Виконавці: Кіцак Ю.Г., Комариця Л.Л.

Науковий керівник: Томаш Л.В.

Буковинська державна фінансова академія

Податкова реформа в Україні

Вступ. Реформування економіки в постіндустріальному світі, а тим більше підчас кризи не може відбуватись за галузевим принципом. Неможливо реформувати окрему галузь без загальних структурних змін впливу держави на економічні процеси.

Головним в цьому впливі безперечно є фіскальна політика та встановлення державою стандартів та регламентів.

Податки – обов`язкові нормативні платежі в державний або місцевий бюджет, що їх вносять як окремі особи, так і підприємства різних форм власності [1].

Без усвідомлення сутності податків неможливо забезпечити відповідне ставлення до бюджетних коштів. Відповідно фіскальна політика має бути в першу чергу зрозуміла суспільству і підпорядкована вирішенню проблем громади та суспільства.

Актуальність теми. Податкова реформа в Україні має бути незважаючи на кризу. Тому що криза посилює всі недоліки діючої системи податкового навантаження. Ті прорахунки в законодавстві, які терпимі в нормальних умовах, при кризі надзвичайно небезпечні. Чим простіші податки, тим важче їх обійти. Нині ж податки платяться, бо власники бізнесу ще неохоче діляться з бухгалтерами, бухгалтери фінансово не простимульовані. Насправді ж більшість податків обходяться дуже легко.

В умовах кризи саме комплексна фіскальна реформа на ліберальних засадах здатна дати новий стимул економічному розвитку, заохочення інвестицій.

Виклад основного матеріалу. Загальне фіскальне навантаження на бізнес має бути нижче рівня загального оподаткування принаймні країн-сусідів та, за умов виходу на стратегію забезпечення для національного бізнесу стимулів для включення до активної участі у глобальній конкуренції -країн, що демонструють найкращі соціально-економічні показники в світі.

Основою нової податкової системи мають бути прямі податки з громадян, що сплачуються переважно до бюджетів громад за місцем проживання громадян. Це податок на доходи фізичних осіб та податок на майно.

Причому податок на доходи фізичних осіб має бути трансформований з оподаткування доходів окремої людини на оподаткування доходів родини.

Податкова реформа має з одного боку забезпечити прості, прозорі та ліберальні умови ведення бізнесу, з іншого - стимулювати ефективне та раціональне використання енергетичних та природних ресурсів, екологізацію економіки та стимулювати освітнє та оздоровче самовдосконалення громадян [3].

Одним з першочергових заходів податкової реформи має стати законодавче врегулювання спрощеної системи оподаткування. Головними принципами її мають стати:

- уніфікація адміністрування для фізичних та юридичних осіб;

- унеможливлення використання єдиного податку для мінімізації податкових зобов’язань суб’єктами великого бізнесу та для легалізації контрабандної та неякісної продукції;

- стимулююча (преференціальна) функція єдиного податку саме для суб’єктів малого бізнесу;

- можливість поширення спрощеної складової єдиного податку на суб’єктів підприємництва незалежно від обсягів їх сукупного доходу за вибором самого суб’єкту підприємництва;

- відокремлення системи соціального страхування (за умови впровадження єдиного соціального внеску) [1].

Серед першочергових заходів також мають бути термінове зниження ставки ПДВ до рівня 12% та спрощення його адміністрування; зменшення податку на прибуток до рівня 15%, зменшення обмежень щодо валових витрат, збільшення норм амортизації, заохочення технологічного оновлення та впровадження інновацій.

Беручи до уваги світову практику, підвищити ефективність податкового регулювання економіки України можна тільки на основі прийняття Податкового кодексу, який має передбачати зниження податкового навантаження, забезпечення стабільності податкового законодавства, покращення процедур адміністрування платежів. Нині ж функція податкового навантаження не те, що застаріла, її практично немає.

