Экономические науки / 14. Экономическая теория

Яремко О.С.

Харківський національний економічний університет, Україна

Проблеми реалізації соціальної політики в національній економіці

Сучасна Україна будує соціальну ринкову економіку, з орієнтацією на європейські стандарти. Її метою є забезпечення соціальної стабільності в суспільстві, створення умов для зростання добробуту населення, вирішення проблем бідності, забезпечення належного рівня та якості життя населення. Це можливо за допомогою системи соціального захисту та забезпечення соціальної справедливості у суспільстві.

Проблеми соціальної політики, а зокрема, соціального захисту населення та його регулювання, є предметом дослідження вітчизняних науковців (І.Бондар, С.Горянська, М.Долішній, Е.Лібанова, В.Новікова, О.Ривак та ін.).

За результатами їх досліджень соціальна політика України є поліваріантною та нестабільною, що обумовлює її вузьку спрямованість – переважно надання допомоги окремим найменш захищеним верствам населення.

За роки незалежності України соціально-економічна ситуація в державі докорінно змінила життя населення. Перебудова економічних відносин в умовах спаду виробництва, інфляції, зміни форм власності призвела до різкого зниження рівня життя населення, зменшення його платоспроможності, розшарування суспільства за рівнем доходів, зростання безробіття.

Cлід зазначити, що останні роки характеризувались поліпшенням ситуації на ринку праці. Відбулось зростання зайнятості та зменшення рівня безробіття серед економічно активного населення країни. Водночас ситуація на ринку праці ускладнюється демографічною кризою в Україні. На початок 2008 року в Україні чисельність наявного населення становила 46372,7 тис. осіб. Тобто за роки незалежності чисельність населення зменшилася більше ніж на 5 млн. осіб та, за оцінками експертів, до 2050 року складе 36 млн. осіб [1,с.34].

Відбуваються значні зрушення у віковій структурі населення внаслідок зростання чисельності населення похилого віку та, відповідно, зменшення частки молоді; за оцінками експертів у 2010 році кількість громадян, старших 65 років, досягне 22,8 % від загальної кількості населення. Однією з важливих демографічних проблем є також значна трудова міграція населення, яка за офіційними даними складає близько 3 млн. осіб, відповідно до даних МОП ООН - 6,7 млн. осіб, тобто близько 25,0 % працездатного населення України перебуває за її межами [2,с.23].

Виходом із цієї ситуації, на думку Е.Лібанової та інших вітчизняних науковців, є запровадження моделі економіки з дорогою робочою силою. Сьогодні в Україні склалася парадоксальна ситуація, незважаючи на значне переважання темпів росту доходів над темпами росту ВВП, заробітна плата не забезпечує добробуту людини, тобто наявність роботи ще не гарантує навіть мінімальний достаток [3,с. 36].

Бідність спричинюється не лише спадом виробництва, а й несправедливим перерозподілом. Рівень диференціації доходів та відповідних їм соціальних протиріч в національній економіці катастрофічно зростає. Якщо у 2000 році співвідношення 10,0 % населення з найменшими доходами до відповідної їм частки населення з найбільшими доходами складало 1 до 26, то у 2006 році – 1 до 40. Для прикладу, в країнах соціально орієнтованої економіки даний показник складає 1 до 4 [3,с. 36].

Незважаючи на окремі заходи щодо покращення соціального становища населення, жоден уряд не виконував соціальні зобов’язання у повному обсязі посилаючись на труднощі процесу стабілізації економіки.

Вирішення зазначених проблем, на нашу думку, потребує виконання наступних заходів щодо удосконалення соціальної політики держави:

– підвищення зайнятості населення та розвиток ринку праці шляхом збереження наявних та створення нових високопродуктивних робочих місць, формування професійно-кваліфікаційного складу робочої сили відповідно до потреб ринку праці, сприяння працевлаштуванню неконкурентоздатних на ринку праці верств населення і створення надійного економічного механізму забезпечення їх зайнятості, створення умов для розвитку самозайнятості населення та підприємницької ініціативи тощо;

– збільшення доходів від трудової діяльності через посилення мотивацій до продуктивної праці, запровадження погодинної системи оплати праці із застосуванням мінімального розміру погодинної заробітної плати, встановлення економічно та соціально обґрунтованих рівнів мінімальної заробітної плати з поетапним наближенням її розміру до прожиткового мінімуму, розвиток соціального партнерства і договірного регулювання трудових відносин у сфері оплати праці, легалізації всіх трудових доходів громадян;

– запровадження консолідованої системи адресної соціальної допомоги та соціальних послуг, визначення неохоплених соціальною підтримкою груп населення, які потребують допомоги держави, а також розроблення пропозицій щодо застосування до них діючих механізмів соціальної підтримки, моделювання соціально-економічних наслідків змін механізмів соціальної підтримки окремих груп населення;

– удосконалення системи пенсійного страхування, яка гарантуватиме значно більший рівень пенсійного забезпечення майбутнім пенсіонерам і даватиме змогу збільшувати надалі розмір пенсії, а також системи медичного страхування, що сприятиме підвищенню якості медичного обслуговування населення, поступове наближення розмірів мінімальних страхових виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням до рівня прожиткового мінімуму;

– оптимізація системи фінансування соціального захисту в Україні, налагодження чіткого контролю в системі пільг, який має забезпечити реальну оцінку кількісного та якісного складу потенційних отримувачів такої допомоги, соціальних видатків на місцях за рахунок субвенцій, що передаються з державного до місцевих бюджетів, пошук нових джерел, методів, форм фінансування соціального захисту населення, зокрема, використання прогресивного зарубіжного досвіду фінансування соціальної сфери за рахунок спеціальних цільових та благодійних фондів.

Література:

1. Лібанова Е.М. Трансформація державної соціальної політики в контексті забезпечення конкурентоспроможності української економіки // Фінанси України. – 2007. – №9. – С.34-42.

2. Ривак О. Соціальні пріоритети розвитку економіки України // Україна: аспекти праці. – 2007. – №3. – С.20-24.

3. Ривак О. Соціальні видатки бюджету як джерело розвитку людського капіталу// Україна: аспекти праці. – 2007. – №7. – С.35-42.

4. Офіційні веб-сайти: www.minpraci.gov.ua, www.rada.ua, www.ukrstat.gov.ua