Зінченко Т.В.

НТУУ «КПІ», ФММ, УЕ-61

Проблеми створення конкурентного середовища в Україні

В Україні є всі необхідні передумови формування ефективного конкурентного середовища. Але у сфері конкуренції залишається дуже багато невирішених питань, які в свою чергу можуть стати передумовою кризових явищ в економіці.

Конкуренція – це прогресивна сила розвитку суспільства [1]. Вільна ж конкуренція спонукає громадян до активності, за її умов в культурному суспільстві лідирують творчі високоінтелектуальні особистості.

Гострою проблемою в нашій країні є недотримання вимог законодавства в усіх сферах виробництва. Закони повинні створювати потенційно рівні умови для всіх учасників виробництва. Нині робота Антимонопольного комітету послабилась, в деяких законах конкурентні вимоги навіть невраховані.

Політична нестабільність, корупція та податкове регулювання – найбільші проблеми для роботи бізнесу в Україні.

Згідно з висновками Всесвітнього економічного форуму, Україна посідає 128-ме місце зі 131-го за позицією “етика поведінки компаній”, 127-ме – “захист інтересів міноритарних акціонерів”, 119-те – “прозорість прийняття рішень урядом”, 118-те – “захист прав інтелектуальної власності”, 111-те – “незалежність судів”.

Щодо глобальної конкурентності Всесвітнього економічного форуму, Україна посіла 73-те місце в рейтингу 2007-2008 року, погіршивши свої позиції з 69-го місця в 2006-2007 році [2].

Існуванню конкуренції загрожує монополія. В широкому розумінні монополія - це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг пропозиції та ціну продукції, що реалізується.

Більша частина українських ринків залишається монополізованою (ринки машинобудування, металургії, хімічної та нафтохімічної промисловості). Існують потенційно конкурентні ринки, демонополізація яких офіційно незавершена (ринок хліба та хлібобулочних виробів, борошна, нафтопродуктів). Обмеження конкуренції пояснюється збереженням неринкових організаційних структур та розподільчих систем. Процес монополізації вітчизняної економіки не припинено.

Для попередження виникнення нових монополій у державі запроваджено контроль за процесами економічної конкуренції. Незважаючи на суттєві витрати коштів і часу підприємців на проходження такого контролю, він залишається малоефективним з погляду інтересів суспільства [3].

Ринкові відносини в Україні розвиваються через малий бізнес. Але пріоритети з боку держави подають в неналежних пропорціях. Порівнюючи Захід, вони виробляють 70 процентів валового продукту, ми ж лише 10 процентів ВВП.

Влада інколи ігнорує вимоги Конституції про недоторканість приватної власності, демонтує кіоски та офіси, не забезпечує захист від рейдерських атак [3].

Антиконкурентні дії органів влади є перешкодою для формування ефективного ринкового середовища. Шляхом ухвалення письмових чи усних рішень влада стає на заваді утворення нових підприємств, установлюють обмеження на здійснення окремих видів діяльності. Посадовці створюють дискримінаційні умови для діяльності суб’єктів господарювання, надають незаконні пільги для окремих підприємств, спрямовують зусилля на централізований розподіл товарі і ринків, установлюють заборони та обмеження, не передбачені законодавством.

Ці порушення органів влади могли б не виникати, як би дотримувалися вимог Закону «Про Антимонопольний комітет України».

Перелік проблем в економіці держави, які призводять до порушення вимог конкуренції безліч. Далеко не всі усвідомлюють причини цих проблем. Щоб їх попередити та заздалегідь створити дійсно конкурентні умови у різних секторах суспільного виробництва, щороку витрачаються великі зусилля на боротьбу з наслідками різноманітних кризових явищ. З метою формування в Україні ефективного ринкового середовища і на загальнодержавному рівні, і на рівні окремих регіонів слід приділити серйозну увагу питанням захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. За цим повинен наглядати не лише Антимонопольний комітет, а й державні органи, які також покликані захищати конкуренцію в Україні.

Завдання держави — створити сприятливі умови для вітчизняного виробника, захистити його від рекету, проводити розумну митну політику, дбати, щоб конкуренція велася в цивілізованих межах. Держава повинна дбати про розвиток культури, розширюючи та вдосконалюючи мережу культурних закладів. Освіта також повинна бути доступною всім. Держава повинна створити правове підґрунтя та ефективне середовище для всіх суб’єктів.

Список використаної літератури:

1. Фатхутдинов Р.А. Управления конкурентоспособностью организации. Учебник.- 2-е изд.,испр. и доп. – М.: Изд-во Эксмо, 2005.-544с. ISB 5-699-11080-1.

2. УНІАН-Новини за 31.10.2007 «В Україні немає вільної конкуренції через корупцію і податки».

3. Борисенко З.М. «Проблеми створення конкурентного середовища в Україні» 2007 р. УДК 330.101.54; 338.242.2