Проведення податкової реформи в Україні повинно грунтуватись на таких засадах реформування системи оподаткування:

1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акту з оподаткування;

2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);

3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їх стягнення;

4) зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та зрівняння податкового тиску на різні категорії платників податків;

5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;

6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

7) застосування замість податкових пільг системи цільових бюджетних дотацій, направлених на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток приоритетних галузей господарства України; підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування суб’єктів малого підприємництва;

9) стимулювання здійснення реінвестицій, а також направлення коштів на інноваційну діяльність, проведення фундаментальних і прикладних наукових досліджень та впровадження нововведень;

10) урахування міжнародних аспектів (оподаткування доходів нерезидентів та іноземних доходів резидентів, дія міжнародних угод в сфері оподаткування) та досвіду побудови податкових систем в розвинених країнах [4].

Кабінет міністрів України затвердив у грудні 2009 року концепцію податкової реформи, яка повинна дозволити в 2010-2018 рр. відмовитися від податкових пільг і поліпшити адміністрування податків. Про це повідомив міністр Кабінету міністрів України Петро Крупко. Нову модель фіскальної реформи Кабмін має намір реалізувати до 2018 р., щоб побудувати сучасну конкурентоздатну соціально орієнтовану ринкову економіку, інтегровану у ЄС.

На першому етапі - в 2010-2011 рр. - уряд допрацює і прийме Податковий кодекс, поліпшить методи адміністрування податків, скоротить пільги по сплаті ПДВ і вирішить проблему невчасного відшкодування ПДВ. У цей період буде введено податок на нерухомість (розраховуватиметься із загальної площі), почнуть стягувати акцизний збір на електроенергію і газ замість цільової надбавки до тарифу, що діє, а самі акцизи будуть підвищені до європейського рівня. Серед пріоритетів - реформа спрощеної системи оподаткування, зокрема збільшення рівня відповідальності за порушення; проведення бруттизації заробітних плат і введення єдиного соціального внеску.

У 2012-2013 рр. слід очікувати зниження ставки податку на прибуток, проте розмір цього зниження уряд не вказав. Примітно, що в попередній концепції ставка податку повинна була зменшитися до 2012 р. з 25% до 20%, а ПДВ до 2008 р. - з 20% до 18%. Замість цього тепер Кабмін України запропонував підвищити ставки податку на доходи фізичних осіб, які отримують "особливо великий дохід" (ставка не уточнюється). До 2018 р. буде повністю завершена адаптація української податкової системи до вимог ЄС. Проект стратегії узгоджений з МВФ, але не враховані рекомендації фонду заборонити платникам єдиного податку добровільну реєстрацію платниками ПДВ і понизити для них максимальний обсяг річного виторгу з 500 тис. грн до 300 тис. грн. [3].

Висновок. Для реалізації податкової реформи необхідний дух компромісу й фундаментальна атмосфера політичної стабільності. В умовах нинішньої глобальної економічної рецесії та з урахуванням розділеної й розрізненої політики в Україні спроба здійснити масштабну податкову реформу спричинить ризик заподіяти більше шкоди, ніж користі. І все ж, реформи — це найважливіше завдання для України. Інвестори занепокоєні ситуацією в Україні не через фінансово-економічну кризу, оскільки криза в усьому світі, а через невпевненість у існуючій податковій системі. Вона вимагає змін. Необхідно робити перші кроки в проведенні реформи вже сьогодні. Реформування має бути спрямоване насамперед на спрощення системи оподаткування і зниження податкового навантаження, що зробить ведення бізнесу ефективнішим, дозволить йому вийти з тіні та знизить рівень корупції.

Література:

1. Ковальчук О.Н. Напрямки реформування податкової політики України// Фінанси України. – 2009. - №6. – с.29-34.

2. Вишневський М.С. Податкова реформа: позетивні і негативні аспекти// Формування ринкових відносин. – 2008. - №2. – с.64-68.

3. Матвійчук Д.О. Податкова реформа: шляхи та впровадження // Фінанси України. – 2009. - №4. – с.7-11.

4. Шапурова О.О. Яка податкова реформа потрібна Україні // Інвестиції: практика та досвід. - 2009. - №3. – С.61-64.