Економічні науки/10. Економіка підприємства

Мельник А.Є.,

Вінницький державний аграрний університет, Україна

Ненерко В.Е.

Вінницький державний аграрний університет, Україна

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВІДТВОРЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ ФОНДІВ

Останні кілька років Україна демонструє високі темпи економічного зростання, зумовлені, у першу чергу, підвищенням рівня завантаженості наявних виробничих потужностей. Однак, цей резерв вже майже вичерпано. Подальше зростання економіки України можливе лише за умови корінного оновлення техніко-технологічної бази підприємств. Тому саме зараз слід приділити увагу питанням відтворення основних фондів та забезпечити ефективне їх використання.

Складний і неоднозначний перебіг трансформаційних процесів в економіці України обумовлює необхідність пошуку шляхів найбільш ефективного використання усіх елементів потенціалу підприємств, у першу чергу, основних виробничих фондів (ОВФ) як найбільш капіталомісткого ресурсу зі  значним періодом виробничого використання. Підтримання високої ефективності використання ОВФ у довгостроковій перспективі можливе лише за умови забезпечення раціонального відтворення техніко-технологічної бази.

Особливістю перехідної економіки є наявність та взаємовплив елементів, що походять з різних економічних систем. Основні виробничі фонди багатьох підприємств формувалися в умовах планової економіки, а їх відтворення відбувається вже під впливом ринкових стимулів і важелів. Унікальність цієї ситуації вимагає розробки спеціальних теоретичних засад для визначення та оцінки відтворювальних процесів.

Дослідження проблем ефективності відтворення та використання основних виробничих фондів (далі – ОВФ) доцільно почати з уточнення визначення. У П(С)БО 7 «Основні засоби» термін «основні засоби», визначається як матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Виділимо такі особливості основних виробничих фондів:

1.           У процесі виробництва ОВФ зберігають свою натуральну форму, чим вони відрізняються від предметів праці – сировини та матеріалів.

2.           ОВФ беруть участь у багатьох виробничих циклах; період їх експлуатації складає від року до кількох десятків років.

3.           Оскільки кожен елемент ОВФ є втіленням минулої праці (результатом виробничого процесу), він має вартість, що є основою для економічного аналізу.

4.                      Усі види ОВФ поступово зношуються у процесі виробництва, а їх вартість у міру зносу входить у вартість готової продукції (наданих послуг).

Розрізняють активну та пасивну частини ОВФ у залежності від участі у виробничому процесі. До першої групи відносять засоби праці, що безпосередньо впливають на предмети праці (у першу чергу, машини, обладнання, інструменти), до другої – ті, що створюють умови для нормального перебігу виробничого процесу.

Основні виробничі фонди протягом тривалого часу функціонування зазнають фізичного (матеріального) та економічного спрацювання – зношуються. Крім того, на економічну доцільність використання ОВФ у виробництві впливає також їх техніко-економічного старіння. Наслідком дії процесів зношування та старіння є фізичний та економічний знос. Отже, зношування ОВФ – це явище втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до поступового зменшення їх реальної вартості.

Формування та використання ОВФ є важливими етапами суспільного відтворення. Розглянемо детальніше теоретичні основи відтворювальних процесів, що відбуваються на підприємствах.

Засоби праці є специфічним товаром, а тому необхідно акцентувати увагу на певних особливостях їх життєвого циклу, що вимагає дещо іншого групування робіт за стадіями.

Ми виділили такі стадії життєвого циклу будь-якого основного засобу як специфічного товару: 1) прогнозування; 2) науково-дослідницькі дослідно-конструкторські розробки (НДДКР); 3) організаційно-технічна підготовка виробництва (ОТПВ); 4) формування/оновлення ОВФ; 5) освоєння створених (оновлених) потужностей; 6) експлуатація; 7) утилізація.

Оскільки всі зазначені вище стадії процесу відтворення у масштабах підприємства відбуваються одночасно, відтворення ОВФ підприємства здійснюється одразу у кількох формах: простій - заміни, ремонту та модернізації окремих одиниць устаткування та їх елементів (на стадії експлуатації); розширеній - технічного переозброєння, реконструкції і розширення діючих цехів, виробництв і підприємств, а також нового будівництва (на стадії формування/ оновлення ОВФ).

У сучасних економічних умовах невідкладного вирішення потребує завдання розробки адекватних інструментів, що дозволять підвищити якість управлінських рішень у сфері використання ОВФ та техніко-технологічного розвитку підприємства. Кожна грошова одиниця здійснених капітальних вкладень має бути використана раціонально, доцільно, з максимальною вигодою. Відповідно, виникає необхідність у кількісній оцінці перебігу процесів відтворення ОВФ та економічного ефекту від їх використання.

