Монакова Я. С.

Харківський національний економічний університет, Україна

Інфляція та монетизація української економіки в умовах поглиблення трансформаційних процесів

Закономірні процеси підвищення рівня монетизації української економіки супроводжуються зростанням грошової маси, що, у випадку її нераціонального використання, може створити загрозу підвищення інфляції. Саме тому підвищення рівня монетизації має бути збалансованим з комплексом антиінфляційних заходів, скерованих на використання зростаючих обсягів грошової маси, на стимулювання виробництва і збільшення пропозиції товарів та послуг за умов стабільних цін.

Мета роботи – дослідити взаємозв’язок підвищення рівня монетизації української економіки та інфляції в умовах поглиблення трансформаційних процесів.

Підвищення рівня монетизації економіки та подолання інфляції є найгострішою проблемою формування нової моделі грошової системи. Дж. Кейнс відстоював ідею про можливість стимулювання ефективного попиту та економічного зростання через використання помірної та контрольованої інфляції, монетаристи, навпаки, заперечували доцільність використання інфляційного стимулювання, проте в практичній реалізації грошово-кредитної політики вважається допустимою та доцільною певна величина інфляції. В економіках розвинених країн оптимальною є інфляція в межах 1–8 %, у країнах, що розвиваються, – 7–10 %, для перехідних економік, за оцінками А. Крістоферена і П. Дойла, – 13 % [1, с. 262].

Сумнівним є твердження, що підвищення рівня монетизації неминуче призводить до інфляційних процесів. Інфляція в економіці України має багатофакторний характер і спроба звести її лише до наслідку підвищення монетизації не відповідає дійсності. Емпіричні дослідження, проведені в різних країнах, так і не виявили статистично значимої залежності між інфляцією та рівнем монетизації економіки, а також приростом грошової маси. Особливо яскраво позитивний вплив монетизації на економічні процеси ілюструє Китай, де в період найшвидшого зростання відношення М2 до ВВП складало 235 % і не супроводжувалось високою інфляцією. Більше того, в період швидкого економічного зростання в 1996–2000 рр., коли ВВП Китаю зріс на 49 %, а приріст грошової маси склав 222 %, то ціни знижувались на 2–4 % завдяки випереджаючому зростанню виробництва товарів та регулюванню доходів [3].

Як свідчить статистика, показники монетизації та інфляції в Україні також мають незалежну динаміку. Розмір інфляції з 2002 по 2009 рр. (8–12,3 %) був вищим за депозитні процентні ставки (7,1–8,2 %), проте обсяги коштів на депозитних рахунках постійно зростали (29–55,6 %) [3].

Проте, необґрунтовано вважаючи інфляцію наслідком підвищенням рівня монетизації, в економіці України відбулися деякі порушення. Обмеження темпів зростання грошової бази з метою гальмування інфляції мали негативні наслідки. Намагання НБУ скоротити обсяги кредитування для стримування зростання цін мали протилежний результат: банківська система втратила свій кредитний потенціал, що різко скоротило можливості реального сектору економіки отримувати позики, почалося падіння ВВП та зростання інфляції.

В умовах, коли причину інфляції штучно пов’язують з монетизацією, виникає загроза для обмеження інвестиційних можливостей економіки. Норма нагромадження в Україні знаходиться на рівні 19–20 %, коли в Європі вона вище за 25 %, в Японії – 30 %, в Китаї – близько 40 % ВВП. Для переходу від інерційного до наздоганяючого розвитку слід досягнути норми нагромадження капіталу до 28% ВВП [2]. Проте, в умовах «виснаження» фінансової та грошової систем усі намагання забезпечити інноваційно-технологічний прорив та реалізувати будь-який найбільш вдалий інвестиційний проект – марні.

Грошова система України має сприяти переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку за рахунок підвищення рівня монетизації економіки, який є визначальною складовою сукупного попиту і визначає ємкість внутрішнього ринку. Для розвинених країн, в коло яких прагне потрапити Україна, характерною є висока ємкість внутрішнього ринку, що значною мірою зумовлює рівень монетизації економіки в межах 80–100 % і більше. Процес підвищення монетизації має супроводжуватись адаптацією економіки країни до зростаючих обсягів грошової маси, яка повинна, з одного боку, забезпечувати їх ефективне використання, з іншого, – стримувати інфляційний тиск.

Сумнівним є поширене твердження, що зростання грошової маси неминуче призводить до інфляційних процесів. Досвід багатьох країн, яким вдалося перейти до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку, свідчить про те, що головною причиною успіху є підвищення рівня монетизації економіки разом із зростанням обсягів виробництва, які забезпечують цінову стабільність.

В Україні після періоду відносної цінової стабільності загострились інфляційні процеси, які значною мірою мають немонетарний характер, а прагнення НБУ через обмеження приросту грошової маси гальмувати інфляцію мали протилежний результат. Тому для формування ефективної грошово-кредитної політики необхідні подальші дослідження проблеми щодо підвищення рівня монетизації, збалансованого зі зростанням реального виробництва, а також пошук механізмів, спроможних «наситити» економіку грішми без інфляційних наслідків, що підвищить потенціал економічного зростання та дозволить Україні забезпечити конкурентні позиції в умовах глобалізації.

Література:

1. Макаренко М. Бюджетно-монетарне регулювання цін у перехідній економіці України / М. Макаренко. – К. : Знання України, 2002. – 300 с.

2. Матвієнко П. Монетизація економіки України: реальний рівень та проблеми його визначення / П. Матвієнко // Вісник НБУ. – 2008. – № 4. – С. 29–32.

3. Шевченко С. Антиінфляційні чинники зростання рівня монетизації в Україні / С. Шевченко // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – №19. – С. 236–240.