує кінцевий результат діяльності, його отримання є обов'язковою умовою розширеного відтворення підприємства, забезпечення самофінансування та зміцнення його конкурентоспроможності на ринку , наприклад, І. Анософ розглядає прибуток як основний результат і мотив діяльності під­приємств.

Отже, категорія "прибуток" частіше за інші зустрічається в дослідженнях вітчиз­няних та зарубіжних економістів її багатогранність і складність спричинили появу різних підходів до визначення сутності та ролі прибутку в діяльності підприємства. Саме тому підходи різних авторів не узгоджуються між собою щодо трактування при­бутку як показника результату діяльності підприємства і ефективності.

Так, одні автори розцінюють прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства, а інші — як економічний результат, не роблячи при цьому відповідних пояснень і обгрунтувань даних категорій.

Наприклад, В.О. Подольська і О.В. Яріш у своїй праці відзначають: "Показ­ники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства". Н.М. Дєвеєва і О.І. Дедікова пишуть, що "прибуток — це один із найбільш важливих показників фінансових результатів господарської діяльності...". Г.В, Савицька виокремлює у процедурі аналізу ре­зультатів діяльності підприємства тільки аналіз фінансових результатів.

В окремих працях прибуток відносять до показників, що характеризують кін­цеві результати виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємств. Отже, наш аналіз підтвердив, ще серед авторів немає єдності у підходах до визна­чення результатів діяльності підприємства.

До того ж слід зазначити, що в окремих ситуаціях економічний результат під­приємства розраховують як добуток двох величин — прибутку і амортизаційних відрахувань:

ЕР = П * АВ,

де ЕР— показник, що характеризує економічний результат діяльності підприємства;

          П— прибуток підприємства за даний період;

АВ -  амортизаційні відрахування підприємства за даний період.

Вважаємо, шо такий показник, як ЕР, не може характеризувати результат ді­яльності підприємства, тому що амортизаційні відрахування є складовою частиною споживаних ресурсів і відображають безпосередньо витрати підприємства, а саме його поточні витрати за певний період часу. Найвагомішим аргументом про­ти віднесення величини амортизаційних відрахувань до результату діяльності під­приємства є те, що вони ніколи не розцінюватися будь-яким підприємством як ринкова мета його діяльності.

Загальновідомо, що головна мета власника підприємства — максимальне зростання його ринкової вартості, а отже, і формування інших дуже важливих і взаємопов'язаних цілей: забезпечення максимального зростання власного капі­талу та прибутку підприємства (за інших рівних умов) і на їх основі — безпосе­редньо доходів власника. Саме на цьому ми будуємо своє бачення методології визначення і розрахунку найбільш важливих видів результатів, показників і кри­теріїв ефективності діяльності підприємства. Оцінка фінансово-економічного стану підприємства на фіксова­ну дату здійснюється на підставі аналізу офіційних документів—звітів про: фінансові результати, рух грошових коштів, власний капітал і системи розрахункових показників.

Рентабельність — це відносний показник ефективності робо­ти підприємства, котрий у загальній формі обчислюється як відно­шення прибутку до витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно від того, які саме прибуток і ресур­си (витрати) використовують у розрахунках.

Передусім виокремлюють рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельність інвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях: рента­бельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельність акціонерного капіталу.

Показник рентабельності сукупних активів може бути дезінтегрогований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (за її диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активів визначається рентабельність за окремими видами діяльності (на­приклад, рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльності тощо).

Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отри­маний прибуток необхідно порівняти з фактичними витратами. Тому прибут­ковість підприємства вимірюється за двома показниками — прибутком і рен­табельністю.

Насамперед виокремлюють рентабельність інвестиційних ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Для оцінювання ефективності затрат живої праці, матеріальних ресурсів у промисловості розраховують рентабельність окремих видів виробів як відно­шення прибутку до повної вартості цих виробів.

Вона використовується для визначення оптових цін окремих видів продукції на підприємстві та в фінансово-економічних розрахунках при розробці кон­кретних заходів зі зниження собівартості кожного виду продукції, що випус­кає підприємство.

Прибутки (збитки) минулих років, виявлені в поточному році, також свідчать про недоліки бухгалтерського обліку.

