Стефурак О.Д., Чайковська Т.В., Бучковська Г.І.,

Науковий керівник – Грубляк О.М.,

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Шляхи розвитку ринку венчурного капіталу в Україні

Аналіз та дослідження проблем щодо інвестування економіки завжди мали досить важливе значення і цьому питанню приділялося багато уваги. Адже саме інвестиційна діяльність є одним з основних факторів економічного зростання, що торкається найглибших основ виробничо-господарської діяльності підприємств, а отже і економіки країни в цілому.

Зараз дуже гостро постало питання про реструктуризацію економіки України, насамперед із залученням нових джерел інвестування для реалізації інноваційних програм. Одним з досить ефективних джерел являє собою венчурне інвестування (венчурний капітал).

Істотний внесок у дослідження ролі та значення інновацій в економічному розвитку, обґрунтування специфіки інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності зробили наукові праці Д.Белла, Дж.Ван Дайна, К.Вікселя, Дж.К.Гелбрейта, Дж.М.Кейнса, Дж.М.Кларка, С.Кузнеця, О.Тофлера, М.Туган-Барановського, О.Лапка, П.Гулькіна, В.Чабана,
І.Крейдича та ін.

Метою даної статті є визначення перспективи розвитку ринку венчурного капіталу в Україні.

Саме в період технологічного розвитку, в період намагання автоматизувати виробництво дуже гостро постає питання розвитку науки та інновацій, які без допомоги інвестицій не можуть забезпечити для себе ефективне функціонування. Особливо гостро це питання постає для української економіки, в період досить затяжної економічної кризи, що відбиваються на результатах економічної діяльності. Динаміка фінансового результату від звичайної діяльності підприємств до оподаткування є негативною, в 2007 році - 135897.9 млн. грн., в 2008 році - 8954.2 млн. грн. і в 2009 році - 3092.5 млн. грн.

Світовий досвід свідчить, що одним із найбільш дієвих механізмів інтенсифікації інноваційної діяльності в умовах ринкового господарювання є розширення обсягів венчурних інвестицій та формування системи венчурного інвестування в рамках національної інноваційної системи й економіки в цілому. Здатність генерувати й впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, ефективна політика держави в сфері інноваційної діяльності - стають головними факторами забезпечення економічного розвитку будь-якої країни. Формулою успіху для багатьох розвинених держав став венчурний бізнес [1].

Венчурне інвестування – це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідними та конструкторськими розробками. Основна відмінність від традиційного інвестування полягає в тому, що фінансові активи надаються підприємству без будь-якої гарантії забезпечення рухомим чи нерухомим майном або заощадженнями підприємства. Єдиною гарантійною заставою служить відповідна частина акцій існуючого або тільки створюваного підприємства, тобто венчурний капітал надається підприємству під перспективну ідею.

Акумуляція фінансових коштів венчурним фондом дозволяє направляти значні інвестиції на тривалий термін у перспективні для венчурних компаній виробництва та проекти. Інвестор приймає безпосередню участь в управлінні підприємством, виконуючи функцію фінансового менеджера, що в свою чергу буде сприяти зростанню вартості підприємства і в майбутньому продажу своєї частки за прийнятною ціною. Також венчурні компанії стимулюють пробудження науковомістких підприємств, провокуючи їх зростанням конкуренції до більш ефективної діяльності. За допомогою венчурного інвестування можна вирішити ряд проблем, насамперед це:

1) залучення іноземних інвестицій для розвитку високотехнологічних на інноваційних галузей економіки України;

2) венчурний капітал забезпечує більш раціональне, ефективне використання обмежених фінансових ресурсів;

3) є основним фактором, що зумовлює модернізацію вітчизняних підприємств більш прискореними темпами;

4) зацікавленість саме приватного сектору до вкладання коштів в науковомісткі галузі, що за питомою вагою перевищить вкладання коштів держави в дані галузі і підвищить ефективність їх діяльності, а отже і конкурентоздатності в самій країні та за її межами [3].

Венчурні інвестиції, як правило, характеризуються такими рисами:

1) обслуговування найбільш передових напрямів НТП;

2) тривалий інвестиційний період (близько 5-7 років) повинен бути достатнім для "розкрутки" компанії - від ідеї до забезпечення її прибутковості внаслідок комерціалізації;

3) відсутність будь-яких майнових застав, гарантій чи поручительств із боку фірм-новаторів;

4) пряма або опосередкована пайова участь інвестора у капіталі венчурна і відповідна участь інвестора в процесах прийняття принципово важливих рішень або надання інформаційних, консультаційних послуг; великий розмір інвестиційних вкладень, як правило, більше 10 млн. дол. США;

5) високий ступінь прибутковості, що прямо пов'язаний з прибутковістю.

Венчурний бізнес є однією з найважливіших складових інноваційного процесу та перспективним механізмом економічної стабілізації держави, феномен розвитку якою пов'язаний з пріоритетним розвитком високотехнологічних та ризикованих галузей.

У провідних країнах розвиток венчурного бізнесу призводить до спрямування інвестицій у високоризиковану інноваційну сферу, тоді як в Україні тенденції протилежні — існуючі венчурні фонди надають однозначну перевагу низько- та середньоризикованим короткотривалим операціям з фінансовими активами та нерухомістю й поки мало орієнтовані на високі технології.

Венчурний бізнес України в класичному розумінні лише починає формуватися. За офіційними оцінками Мінекономіки, ринок венчурного капіталу в Україні 2008р. становив приблизно 500 млн. дол. (потенційний обсяг сягає 800 млрд. дол.) і нараховує більше 50 формально зареєстрованих компаній, хоча реально працюють не більше 10. Серед них: Western NIS Enterprise Fund (капітал 150 млн. дол.), SigmaBlaser (капітал 100 млн. дол.), фонд прямих інвестицій "Україна" (22,5 млн. дол.) [2].