На даний момент економічна наука має у своєму розпорядженні велику кількість показників, які характеризують окремі аспекти процесу відтворення ОВФ та ефективність їх використання. Для позначення ефекту від експлуатації того чи іншого засобу праці використовуються, як правило, вартісні показники, що характеризують проміжні та кінцеві результати виробництва: обсяг валової, товарної, реалізованої, чистої або умовно-чистої продукції; величина одержаного прибутку; економія певних видів виробничих ресурсів або загальна економія від зниження собівартості продукції тощо. 

Для характеристики ефективності використання ОВФ найчастіше використовуються показники фондовіддачі, фондомісткості, фондорентабельності. Фондомісткість є оберненим показником до фондовіддачі: якщо остання характеризує, скільки продукції випускається на кожну гривню ОВФ, то фондомісткість – скільки необхідно основних фондів для виробництва однієї гривні продукції.

Фондовіддача може розраховуватись як за натуральними, так і вартісними показниками випуску продукції. У першому випадку, цей показник точніше відображає використання основних фондів. Однак, в умовах багатономенклатурного виробництва, його застосування дуже обмежене, оскільки показники, розраховані для різних видів продукції, не співставні.

                                                                                                (1.1)

де ВП – валова продукція у фактичних цінах;

iВП – індекс цін на даний вид продукції.

FA – середньорічна вартість основних виробничих фондів;

Кj – частка j-ї групи ОВФ у їх загальній вартості;

ij – індекс ціни окремої групи ОВФ.

Показник рентабельності основних фондів або фондорентабельності (ФР) характеризує, який обсяг прибутку припадає на одну гривню наявних ОВФ:

                              ,                                                                      (1.2)

де П – річний обсяг прибутку (валовий або чистий).

Джерелами даних для аналізу ефективності відтворення та використання ОВФ є плани технологічного розвитку підприємства; дані управлінського та бухгалтерського обліку; статистична та податкова звітність, у тому числі баланс із додатками та звіт про наявність та рух основних засобів; інвентарні картки обліку основних засобів, баланс виробничої потужності, дані про переоцінку основних засобів, проектно-кошторисна та технічна документація.

Процес відтворення основних виробничих фондів в умовах трансформації економічної системи має свою специфіку, дослідження якої потребує уточнення категоріального апарату та розробки спеціальної методики оцінювання якості процесів відтворення та ефективності використання ОВФ на основі встановленого критерію та відповідної системи показників.

На основі проведеного аналізу понять «основні фонди», «основні виробничі фонди», «основні виробничо-промислові фонди» були визначені характерні ознаки ОВФ.

На нашу думку, відтворення основних виробничих фондів – це постійно повторюваний двохфазний процес заміни новими зразками застарілих та/або зношених основних засобів виробництва або їх складових частин з наступним відшкодуванням здійснених витрат. У процесі відтворення авансований капітал циклічно змінює свою форму.

З метою уточнення класифікації форм відтворення нами запропоновано низку класифікаційних ознак (рівень відтворення; частина ОВФ, що оновлюється; глибина змін у технології виробництва; рівень технічної новизни введених ОВФ), які характеризують різні аспекти відтворювального циклу.

Аналіз причин, що зумовили ту чи іншу динаміку показників ефективності використання та відтворення ОВФ, доцільно провадити за допомогою таких факторних моделей, що описують такі залежності: а) обсягу валової продукції – від обсягів ОВФ та рівня фондовіддачі; б) фондовіддачі – від рівня продуктивності праці та фондоозброєності; в) фондовіддачі – від технологічної структури ОВФ та фондовіддачі активної їх частини; г) модифікованої рентабельності активів – від скорегованої рентабельності продукції, частки активної частини ОВФ у сукупних активах підприємства та фондовіддачі активної частини ОВФ.

Література:

1.                 Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні : Закон України  від 16 липня 1999р. №997-ХІІ-ВР.

2.                 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Наказ Мінфіну України від 27.04.2000р. №92.

3.                 Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз: Навч. посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2000. – 416с.

4.                    Великодна А.П. Шляхи підвищення ефективності використання основних засобів на підприємстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2007. - №4. – с.262-265.

5.                 Долинський В.П. Аналіз господарської  діяльності сільськогосподарських підприємств.-К.: Вища школа . 2001.-164с.

6.                 Левицька Н. Ефективність використання основних засобів // Податкове планування – 2005. - №3(53). – с.45-51.

7.                 Савицька Г.В. Економічний аналіз діяльності підприємства: Навч. посіб. –К.: Знання, 2004.-654с.

8.       Царенко О. М. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК.-К.: Вища школа, 1999.-256с.

SUMMARY

Determination of capital production assets and selection of their features is resulted. The stages  of vital basic mean are investigational, as a specific commodity, in accordance with this recreation divided into two forms: simple and it is extended. Criteria, indexes and methods of determination of efficiency of recreation and use of capital production assets, are reflected.

Keywords: capital production assets, recreations wear, fondoviddacha, fondomistkist', fondorentabel'nist'.