Для правильного оцінювання результатів діяльності підприєм­ства необхідно вирізняти прибутки та збитки від надзвичайних подій, не пов'язаних з його звичайною діяльністю, — це збитки від стихійних лих, техногенних катастроф, відшкодування збитків від надзвичайних подій, доходи від списання кредитор­ської заборгованості, отримана безплатна доброчинна допомога, безоплатне цільове фінансування з бюджету та інші доходи і ви­трати, що можуть як зменшити, так і збільшити фінансовий ре­зультат і прибутковість бізнесу і ввести в оману інвесторів та кре­диторів підприємства.

На завершення аналізу розробляють конкретні заходи, спря­мовані на скорочення збитків і втрат від позареалізаційних опе­рацій і запобігання їм, на збільшення прибутку від довгостроко­вих і короткострокових фінансових вкладень.

Показники рентабельності можна об'єднати в кілька груп:

1) показники, що базуються на витратному підході (рента­бельність продукції, рентабельність операційної діяльності, рен­табельність інвестиційної діяльності та окремих інвестиційних проектів, рентабельність звичайної діяльності);

2) показники, що характеризують прибутковість продажів (ва­лова рентабельність продажів і чиста рентабельність продажів);

3)   показники, в основі яких лежить ресурсний підхід (рента­бельність сукупних активів або загальна рентабельність, рента­бельність операційного капіталу, рентабельність основного капі­талу, рентабельність оборотного капіталу, рентабельність влас­ного капіталу і т. ін.).

Резерви збільшення суми прибутку визначають за кожним ви­дом товарної продукції. Основними їхніми джерелами є збільшен­ня обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підви­щення якості товарної продукції, реалізація її на вигідніших рин­ках збуту і т. д.

Резерви збільшення суми прибутку:

1)збільшення обсягу реалізації продукції;

2)підвищення цін;

3)підвищення якості продукції;

4)пошук вигідніших ринків збуту;

5)зниження собівартості продукції;

6)реалізації за більш оптимальні строки.

Пріоритетним напрямом фінансово-економічної та виробничо-збутової діяльності українських підприємств є підвищення рівня конкурентоспроможності виробленої продукції з метою одержання прибутку при максимально повному задоволенні потреб споживачів. Сьогодні ця проблема - найакту­альніша для національних товаровиробників і вимагає виявлення нових зв'язків між рівнем конкурентоспроможності продукції та ефективністю діяль­ності підприємства.

У сучасній економічній літературі розглянуто лише один бік взаємозв'яз­ків між цими двома поняттями, а саме - що підвищення конкурентоспро­можності продукції можливе лише за рахунок збільшення ефективності ви­користання всіх ресурсів, які є у підприємства. При цьому практично не ви­світлюється зворотний зв'язок: підвищення конкурентоспроможності окремого виду продукції може позитивно вплинути на ефективність діяльності підприємства в цілому.

Обсяги споживання промислової продукції, з одного боку, залежать від попиту, а з іншого - на них суттєво впливає рівень конкурентоспроможності. Зменшення попиту на продукцію може знизити результативність заходів щодо      підвищення конкурентоспроможності внаслідок дуже незначного або негатив­ного ефекту від їх впровадження.

Основним показником ефективності роботи підприємства є рентабельність.  У ринкових умовах підприємству доцільно визначити най рентабельніші види  продукції та в першу чергу здійснювати заходи щодо підвищення конкурентоспроможності саме цих видів, враховуючи при цьому їх питому вагу в загальному обсягу виробництва (заходи щодо підвищення конкурентоспроможності  продукції, яка має незначну питому вагу в загальному обсягу виробництва, не відіграють великої ролі й незначною мірою впливатимуть на ефективність діяльності в цілому).

Отже, прибутковість підприємства вимірюється двома показниками — прибутком і рентабельністю. При­буток виражає абсолютний ефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюють показ­ником рентабельності. Отже , поняття «рентабельність» є не від’ємною складовою прибутковості підприємства в цілому.

Література:

1. Загородній А.Г. Економічний аналіз: теорія і практика: Підручник/ Кіндрацька Г.І., Білик М.С., Загородній А.Г., За ред. проф. А.Г. Загороднього- Львів: «Магнолія Плюс», 2006- 428 с.

2. Марченко О.І. Асортимент продукції підприємства, як важливий фактор зростання прибутку / О.І. Марченко// Формування ринкових відносин в Україні . -2006.- №8. –С.27-31

3. Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства : Навч. посіб. / Савицька Г.В. – К.: Знання, 2004.- 654 с.

4. Фінанси підприємств : Підручник / Поддєрьогін А.М., Білик М.Б., Буряк Л.Д. та ін.. ; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 7 –ме вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2008.- 552 с.