У більшості випадків пріоритетними галузями для інвестування венчурними фондами в Україні є: переробка сільськогосподарської продукції, виробництво продуктів харчування, виготовлення запчастин до автомобілів, виробництво. На жаль, до групи факторів позитивного впливу можна віднести лише ту ініціативу керівників і працівників малих високотехнологічних підприємств, яких в Україні дуже мало, а також прийняті на рівні державних органів влади рішення і постанови щодо обрання інноваційної моделі розвитку економіки, що має сприяти розвитку венчурного підприємництва.

Сьогодні вже напрацьовано низку законодавчих актів зокрема, якщо звернутися до статистичних даних, то тільки в період з 1999 по 2008 роки в Україні нараховується близько 40 Указів Президента, які спрямовані на розвиток інноваційної діяльності, близько 32 постанов Кабінету Міністрів, близько 50 програм державних комісій, спрямованих на врегулювання інноваційної сфери, покращенню інвестиційного клімату в державі. Проте, досі не дано визначення суті, функцій, принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних компаній [5].

Для держави має сенс активно сприяти розвитку венчурного бізнесу, оскільки вигоди, які отримує суспільство від програм підтримки венчурного капіталу, на обмежуються тільки прибутками венчурних інвесторів. Венчурні інвестиції:

1) сприяють освоєнню нових провідних науково-технічних розробок для створення конкурентоспроможних високотехнологічних продуктів і технологій;

2) створюють нові робочі місця, сприяючи зниженню безробіття та підвищуючи рівень добробуту в суспільстві, що має стратегічне значення для довгострокового зростання національної економіки.

Характерною особливістю венчурного капіталу є його висока ризикованість, тобто висока ймовірність не отримати очікуваного прибутку або готовність навіть до ризику втрати коштів. Однак дивіденди, у разі позитивного результату, не йдуть ні в яке порівняння з традиційним прибутком.

Для успішного функціонування венчурного капіталу необхідно створити такі умови:

- наявність капіталу, який формується з різних джерел;

- високі стандарти щодо прозорості роботи фірм та інформації, які висувають інвестори;

- законодавча база, яка сприяє венчурному інвестуванню;

- розвиток та стимулювання підприємництва, що дасть можливість збільшити кількість фірм, в які можна інвестувати венчурний капітал;

- наявність кваліфікованих спеціалістів з управління венчурним капіталом;

- механізм забезпечення ліквідності, прикладом якого є продаж акцій на фондовій біржі або продаж частки в акціонерному капіталі;

- стале економічне зростання, стабільний попит з боку держави та приватного секторів на наукові дослідження й розробки.

Для подолання кризи та виходу на світовий ринок з конкурентоздатною науково-технічною продукцією необхідно перш за все зробити наступні рішучі кроки:

- український венчурний бізнес знаходиться на стадії розвитку, тому потрібно раціонально синтезувати закордонний досвід з можливостями України, для забезпечення діяльності даного виду бізнесу на повну потужність;

- забезпечити тісний взаємозв’язок між учасниками венчурного бізнесу з одного боку, законодавчою і виконавчою гілками влади - з іншого;

- на державному рівні підняти питання про створення та реалізацію ефективної системи венчурного фінансування в науково-технічній сфері з підтримкою законодавства в розрізі прийняття відповідних законів;

- створення в Україні певного роду венчурних асоціацій, форумів та інших інститутів, що дасть можливість для підприємств, які потребують залучення інвестицій для розвитку своєї діяльності, привернути до себе увагу з боку інвесторів, знайти партнерів по бізнесу, тощо.

Висновок. Таким чином, з одного боку, не можна говорити про цілковиту пасивність держави до сфери венчурного фінансування, а з іншого – стає зрозумілою низька ефективність подібних заходів. Для того щоб отримати дійсні результати, необхідно працювати не тільки на папері, необхідно ретельно вивчити іноземний досвід вирішення подібних проблем, заохочувати інноваційні проекти державних підприємств та організацій, створити пільгові умови для компаній і установ, що розробляють і впроваджують прогресивну техніку й технології і здійснюють науково-дослідну діяльність.

Крім того, для успішного функціонування венчурного капіталу необхідна значна інфраструктура: численні інвестиційні компанії, фондові та страхові компанії, аудиторські фірми, фондові та науково-технічні біржі, інжинірингово-консалтингові фірми, бізнес-центри, інкубатори, агентства з набору висококваліфікованого персоналу тощо.

Розвиток ринку венчурного капіталу є невід'ємною частиною інноваційного розвитку економіки держави. До невідкладних завдань нашої держави й уряду входить створення національної інноваційної системи з відповідною правовою, організаційною, фінансовою інфраструктурою. Держава, яка заінтересована в ефективності інноваційних процесів та відкритті власної технологічної ніші у світовій виробничій структурі, повинна стати співучасником та гарантом венчурного фінансування радикальних інноваційних проектів.

Список використаних джерел:

1. Венчурний капітал у ринковій економці (Монографія) / Редіна Н.І. - 2006р. – С. 7-8.

2. Гулькін П. Венчурний капітал, фінансування і бізнес: семантика, історія та еволюція // Фінансовий ринок України. – 2008. - №2. – С. 11 – 15.

3. Крейдич І.М, Прогнозування іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал в Україні. // Інвестиції:практика та досвід. – 2009. - №12. – С. 2-7.

4. Лапко О.О. Венчурний капітал як джерело фінансування інноваційного розвитку економіки // Економіка і прогнозування. – 2007. - №3. – С.25 – 42.

5. Сербина І .М. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності: теоретичні і практичні аспекти // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. - №7. – С. 23-27.